Електронна бібліотека/Драматичні твори

СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Завантажити

раптом я провалюсь і тоді справа наша погублена?
ГРУША: — Який же ти щиросердий, Дмитре!.. Ні, ти усе зробиш, як слід. І справа наша від того ще більш зміцнішає...

Посміхається і йде до скрині, звідки витягає ще якийсь підручник і нишком вкладає у нього гроші.

ГРУША: — Ось маєш! (Дає підручника ДМИТРОВІ.) Це підручник з тестами з української мови і літератури, які вже були на вступних іспитах. Переглянь про всяк випадок ізранку.

ДМИТРО бере підручник, кладе його на стіл і починає знімати із себе футболку.

ГРУША: — Що це ти надумав?
ДМИТРО: — Я хочу вмитись і лягти спати. Де тут у тебе... вигоди?
ГРУША: — Не вигадуй, Дмитрику. Іди додому. Бо як не повернешся, твої родичі прийдуть сюди...
ДМИТРО: — А ми їх не пустимо! Або міліцію викличемо!
ГРУША (сміється): — Я такого зуха зроду-віку не бачила.
ДМИТРО: — Кажи де ванна й інші зручності! У мене наміри серйозні!
ГРУША: — Та в мене ж тільки одне ліжко!
ДМИТРО: — А ми на ньому спатимемо удвох!
ГРУША: — Удвох з пошлюбленою жінкою?.. І ти собі таке дозволиш?

Павза. ГРУША підходить до ДМИТРА і бере його лице у долоні.

ГРУША: — Ти ж не хочеш усе зіпсувати... усе, що вже межи нами.
ДМИТРО (мружачи від бажання очі): — Мабуть, що ні... (Виривається із її рук.) Добре, я піду! Тільки ти мусиш, повинна, зобов’язана прочитати мені вірша про любов. Того, якого так іще і не прочитала...
ГРУША: — Якого саме?.. Я тобі стільки прочитала різних віршів, і ти мені так само, а хочеш іще якогось особливого.
ДМИТРО: — Я хочу, щоб ти прочитала свого вірша. Я знаю, ти пишеш вірші!.. Ти говориш майже віршами!.. Ти проникаєш у мою душу, як ніхто інший. Ти торкаєшся таких струн, що вони тремтять у мені і перевертають світ! Я хочу твого голосу і твоєї тиші, і твого погляду мені у спину! Я чекаю своє майбутнє, марячи про минуле із тобою!
ГРУША: — Господи, Дмитре, невже це ти?! Той, якого я зустріла десять днів тому!
ДМИТРО: — Я. Бо в мені змінилось усе. Я став інший, Лялю. Я відрізав пуповину, що єднала мене із дитинством. І я не втрапив у казку. А віднайшов самотність і саму любов. І те й інше, я ще мушу заслужити. Щоб стати дужим і потрібним цьому світові...

І ДМИТРО раптом відвернувся і, стискаючи руки у кулаки, затремтів й тихо заплакав. ГРУША підступила до нього, взяла за плечі, підвела до ліжка і легким порухом примусила сісти. Потім сіла поряд сама, знову обійняла за плечі і прихилила його собі на коліна. Вона гладила йому голову і тихо говорила.

ГРУША: — Ти правий, Дмитре, щоб полюбити треба спочатку навчитись бути самотнім. Бо любов — це сила, яка не має вороття і ніколи не закінчується, бо йде від твого єства... Якщо вона зникає в тобі, то змінюєшся ти сам. Любов подарована тобі від народження. І відчути її силу ти здатен тільки тоді, коли сам-самітній... І я можу проказати про це тобі вірша...
ДМИТРО: — Я давно став вухом... І тільки слухаю...
ГРУША: — Але це вірш не зовсім мій...
ДМИТРО: — А чий?
ГРУША: — Це поклик молодої єгиптянки у безмежній пустелі три тисячі років тому... Вона пішла прохолодним світанням ловити птахів і через свою любов до воїна, що подався у похід з фараоном, не змогла уймити жодного птаха... А тих, що зловила у сільця, відпустила у висхле пустельне небо... Я почула її поклик і написала вірша...
ДМИТРО: — Для чого ти мені усе це втовкмачуєш? Я більше зрозумію з твого дихання, або ж з павз поміж твоїх слів.
ГРУША (нахиляючись над вухом Дмитра і зовсім тихо, немов заколисуючи):

— Очі у птаха твої...
Він дзьобом ріже кору,
Кігтем скородить краї
Шкіри голих дерев...
І я його не корю...

Розчахнутий ладан живе
Із ран витікає сік
У хвилю духмяну пливе,
Юши?ть із нагих дерев
До марив пустельних рік.

Я списа і сільце візьму,
Сітки напну між гілок
Й над ранок зловлю імлу,
Що мерхне поміж дерев
Вологістю паморок.

І навіть якщо у сільце
Втрапить птаха душа,
Я його відпущу... Це
Воля безлистих дерев,
Без птаха пустеля чужа.

У кігтях його фіміам,
У пісні шалена жага,
Її він співає нам
На ранах голих дерев...
Снага, як рана, нага.

І хоч тебе поруч нема,
Учуй шамотіння пустинь
То кличе любов німа..
Й порізані губи дерев,
До тебе вона простяга,
Бо ти сам-один, сам-один...
ДМИТРО: — Це сон...

Гасне світло...


Дія четверта: СЕРПЕНЬ.

Ява перша.

Світло спалахує відразу у всій декорації, створюючи ефект освітленої вечірньої вулиці. На затильній стороні сцени спалахують вогниками вікна далеких будинків. Промені ліхтарів коливаються у хвилюванні каштанових крон. Потім цілком зненацька настає світанок і приходить день. По вулиці і через перехрестя рухаються тролейбуси і маршрутки, поспішають тітка і дядько з кравчучкою, прошмигує ДІВЧИНА У МІНІ, пробігають “гопники”, котяться на скейтах і роликах підлітки, юнки і юнаки. Міліціонер то з’являється, то знову десь зникає за будинками. У підземний перехід і з

Останні події

30.10.2024|14:38
У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
30.10.2024|13:44
10 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
28.10.2024|13:51
Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
25.10.2024|09:29
Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
19.10.2024|09:56
Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
17.10.2024|12:48
У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
17.10.2024|11:55
Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
17.10.2024|11:33
Що читає Україна?: аналітика по областям
17.10.2024|11:27
«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
11.10.2024|18:46
Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”


Партнери