Завантажити

я віддячу вам милістю… Бо ви гідні кращого… Ви гідні любові!
ДІВЧИНА У МІНІ: — Что он такое говорит? У него, наверное, не все дома?
ДМИТРО: — Дома якраз усі. А в серці — пустка.

ДІВЧИНА У МІНІ знову натискає на ґудзик телефону і не помічає, як ДМИТРО несподівано цілує її у руку. ДІВЧИНА У МІНІ скрикує, вихоплює руку і біжить геть.

ДІВЧИНА У МІНІ: — Держите его! Он сумасшедший! (Зникає за рогом вулиці.)
1-а БАБА: — От не ожидала у білий день такий концерт увідєть!
3-а БАБА: — Який там концерт! Хто мені за яйця заплатить?!
2-а БАБА (тримаючись за голову): — І хто спасе мене од сотрясєнія мозгов?!
ДМИТРО: — Я відшкодую вам усе! Тільки скажіть, ви мою Лялю не бачили?
1-а БАБА (бабам): — Він таки дівствітєльно не здоровий, бо тіки шо ж одна ляля од нього втекла...
ДМИТРО: — То не Ляля... Я шукаю Лялю вчительку... Знаєте, вродливу таку і чисту душею... Лялю Грушу...
2-а БАБА: — А-а! Грушу, шо не можеш скушать!
1-а БАБА: — Жени базаринку — тоді скажемо!
3-а БАБА: — І за яйця мої в двойном размєрє!
2-а БАБА: — А за трясіння мозгов — сто гривньов!
ДМИТРО (нишпорячись у кишенях): — А чого так багато?
2-а БАБА: — Бо тіки шина з рєзіни з воздуху живе!
ДМИТРО: — У мене залишилось лише 52 гривні і чотири копійки...
1-а БАБА: — Пайдьот і це!

1-а БАБА видирає у ДМИТРА з руки гроші і ховає собі у пазуху. Дві інші кидаються до неї, намагаючись відібрати.

2-а БАБА: — Я не пойняла! У кого мозгове сотрясєніє?!
3-а БАБА: — І яйця розбиті — мої!
1-а БАБА: — А тіки я знаю, де його Груша! Бо я її услідила!
ДМИТРО: — Поверніть мені гроші негайно!.. Або кажіть, де Ляля!
1-а БАБА: — Харашо! Ось кожній по десятці! І одчепіться!

Кидає двом бабцям по десять гривень і тікає. БАБЦІ біжать за нею.

ДМИТРО (навздогін): — Ви забули сказати, де моя Ляля!
1-а БАБА (кричить, тікаючи): — Твоя Ляля сьогодні приїжджає електричкою із села увечері! У двадцять двадцять! Двадцять третій путь! Шукай її на пригородному вокзалі! Вона буде із великим мішком картошки!

Сміється і вибігає геть. Обидві БАБЦІ біжать за нею. ДМИТРО дивиться на годинник. Квапливо витягає носовика, витирає з голови і обличчя білок із жовтком і так само біжить тільки у інший бік. Цей біг перетворюється на пантомімічний етюд. Впродовж бігу біля нього один за одним з’являються його друзі: Ф1, ALL і КОНЧЄННИЙ. Вони женуться за ним, хто на скейтборді, а хто і просто так, без будь-яких пристосувань і ніяк не можуть наздогнати. А коли наздоганяють, то на хвилю, а потім знову відстають від прудкого ДМИТРА. Усі їхні рухи плавні і виразні. Сонце під час їхнього бігу заходить, і фігури хлопців, ніби спалахують від зміни тіні і світла.

ALL: — Димка, стой! Куда это ты так спешишь?
ДМИТРО: — Я біжу до свого щастя!
ALL: — Не, нормально?!.. Мы слышали, что оно намного старше тебя?
ДМИТРО: — Щастя поза часом. Воно або є, або його немає.
ALL: — А чего ты с нами разговариваешь на языке предков?
ДМИТРО: — Якщо ти не білий, то це ще не означає, що чорний...
ALL: — А какой?
ДМИТРО: — Зелений, приміром, чи червоний!.. О, Композиторе! Мені терміново потрібні квіти! Красиві і червоні!
ALL: — Эти, как их… троянди?!
ДМИТРО: — Які завгодно, аби червоні!
ALL: — Я вижу... Нет, как там по-твоему?.. Я бачу попереду клумбу!
ДМИТРО: — Квітник!
ALL: —А мне однохоботно! Как говорила моя баба: “Хай тим кобила журиться, бо у неї голова велика!”

ALL повертає на своїх роликах убік і зникає за рогом вулиці (за кулісами). Навзамін йому з протилежних куліс вилітає на скейті КОНЧЄННИЙ.

КОНЧЄННИЙ: — Чупа-Чупс, говорят, ты поступил и при этом чуть ли на тичерке не женился?!
ДМИТРО: — Дурниці... Але перше вірніше останнього!.. Хоча якщо ти допоможеш мені, то...
КОНЧЄННИЙ: — Что-то я не втюхиваю в твой базар? Ты поменял национальную ориентацию?
ДМИТРО: — Зі світом чесніше говорити рідною мовою… Звіре, то ти зарадиш мені?
КОНЧЄННИЙ: — Зради… что?.. То есть, если уже говорить по-твоему и честно, то я тебя не предавал!
ДМИТРО (сміється): — Я прошу зарадити, а не зрадити… Я кваплюся на двірець і мені потрібні квіти!
КОНЧЄННИЙ: — На двире…? Но ты и так уже на улице!
ДМИТРО: — Я жену на вокзал зустрічати своє щастя!
КОНЧЄННИЙ: — Чего за ним бегать, оно ж само приходит и выпадает!
ДМИТРО: — Ти не чекаєш на нього, Звіре. А щастя бракує завжди, бо воно вмирає і народжується одночасно. І якщо у мить перемоги твоєї смерті нічого не народжується — це вже не щастя...
КОНЧЄННИЙ: — А кто сказал, что мне его не хватает, я его легко розмениваю в игровых автоматах и тут же забываю, прощаясь с девицами?..
ДМИТРО: — Щастя, це непотривожена радість дитинства. І той, хто несе її у собі, тішиться багатовимірністю буття, а до смерті ставиться, як незломлена квітка...
КОНЧЄННИЙ: — А как относится к смерти несломленный цветок?
ДМИТРО: — Природньо.
КОНЧЄННИЙ: — Чупа-Чупс, я устал не понимать тебя. Я лучше пойду поищу цветы, которые не боятся смерти!

КОНЧЄННИЙ звертає за ріг вулиці. З протилежної куліси викочується ALL. У нього в руках маленька дівчинка у червоній

читати