Завантажити

доброго чоловіка усяк добром пом'яне. Ну, то я ж оце піду лагодитись у дорогу, доки ви тут.
Г о р н о в. Я не забарюсь.
М а к с и м. То прощавайте до якого часу! (Вийшов).
Г о р н о в (один). Як то Б о р и с з своїми старими уладиться? Молоде ще хлоп'я, м'яке серце... Стережеться сварки, як вогню, думає, що можна її обминути! Та що це він так довго бариться?
 
ЯВА 4
 
Б о р и с (дуже стривожений). Оказія, брат! Чуєш, мати запевняє, що буцімто я вчора об'яснився перед Ізмайловою!
Г о р н о в. Удрав штуку... Яка ж то Ізмайлова?
Б о р и с. Ти ж познакомився учора з нею і з її матір'ю... Бач, деякі гості ще спозаранку учора пороз'їжджались, а Ізмайлови зостались ночувати. Отже, як поїхав ти, у нас почалось бенкетування; я якось не встерігся та й насмоктався... Мене-таки батько й мати здорово примушували. “Який ти, — кажуть, — мужчина, що не хочеш пить?” Я і урізав. Може, з п'яних очей і справді наговорив якої нісенітниці.
Г о р н о в. А я думаю, брат, що це якась машина.
Б о р и с. Оце ще вигадав.
Г о р н о в. А конешно! Ти скрізь бачиш одні квіточки та ясне сонечко. Сказано: молоде, зелене! (Узяв картуза). Одначе adie, mio caro!2
Б о р и с. Попрощався б з моїми старими, а то розгніваються.
Г о р н о в. Вони ж кажуть, що я хам; а від хама якої їм звичайності?
Б о р и с. Не терплю я, як чоловік сам на себе плеще.
Горно в. Та я ж учора власними вухами чув!.. Стривай, стривай!.. Чи не ота Ізмайлова, котрій я учора радив у кукол гратись?
Б о р й с. Та вона ж, вона.
Г о р н о в. Ця ж мене хамом звеличала. (Сміється). А терпкою я здався їй кислицею: вже вона пробувала кусати мене з усіх боків, та тільки оскому набила.
Б о р и с. Бо ти таки учора за пів тієї години наплів обом Ізмайловим цілий ворох чепухи. Перед дочкою так найкраще визначився, сказав їй, що вона уміє тільки воду товкти.
Г о р н о в. Сказав правду. То ж не людина, а кукла.
Б о р и с. Але все ж таки казати таке в вічі панночці...
Г о р н о в. Що ж ти вдієш зо мною, коли я хам?
Б о р и с. І батько мій таки на тебе розгнівався.
Г о р н о в. Знаю, знаю! Через те ж я так учора швидко і іспарився. Він теж шпигнув мене по-панськи. Позвольте мені, кажу, прийняти у ваших горницях одного знакомого? “Хто ж етот ваш знакомий?” — питає. “Ваш, — кажу, — временнообязанний Прохор”. — “Для таких, — каже, — знакомих у мене єсть конюшня!” Чудак старий! Ну слухай, ти ж тепер тверезий, то не забудь, що тобі сьогодні треба декуди навідатись.
Б о р и с ('3 серцем). А, не нагадуй мені! Вісім день очей не навернути, вісім день... я ненавиджу себе!..
Г о р н о в. Я оце забіжу туди та її заспокою. Сказати, що ти сьогодні будеш?
Б о р и с. А конешно! Через півгодини. Коли б тілько гості швидше убирались. Я сьогодні з своїми старими .діло доведу до кінця.
Г о р н о в. Ну, цих гостей навряд чи скоро здихаєшся. Тілько ти вже сьогодні не пий!
Б о р й с. А, не зворушуй мене.
Г о р н о в. Ага, не любиш? Заспокойся, друже. Хто з молодих людей не впивався на своїм віку? Пий, кажуть, та ума не пропивай!
 
ЯВА 5
 
Входить старий В о р о н о в.
В о р о н о в (простяга руку Г о р н о ву). Ви уж успели вернуться?
Г о р н о в. Як бачите!
В о р о н о в (ходить по кімнаті, далі зупинився, хотів щось промовити і знов заходив). Либералы, либе ралы!..
Г о р н о в. Ви ж це про кого кажете? Чи не про Їзмайлових? Ваша правда. Вони дуже ліберальні.
В о р о н о в. Нет-с, я не про них. (Зупиняється проти Горнова). Скажите, того... того... Правда ли, что вы подарили вашим крестьянам дополнительный платеж?..
Г о р н о в. Справжня правда.
В о р о н о в. Либерально, очень либерально! (Знов ходить). Ссуду какую-то тоже у себя открили?
Г о р н о в. Одкрив.
В о р о н о в. Гуманно й либерально! Ну, а я того... не открою!.. Слышите ли, не открою!
Горно в. Чую, чую. Я не глухий! Ви не од-кри-єте!
В о р о н о в. Да-с, не открою! Й школа там у вас?
Г о р н о в. І школа там у мене...
В о р о н о в. Но для чего все зто мужику? Я вас спрашиваю, для чего?
Г о р н о в. Не знаю.
В о р о н о в. Не знаєте? Нет-с, ви знаєте! Да-с, знаєте! Й я знаю!..
Г о р н о в. А коли ми обоє знаємо, то задля чого ж переливати з пустого в порожнє?
Вороно в. А затем-с, что такими поступками вы развращаете мне сына.
Г о р н о в. Не веліть йому водитись зо мною. Пошліть його до Ізмайлових в навуку, там він навчиться у кукол гратись.
В о р о н о в. Что-с? Ви забиваєтесь, милостивий государь.
Б о р и с. Я слушаю й удивляюсь только всему тому, что вы, папа, говорите. Вас зти два года так изменили, что я, право, не узнаю вас.
В о р о н о в. Помолчи, друг! Ми с тобой после поговорим.
Б о р и с. Тошно даже

читати