Завантажити

підземного переходу входять і виходять бабці, ГРІША і ДЯДЯ ВАНЯ. Тут на початку четвертої дії повинні бути задіяні усі дійові особи, окрім ПЛИТОЧКИ...
День змінюється ніччю за якусь хвилину під музику і шум міста з використанням пантомімічних етюдів, а ніч іще швидше переходить у день. І нарешті у якийсь із днів до зупинки тролейбуса підходить БЕЗМИЛЬСЬКА.

БЕЗМИЛЬСЬКА (потягуючись): — Хароший день та нема на кого гавкнуть!

І в цю ж мить з “тролейбуса”, що “під’їхав”, вивалюється ДМИТРО і летить на зупинку не в змозі спинити свій рух. Чіпляючись за брівку, він падає просто в обійми до БЕЗМИЛЬСЬКОЇ, яка тільки но усілася на лавку і розкрила рота, щоб із’їсти чергового пухтика. Але замість неї цього пухтика хапає ротом ДМИТРО, який і не сподівався його їсти, а лишень голосно кликав БЕЗМИЛЬСЬКУ ще з самого тролейбусу. Заскочена і сконцентрована на пухтикові БЕЗМИЛЬСЬКА підхоплюється і відкидає ДМИТРА. Проте його щелепи усе ще міцно тримають пухтика і він висить на ньому, як зловлена риба на гачку.

БЕЗМИЛЬСЬКА: — Ай-я-яй! Діма! Ти ж уже студєнт! Кибенеме...! Кибернеметік!.. Чи як тебе там! І тобі не стидно бросаться на импозантових женщін та ще й об’їдать їх!

БЕЗМИЛЬСЬКА висмикує пухтика і ДМИТРО, який переніс центр ваги свого тіла на зуби, не чекаючи такого повороту, падає під ноги БЕЗМИЛЬСЬКІЙ.

ДМИТРО (схоплюючись і важко дихаючи): — Ви її не бачили?.. Ви не знаєте, де вона?.. Я вже місяць її виглядаю! Вдома її немає!.. Де вона?!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Хто?!
ДМИТРО: — Ляля!!!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Мені з тобою на цю тему заприщено розговарювать.
ДМИТРО: — Скажіть — де? Прошу вас!.. Хочете, я вам заплачу!
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Не скажу ні за які гроші!
ДМИТРО: — Неправда, скажете і за малі, бо у вас пелька без дна, пані Іріадо.
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Як ти сказав?!.. Ах ти ж щеня!

БЕЗМИЛЬСЬКА хочете вдарити ДМИТРА рукою. Той угинається і простягає їй десять гривень.

БЕЗМИЛЬСЬКА (міняє тон на поблажливий): — Умнєєш, вишкребку, на глазах!

ДМИТРО витягає іще десять гривень.

БЕЗМИЛЬСЬКА: — Видно, Лялька таки не дурна, шо так бистро навчила тебе не тіки красіво говорити, но і правильно думати.
ДМИТРО: — Думати навчили мене важкі кліматичні умови.
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Ну, єслі по-научному, то той, хто владєє інхвормацієй — владєє базаром.
ДМИТРО: — Я дам іще десятку, коли почую те, що мені треба.
БЕЗМИЛЬСЬКА: — Так і бить — скажу: у підземном переході знайдеш дорогу до свого щастя.
ДМИТРО: — Дорогу?..
БЕЗМИЛЬСЬКА: — У підземном переході є три прицуцуваті і підсліпуваті старі вішалки. Я їм веліла за Лялею слідить. І єслі вони наслідили, то дорога твоя почнеться іменно там...
ДМИТРО: — Дякую!..

Простягає БЕЗМИЛЬСЬКІЙ тридцять гривень. Та бере і знову підносить до рота, уже надкушеного пухтика. Але в цей момент з’являється циганча, котре миттю підскакує до БЕЗМИЛЬСЬКОЇ і вихоплює у неї просто з під носа пухтика. Циганча сміється.Усміхається і ДМИТРО, потім махає рукою отетерілій БЕЗМИЛЬСЬКІЙ, розбігається і плигає просто у підземний перехід (оркестрову яму). Звідти лунають зойки і крики обурення. БЕЗМИЛЬСЬКА отямлюється і біжить за циганчам. Дуже швидко ДМИТРА, з голови якого ллється білок і жовток розбитих яєць, виносять на руках три БАБЦІ і ДІВЧИНА У МІНІ. Одна БАБА при цьому накульгує, друга тримається рукою за голову.

1-а БАБА: — Нелюдь!
2-а БАБА: (одночасно) — Вилупок!
3-а БАБА: — Шоб тобою так кидало, як ти на нас наскочив!
ДІВЧИНА У МІНІ: — Опять, додик, спасти меня захотел?!
ДМИТРО: — Цього разу я рятую себе і лечу за своїм щастям на одчай душі!
ДІВЧИНА У МІНІ: — Ты ошибся! Я — твоё горе!

Витягає мобільного телефона і дзвонить своєму чоловікові-гопнику. Три БАБЦІ не можуть втримати ДМИТРА і ними носить по сцені у різні боки.

ДМИТРО: — Відпустіть мене, я перед вами нічим не завинив!
3-а БАБА: — Тіки в’їхав у мої яйця та своїм носом!
1-а БАБА: — Упав на голову ще й сердиться!..
2-а БАБА: — Ну да, ну да, прийшов увечері, пішов ізранку і каже, шо не його діти!
ДМИТРО: — Я перед вами не в боргу! Я винен лишень перед цією дівчиною!
3-а БАБА: — Ви чули, шо він сказав?!
1-а БАБА: — І де він бачив тут дівчину?

ДІВЧИНА У МІНІ тим часом ніяк не може додзвонитись до свого чоловіка-гопника. Чути, як у телефоні жіночий голос відповідає: “Ваш абонент поза зоною досягнення.”

ДІВЧИНА У МІНІ (з прикрістю): — Вот так всегда! В нужный момент моего гопника нет!
ДМИТРО: — Пустіть мене!

Виривається з рук БАБЦІВ і падає перед ДІВЧИНОЮ У МІНІ на коліна.

3-а БАБА (сміється): — А я думала, дураки тіки в казках молодці!
ДІВЧИНА У МІНІ: — Ты, додик, совсем сдурел?!
ДМИТРО: — Вибачте мені за той нерозумний вчинок! Я не хотів образити вашої честі!
ДІВЧИНА У МІНІ: — Что ты такое несешь?! (Усе ще намагається додзвонитись по мобільному телефону.)
2-а БАБА: — До кривої діри підходить тіки кривий кілок!
ДМИТРО: — Я, як чоловік віри гідний, шукаю вашої ласки і перепрошую вас!
ДІВЧИНА У МІНІ: — Да у тебя еще желток на губах не обсох!
ДМИТРО: — Щоб ви не думали про мене,

читати