Завантажити

 
Входить С т е п а н.
 
С т е п а н. Хто це стовбичить?
Г о р д і й. Свой человєк! А ти обходной, чи як?
С т е п а н. Чого ти тут тиняєшся?
Г о р д і й. А єжелі у меня єсть такой каприз, што я “е намєрен всякому об'яснить?
С т е п а н. Ти бачив, яка була тут колотнеча?
Г о р д і й. Нічого не бачив.
С т е п а н. От які іроди повилуплювались.
Г о р д і й. Ето ти про панича? Да, приятний шкан-даль! Н-у одначе єго зовсім не так надо було.
С т е п а н. Я знаю, що треба було всім в'язи поскручувати.
Г о р д і й. Какіє в'язи?
С т е п а н. А по-твоєму ж як?
Г о р д і й. Кажется, што ми розійшлись у понятіях. Я говорю тебе, што как мінє тепер однаково — хоть сейчас в Дунай — бистру рєчку головой.
С т е п а н. Та що ти верзеш?
Г о р д і й. Говорять, коториє люди єсть с понятієм, так говорять, што, говорять, легче человєку на душе, как другим об своїх нещастіях об'явить, значить, как тепер виходить такой предмет, што, значит, О к с а н а Антоновна в любві размєн получила, так как ти думаєш? І я через ето самое возлюбил єйо і страждаю безотвєтно чажело.
С т е п а н. Нічого не второпаю, що ти мелеш.
Г о р д і й. Виноват я, што ти такой безпонятливой? Ну я по-простому скажу тібє, што я хочу сватати Оксану.
С т е п а н. Що-о! Ти хочеш її сватать?!
Г о р д і й. А чего ж і нєт? Разві я такой непристойний? Єжелі панич тепер отказался...
С т е п а н. Ти хочеш її сватать? Та ти чи зроду дурний, чи ще свіжо скрутився?
Г о р д і й. Как вона, значить, була полюбовниця паничева...
С т е п а н. Анахтемо, замовчи, бо тут тебе й чорт злиже!
Г о р д і й. За што ж ти кричиш? Што ти командуєш?
С т е п а н. Як ти посмів сказати на дівку таке гидке слово? Чи ти постеріг її у чім лихім, чи власними очима бачив? Та чи знаєш ти, що то таке для дівки честь? А... де тобі знати! Коли ти у городі звик хвоськати своїм нечестивим язиком, то тут не до речі твої городянські норови!
Г о р д і й. Ну так я нічого не пойму.
С т е п а н. Мабуть, у тебе стілько честі, як у цигана правди.
Г о р д і й. Нічево не пойму. Ну єжелі ж тепер усе говорять.
С т е п а н. Говорять, говорять, чортова ти говорячка! А тут у тебе у цій тикві (показує на його голову) клоччя чи пір'я?
Г о р д і й. Нєт, кажется, я при свойом понятії.
С т е п а н. Брехня, не вір собі; тебе, мабуть, ще змалку обікрадено; коли б у тебе свій розум був, так ти б перш розміркував, що яка то може бути страшенна образа, коли людину чисту, як скло, взичають лихим словом.
Г о р д і й. Так, значит, ето один только скверний разговор?
С т е п а н. Я ж кажу, що тебе дурним охрестили! Тьху! (Іде).
Г о р д і й. За што ж ти знову ругаєшся? От так хороший фельєтон! (Вслід). І я тебе тьху, важная особа!
С т е п а н (вернувсь). Ти-бо слухай, Гордію, що я тобі іще скажу.
Г о р д і й. Та то я плюнув у шутки.
С т е п а н. Ти, мабуть, і справді кручений; я тобі кажу; послухай мого совіту — не бий ти даремно чобіт, бо тільки підметки почовгаєш. Ти язика защепни на петельку, бо оддубасю так, що аж пір'я з тебе сипатиметься.
 
ЯВА 10
 
Ті ж і З а в а д а .
З а в а д а . Не знаю, по яку бабу і кинутись! До писаря хіба піти, якщо він ще дома! І що таке з нею по-діялось, ніяк не розберу.
С т е п а н (до Завади). Добривечір!
З а в а д а . Це ти, С т е п а н е?
С т е п а н. Куди це ви, дядьку, налагодились іти?..
З а в а д а . Ох, хоч і не питай, у мене у господі таке лихо скоїлось!.. А з чого воно?..
С т е п а н. Я все знаю. Ходім, я вам дорогою розкажу.
Пішли.
Г о р д і й. Одначе за што он двєчі об'явил мене дураком? Ні, сколько живу, но, кажется, ніхто не обзивав дураком в глаза! Сказано, как мужик, так і нікоторого воспитанія. (Услід). А я тебе скажу, што сам ти дурак двохетажний, вот што!
 
ЯВА 11
 
Т е к л я і Г о р д і й.
 
Т е к л я. Що ж то тепер з нею твориться? Цікаво мені до неї довідатися. (Загляда у вікно). Що це вона, на-вколюшках молиться, а сльози, як горох, котяться. Невже ж вона і справді так дуже любить панича? Дивно! (Дивиться у вікно). О, встає і йде з хати.
Т о р д і й (підходить). Здрастуйте, баришня!
Т е к л я. Ох, як же ви мене злякали.
Г о р д і й. Чого ж пужатся? Я не звєрь дикон какой. Куда ви ідете?
Входить О к с а н а і проходить в сад.
Т е к л я. Так би оце я вам і сказала! А як і признаюсь, чи ви ж і повірите?
Г о р д і й. Вєрно, какого кавалера ськали?
Т е к л я. Якого? Ви, може, натякаєте на котрого з наших парубків? Не діждуться вони цього! Вже, правду сказать, є за ким!
Г о р д і й. А будто вам ні один з ваших кавалеров не нравится?
Т е к л я. Та хай вони усі хоч зараз повиздихають.

читати