Завантажити

вірує! Братики! Братики, голубчики, бога ви не боїтесь!
1-й п а р у б о к. Що ж це мазницю не несуть?..
 
ЯВА 6
 
С т е п а н і О х р і м з парубками.
С т е п а н. А хто тут ґвалтує?
1-й п а р у б о к. А осьдечки паню хочемо покрити, та пручається, бісова тінь.
С т е п а н. Катюги!.. За що ви знущаєтесь над дівкою?
1-й п а р у б о к. Не знущаємось, а хочемо честь їй віддати по заслузі!..
С т е п а н. Геть, іроди! Черева вам розпанахаю!.. Ох-ріме! Гей, братці, дайте помочі!
О х р і м. Геть, бузовіри, собаки! Голови розчавчуі
Деруться.
1-й п а р у б о к. Ну, ну, не дуже, ми й вас скрутимо!..
С т е п а н. Мене скрутите? Ще той на світ не народився, щоб мене скрутив.
Б'ються. Один з парубків ударив Оксану. Та пада.
О к с а н а. Ой боже ж мій, боже!
С т е п а н. Ходім, катюги, до старшини.
О х р і м. Анахтеми! В холодну вас, п'янюги чортові!
Уходять.
Т е к л я. Тепер я вдовольнила своє серце! Здається, С т е п а н мене не бачив. А хоч би бачив, то й що? Не я опудила парубків, знайшлись послухачі! (Дивиться на Оксану). Зомліла? Ой, що ж це у неї йде кров з рота? Може, і дуба дасть? Щось рипнуло. (Уходить).
 
ЯВА 7
Завада виходить з хати, позіхає.
 
З а в а д а . Що воно неначе щось ґвалтувало? Чи то, може, мені спросоння так показалось? А де ж це О к с а н а? От того вже я не люблю, щоб уночі тинятися по городах та по садках! Сиділа б собі у подвір'ї, і любесенько. Щось я помічаю, що вона оце вже четвертий чи п'ятий день і місця собі не знайде. Невже і справді покохала панича? Та й він уже сьомий день і в хату не за-гляда. Може?.. (Гука). Оксано! Оксано!.. Не чуть!.. (Іде і натикається на Оксану). Що ж оце лежить?.. (Придивляється).
О к с а н а. Ох,-не знущайтесь же наді мною!
З а в а д а (підводить її). Господь з тобою, моя дитино! Хто ж над тобою знущається? Та що це з тобою? Ти вся закривавилась.
О к с а н а. Бачите, яка правда на світі!
З а в а д а . Що таке, доню?
О к с а н а. Посватався! А мене б'ють. Я ще жива, мою душу, моє серце взяли вороги, на поталу кинули.
З а в а д а . Що-бо ти, доню, говориш?..
О к с а н а. Очіпок мені наділи, покрили і косу вже обрізали. Голова, мов в смолі...
З а в а д а . Який очіпок? Коса твоя ціла! Бог з тобою, чи ти у сні, чи справді збожеволіла?..
О к с а н а. Я... покритка.
З а в а д а (з жахом). Покритка? Так ти осоромила мою сіду голову?
О к с а н а. Осоромила! Покритка! Ха-ха!..
З а в а д а . Зняла ти мою голову, живцем поклала мене в домовину. Спасибі, донечко! Спасибі, моя утіхо і порадо!.. Оддячила за хліб, за сіль і за навуку... Геть від мене, гадино!..
О к с а н а. За що ж ви мене взичаєте?..
З а в а д а . А що ж, хвалити тебе, чи як? Клади ж мене мерщій у домовину, копай яму...
О к с а н а. Чуєте, він посватався! Згубив мене, я вже в домовині... Ух! Яка холодна земля! Гадюка! Гадюка!.. Яка страшенна! Одірвіть її, одірвіть!.. (Пади зомліла).
З а в а д а . Боже мій! Що ж це з нею!.. (Несе її в хату). Горенько, горенько... відкіля ти несподівано з'явилося на мою голову? (Пішов у хату).
 
ЯВА 8
 
Г о р д і й. Єсть'пєсня, у которой говорится: візьми в руки пістолету, прострели ти грудь мою. І как вжасно много горесті у етой самой пєсні, і как будто вона з мого стражданія описана! Кажется, тепер моя любов до Океанії Антоновни видающийся случай, ну одначе ж вона как будто і в резон не взяла мово чувствія. І невжелі я должен буть погибшой человєк? Ах, как вжасно моє серце горить! Ну і сколько я етово самого товару видал у городі, ну, кажется, так што ні одна іщо не завдавала мінє стольких мученій! Пущай там баришні і воспитанні, і свою хвизиномію імєют в красотє, і в настоящем хвасоні їх воспитаніє, і пущай вони і на речах бойкі. Ну, кажется, што нєт у них етого вдивительного взгляда, штоб серце од них кипіло. Тятенька говорять, што за Оксаною Антоновной і приданоє должно буть какуратноє, і денєжной копитал. Ну как же не страждать? Правда, што вона мало воспитана, так ето ми поправим. Ну, што кольца золотого не приняла, значить, амінь і шабаш. Там чи була у них какая комерція з паничем, чи не була, я на ето мало внімаю обращенія, бо ми у городі до етого самого безобразія приравнодушились. Главноє дєло, штоб був денєжной копитал. Человєк без копитала, што швець без колодки, человєк с копиталом всєгда імєєт настоящую хвизономію у хорошій кумпанії. А женився б собє і сійчас би встругнув мастерськую, взял би в подмастєра двох мальчиков, квартеру на большой улицє, і живи в своєм титуле, как порядошний гаспадін. Больвар тут, гостиниці, кумпанію з воспитанни-ми прикажчиками і палікмахтерами. І палучай себе воспитаніє. Ну і за пустяком дєло: копитал денєжной надо імєть. Ах, как я страждаю! Ах, как я страждаю!
 
ЯВА 9

читати