Завантажити

насміявся над Оксаною. Двічі я уже ходив до горниць, питав декого з двірських, чи посватався панич. Всі кажуть: здається, посватавсь. Та хто ж мені правду скаже? Ну, посватався так посватався! Ніхто тобі не боронить женитись на кому хочеш, а тілько перш виправ перед людьми з котрою кохався, на котру весь мир опудився, відсахни лиху славу!.. Та невже ж не шепнув йому ніхто про те, що скоїлось з Оксаною? Чи, може, він нарочито ховається, як той злодій. Мана, страшенна мана! А як же я гляну товаришам у вічі, якщо тому пащекуванню правда? Більш двох років я про панича слова лихого нікому не давав вимовить, баки всім забивав. А тепер... Що тепер?.. Піду ще, тинятимусь, доки таки не підстережу такого, котрий всю мені правду виявить. І коли, борони боже, панич винен перед Оксаною, то... вже я й не знаю, що вийде з нашої розмови.
 
ЯВА 14
 
П и с а р і З а в а д а .
 
З а в а д а. Де ж це вона поділася? Оксано, Оксано! Чи не в саду?
П и с а р. Ідіть і шукайте її. Якщо добре повело її, то повело на схід сонця, а якщо лихе, то на захід. А якщо знайдете її, то тоді скажете мені. До зобачення. (Уходить).
З а в а д а . Боже ж мій милий, боже милосерднийі Де ж мені її шукати темної ночі! Борони боже, в річку кинулась...
Завіса
 
ДІЯ ТРЕТЯ
 
ОДМІНА ПЕРША
 
На другий день удосвіта. Велика кімната у панському будинку.
 
ЯВА 1
 
С о л о м і я (прибира ложки і тарілки з столу). Ну заварили наші пани кашу! Заморочили зовсім панича; сперш посадили його у карт грати, а далі так підпоїли, що він, як сніп, звалився. Вже скілько разів наважаласА я шепнути паничеві, яке лихо скоїлось у нас на селі, та коли ж ані приступу до його! Чи не лихо?.. Вже свТ-тає. Оце загулялись! Хоч би Владимир Петрович був тут, то я б йому шепнула.
 
ЯВА 2
 
О к с а н а входить.
С о л о м і я (з жахом). Оксано, ти?
О к с а н а. Цить! Скажи мені, Соломіє, чи є у тебе у серцеві бог?
С о л о м і я. Я, єй-богу, сестричко, ні на капелиночку не винна! То все налихотворила Т е к л я, тілько ти їй не кажи, що я виявила! А я хоч і заприсягну!
О к с а н а. Я тебе питаю: є у тебе в серцеві бог? Скажи мені, чи здіймались коли-небудь твої груди під вагою невимовного смутку? Чи з'являлись коли-небудь сльози у твоїх очах?
С о л о м і я. Та я ж, сестричко, не кам'яна!
О к с а н а (ухопивши її за руки). Не кам'яна? Ти правду кажеш?
С о л о м і я. Хоч і заприсягти!
О к с а н а. Скажи мені як перед богом, — посватався панич?
С о л о м і я. На те похоже. Тілько настояще довідатись не можна, бо нікого з нас не допускають до його. Зараз як тілько я увійду — і випроводять. Я не розберу панських заручин. У нас як просватають дівку, то зараз на рушник стають, кланяються перед образами, а далі — батькові, матері; а у панів нічого нема.
О к с а н а. Виклич мені панича.
С о л о м і я. Та він, сестричко, п'яний спить.
О к с а н а. П'яний! Ти мене дуриш?
С о л о м і я. Ну, от, єй-богу, що ні! Там такий п'яний, що й сказать не можна. Його, певно, нарочито напоїли.
О к с а н а (похитнулась). П'яний... напоїли! І це самостійная людина!.. Остання надія захмарилась. Проведи мене до його... мій жаль його розбуде, моє горе його витверезить...
С о л о м і я. Постривай, може, я його розбудю. Тілько, сестричко, йди з горниць, — там у саду підожди абощо; бо як пані постереже — лихо буде! Вона вже не спить!
Входить Н а т а л я С е м е н і в н а.
 
ЯВА З
 
Н а т а л я С е м е н і в н а(побачивши Оксану). Ти?!
О к с а н а. Я!
С о л о м і я незамітно вийшла.
Не полохайтесь! Це не манія моя, а я живесенька... Не полохайтесь... і мене не лякайте, бо не злякаєте...
Н а т а л я С е м е н і в н а. Як ти посміла ввійти?
О к с а н а. Не кричіть... бо собі тільки сорому наробите... Слуги ваші всі покотом сплять... двері не заперті... я й прийшла. Пані, не з ножем в руці прийшла я до вас і не з докорами, а принесла я вам своє серце, щоб ви його добили! Живуче... ніяк сама його не здолаю...
Н а т а л я С е м е н і в н а. Я не душогубка!
О к с а н а. Не душогубка? Чому ж у вас такий страшний погляд? Чула я, правда, од людей, що, кажуть, бува й так: погляд вовчий, а душа янгольська! Примусьте ж вашу душу, щоб вона хоч на хвилину засяла у вашім погляді, і та мала хвилина надасть мені сили і одваги. Я сміливо йшла до вас, а тепер острах даве мою душу і сковує мої вуста!.. Хоч одну ж іскру жалю у погляді, молю вас!..
Н а т а л я С е м е н і в н а (тихше). Чого тобі треба? Чого ти хочеш від мене?
О к с а н а. Чого я хочу? Ха-ха-ха! Чого я хочу? І це питає мати, його мати! І справді: чого я хочу? Я, мабуть, зовсім вже збожеволіла!.. Ви колись казали мені, як ще я була при вас за горничну...
Н а т а л я С е м е н і в

читати