Завантажити

виходить ГРУША із візком, повним картоплі і наштовхується на голову ДЯДІ ВАНІ.

ДЯДЯ ВАНЯ: — Больно!..
ГРУША: — Ой, пробачте! Я вас не помітила... Вам недобре? Що з вами?!
ДЯДЯ ВАНЯ: — Сердьце! Дисьать не могу! Вызьовите «ськорую»!
ГРУША: — Зараз!

Витягає телефонну картку і кидається на всі боки у пошуках телефона-автомата, якого, як завжди, немає поруч.

ДЯДЯ ВАНЯ (ледве не вмираючи): — Зьайдите в дом... к кому-нибудь... Сьтоб пусьтили вась позьвонить...

ГРУША біжить до парадних дверей. ДЯДЯ ВАНЯ підводить голову і кличе знову ГРУШУ.

ДЯДЯ ВАНЯ: — Сьтойте!.. У меня есьть деньги... Возьмите деньги... И вызьовите цасьтную ськорую помосць…Госьударсьтвенной мне не дозьдацься…
ГРУША: — У мене є гроші! Не треба!
ДЯДЯ ВАНЯ: — Возьмите есьцо пятьдесьат! Зьнаете, ськолько сейцас за помосьц с больных дерут!
ГРУША: — Ви самі й розрахуєтесь. А як треба, то я вам ще й свої дам!
ДЯДЯ ВАНЯ: — Да? И много?.. Хотя нет... Не надо... Я не расплацусь... У меня в глазах двоицьса... Луцсе берите мои!.. О-ох! (Вдає, що непритомніє.)

Розхвильована ГРУША вертається, бере у ДЯДІ ВАНІ п’ятдесятигривневу купюру і знову біжить до парадних дверей. Назустріч їй із дверей виходить на милицях одноокий і одноногий жебрак.

ГРІША: — Стой! Куда!.. Мародьорка! Бальново пєнсіонєра грабят!.. Міліція!.. Стой!

“Одноногий” ГРІША, який нібито не може наздогнати ГРУШУ, несамовито кричить і погрозливо вимахує однією милицею. ГРУША, не знаючи, що робити, спиняється і розгублено роззирається на місці. З усіх боків несподівано з’являються спочатку три БАБЦІ, потім перехожі тітка і дядько, так само із візками у руках, потім БЕЗМИЛЬСЬКА і насамкінець — МІЛІЦІОНЕР.

МІЛІЦІОНЕР: — Сержант міліції Помилуйченко, и.о. участковий!.. Шо тут случилось?
ГРІША: — Ета женщіна на моіх глазах ограбила етого пєнсіонєра!
ДЯДЯ ВАНЯ: — Мне зе больно!.. Я умираю... Сьердце!.. Вызьовите цасьтную ськорую помосьць…
МІЛІЦІОНЕР: — Який-то страний пенсіонєр. Наче вмазаний. Ви, гражданін не пили сьогодні?
ДЯДЯ ВАНЯ: — Какая разьницьа — пил я или не пил... есьли я умираю?..
МІЛІЦІОНЕР: — Тоже вєрно...
БЕЗМИЛЬСЬКА: — У самому ділі, товариш сєржант, человєку плохо! А тут іще ця простітутка його обобрала!
ГРУША: — Що ви таке, Іріадо Телісфорівно, кажете? Ви, мабуть, здуріли! Я ніколи у своєму житті не крала!
1-а БАБА: — Бреше вона!
3-а БАБА: — Вона лярва подростків совраща!
2-а БАБА: — А як побачить хворого чи п’яного, то всі кармани йому вичищає!
ГРІША: — Я сам відєл! Люді правду говорят, сєржант!
ГРУША (до ГРІШІ): — Ви?! Це ви!.. Я вас уже десь бачила! Ану, підніміть свій перев’яз з ока!

ГРУША підбігає до ГРІШІ і намагається силоміць зняти йому чорний перев’яз з ока. ГРІША відбивається милицею. На ЛЯЛЮ іззаду кидаються усі три БАБЦІ, перехожі тітка і дядько. МІЛІЦІОНЕР сюрчить у свистка.

МІЛІЦІОНЕР: — Прекратіть бєзобразіє!
ГРІША: — Шоб прєкратіть бєзобразіє, в ньом надо сначала разобраться!

Усі застигають, обсівши ЛЯЛЮ і тримаючи її за руки, плечі, поперек. ЛЯЛЯ при цьому намагається пручатись, так що мізансценічна композиція чимось нагадує скульптурну групу «Лаокоон» родоських майстрів Агесандра, Атенодора і Полідора.

ДЯДЯ ВАНЯ (ледь стогне): — А мне всьо хузе и хузе... Умоляю вызьовите цьасьтную помосьць…
МІЛІЦІОНЕР: — Счас визовем, пострадавший! Счас!.. Ви тіки скажіть, ета женщіна у вас шо-то брала?
ДЯДЯ ВАНЯ: — Конесьно... Это она меня обцисьтила... када я был безь сьозьнания… О-ох!.. У неё долзьна быть пятидесятигривневая бумазька моя… Осьтаток моей пеньсии…за месьяц…Посьледьние копеецьки мои…
МІЛІЦІОНЕР (Груші): — Єслі гроші брали, верніть по-хорошому!
ГРІША: — Обискать, чи сама віддаси!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Оддай дєньги, шльондра!
ГРУША: — Що ви верзете? Що ви клеплете своїм язиком?! Бійтеся бога!
ДЯДЯ ВАНЯ: — Верни мои деньги, девка бесьсовесьтная!.. Я зе без них умру!..

ГРУША віддає п’ятдесятигривневу банкноту МІЛІЦІОНЕРУ.

МІЛІЦІОНЕР (до ДЯДІ ВАНІ): — Чим докажете, шо це ваші гроші, потєрпєвший?
ДЯДЯ ВАНЯ: — Кровь на них моя!.. Она меня бесьцувсьтвенного по лицу ударила!
ГРУША: — Як вам несоромно! Я ж хотіла вам допомогти!..
МІЛІЦІОНЕР: — Нє надо лишніх слов!

МІЛІЦІОНЕР підносить до очей п’ятдесятигривневу банкноту і раптом кривить носа від нестерпного смороду тарганячої отрути.

МІЛІЦІОНЕР: — Фу!.. Цей вещьдок не требує особєнних доказатєльств. (До ГРУШІ.) Мадам, як вас там, пройдьомте до участка! А вас, граждани, прошу буть свідєтєлями етого приступлєнія!
1-а БАБА: — З удовольствієм!
2-а БАБА: (одночасно) — Канєшно!
3-а БАБА: — Які вопроси!
ГРУША (кричить): — Пустіть мене! Чуєте! Негайно відпустіть!

МІЛІЦІОНЕР, гордий з доброчесного виконання обов’язку, показує усім, щоб ішли за ним у відповідному напрямку. Натовп переможно галалайкає. ГРУША кричить.

ГРУША: — Якщо тут є чесні люди — рятуйте!!!
ДЯДЯ ВАНЯ (зовсім перевтілившись у хворого): — Вы зе обо мне зьабыли… Сьлисите!.. Я умираю… А им монописьуале!..
ГРУША: — Рятуйте! Я ні в чому не винна!

Світло

читати