Завантажити

Г о р д і й. Одначе я слнхал, што ви з Охрємом любов крутили?
Т е к л я. Бач, бач, я ж кажу, що я усім кісткою у горлянці засіла. Господи, господи! Здається, нікого і не зачіпаєш, нікому не заважаєш...
Г о р д і й. Полно пичалі, я на ето об'явленіє не внімаю обращенія. Та кого ж ви ськали?..
Т е к л я. Ще й питають.
Г о р д і й. Так неужелі меня?
Т е к л я. Догадайтесь. Скоро ви приїхали в село, а я як побачила вас... Ні, не хочу казати, бо мені стидно. А для чого би я вас перед усіма вихваляю, коли б... От, кажу, п а р у б о к, настоящий кавалер, не нашим свинопасам рівня.
Г о р д і й. Так неужто я вам ндравлюсь?
Т е к л я. У нього, кажу, і погляд соколиний, хода молодецька, коли чую, ви послали старостів до Катрі. А я як це почула, то мало не зомліла. Вже мати що не робила: і свяченою водою мене прискала, і переполох виливала, бо К а т р я ж...
Г о р д і й. Ах, не досаждайте мене Катрею, ето була глупая моя ошибка.
Т е к л я. Знайшли кого сватати! Та у неї раз у раз з рота слина котиться, а на плечах отакі чиряки. Вона з чиряків ніколи і не вигоюється.
Г о р д і й. Будто? Вот так категорія.
Т е к л я. От, їй-богу, хоч заприсягтись.
Г о р д і й. Благодару вам, што ви мінє глаза открили. Позвольте предложить вам для вдовольствія конфетов.
Т е к л я. Ні, спасибі.
Г о р д і й. Возьміть, ето нам не убиток.
Т е к л я. Ви ж розумний кавалер, то й подумали б, що буде, як люди спізнають, що я беру від вас гостинці...
Г о р д і й. Еті речі ваші вумні; ну одначе оні нічого не могут.
Т е к л я. Не могуть? Як би не так, а то як тілько постережуть, що я вас люблю. Ох, що ж це я сказала?..
Г о р д і й. Повторіте! Здєлайте єщо раз об'явленіє!
Т е к л я. Ох, сором же який!
Г о р д і й. Нікоторого сорома. Позвольте вас спро-сить, какоє у вас приданоє.
Т е к л я. Яке? Нас дві у батька і у матері. Я та менша сестра. А ви ж знаєте, що ми люди заможні. Оп'ять же як я служила півтора року у купця Лейзора за няньку, так ті гроші, що я заробила у Лейзора, я віддала усі до рук батькові.
Г о р д і й. Даєть вам папаша п'ятсот рублів або на худой конець чотириста рублів? Мінє главна статья, штоб свою мастерську, єжелі дасть хоч триста п'ятдесят, і в то ж сікунд я в вас влюбльон.
Т е к л я. У мене, окрім того, своїх ще буде сто п'ятдесят рублів.
Г о р д і й. Не может бить! Єй-богу, я у вас влюбльон. Позвольте вам подарить кольцо золотоє.
Т е к л я. Не хочу, не хочу нізащо у світі!
Г о р д і й. Как же ви можете дєлать такой равнодушний отказ влюбльонному человєку? Говорю вам, што я все страждаю об вас і што серце моє кипить і пузирить, как настояща шевська смола в огнє.
Т е к л я. Ох, як же ви палко та хороше балакаєте.
Г о р д і й. Вам ндравлються мої речі? Я і вас воспитаю, Т е к л я... как вас по батюшке, звиніть на том, не спомню.
Т е к л я. Свиридівна.
Г о р д і й. Свирид, значить, виходе по-благородному Спиридоновна. Возьміть кольцо золотоє, бо как не візьмете, то бросю єго в Дунай — бистру рєчку, пущай погибаєт три с полтиной.
Т е к л я. Я ж стидюсь. Надіньте його самі на мій палець.
Г о р д і й надіва.
Г о р д і й. Тепер позвольте вас неравнодушно розцілувать, как собственноручную невєсту.
Т е к л я. Ох, який стид! Не хочу, не хочу!..
Цілує.
Що-бо ви робите?
Г о р д і й. Не скісняйтесь, потому што ета статья от вжасного неравнодушного чувствія.
Т е к л я (цілує). Ох, що ж це я зробила? Я й цілуваться не умію!..
Г о р д і й. Одначе ваш поцілуй сладкий, как конфет.
Т е к л я. Це я уперше на своєму віку цілую парубка!.. А цитьте, щось гомонить. Ходімо звідціля.
Г о р д і й. Ну, я вам тепер об'ясню, што я вас спер-воначала, должно бить, не разглядєл, какая ви єсть красотка. Но тепер видно, што ви настоящая фотографія, масляними красками писана, — чесно слово. Только би хоч триста рублєй — і сейчас превзойдьот между нами церковний процес.
Уходять.
 
ЯВА 12
 
З а в а д а і п и с а р.
П и с а р. Шкода, що це трапилось не на молодику. А свячена вода єсть у вас?
З а в а д а . Аякже! Я для бджіл держу ще позаторішню.
П и с а р. Це ще краще. Тут вся сила, що свячена вода і віск страсної свічки. А вже все, касательно ос-тального, ми побачимо у цій книжці. А стривайте. (Вийма книжку і дивиться на зорі). Одна, друга, третя укупі, шість зверху, ясна збоку. Захмарило з зісподу. Одна підкотилась. Ага: не докотись, перекотись, зупинись. Од молитвеної, рожденої, хрещеної. Тьфу, тьфу, тьфу!.. Ну, ходім, може, і допоможу. Пам'ятайте, милостивий государю, що як увійдемо у сіни, то мерщій запріть двері і каглу затуліть, щоб не втиснувся за нами той, що не вночі згадувати.
Уходять.
 
ЯВА 13
 
С т е п а н. Не вірю я, щоб панич

читати