Завантажити

діла?
М а к с и м. О, голова! Кажу вам, до усякого діла дотепний!
Г о р н о в. Довго ще по селах отакі мудреці, як ваш писар, морочитимуть мирян.
М а к с и м. Отже, ви не вірите?
Г о р н о в. А звичайно, що не вірю.
Б о р и с. Як тут чудово! Я б отак до самісінького світу просидів.
Г о р н о в. Вигадай півтора людського! І що тут красотнього? Жаби квакають, від ставка мулом несе, під ногами вогко, аж джякотить, а нежитя такого тут здорового можна схопити.
М а к с и м. Еге, що й тиждень, мовляв, не вичхається.
Г о р н о в. А бісові комарі аж печуть.
М а к с и м. А ви обкурюйте себе, отак навкруги пускайте дим, то та погань і не наблизиться, і втікатиме, як чорт від ладану.
Б о р и с. Ти, Володя, не любиш поезії.
Тиха украинская ночь,
Прозрачно небо, звезды блещут;
Своей дремоты превозмочь
Не может воздух...
Г о р н о в. Що ніч! День, по-моєму, кращий. Та тож куди не споглянеш, скрізь чарує і закохує тобі очі розкішна природа.
М а к с и м. Все то від бога! А, конешно, день кращий.
Г о р н о в. Станеш у обідню пору посеред поля: сонечко припіка, а над головою і навкруги спів і щебетання, виляскування, стогін і сміх. А ніби там сум і весілля побились об заклад і намагаються переважить одно другого. І бачиш ти, і чуєш, як кожна пташечка, кожна кузочка, навіть комашка маненька незрозумілою, але чарівною піснею хвалить божий мир, кохаючись у його теплі... Чи так, М а к с и ме?
М а к с и м. Це так, іменно, що такі
Г о р н о в. Пора вже додому, бо я й справді скоро чхатиму.
М а к с и м. А пора, пора, бо ніч, мовляв, не жде. А мені ще треба до світа вставати та за косу прийматись, там треба викосить осьмушку ячменю шинкареві.
Б о р и с. За позику?
М а к с и м. За процент, чотири карбованці позичив у нього восени, так це за процент.
Б о р и с. Це здирство!
Г о р н о в. Ні, це поезія! Поживеш на селі та й побачиш. Отоді-то вже запевне довідаєшся, що краще: чи ніч з жаб'ячим кваканням, чи...
М а к с и м. Яка їм, мовляв, праця за батьківськими плечима?
Б о р и с. А ви думаєте, що я цілий вік сидітиму та дивитимусь, як другі на мене роблять?
М а к с и м. А чому б не сидіти?
Б о р и с. Ні, це встид було б мені. Я, щоб ви знали, наважився спробувати усяку тяжку роботу задля того, щоб на власних плечах зважити усю ту вагу й працю, під котрою згинається наш хлібороб.
М а к с и м. Далеко заїхали! Не силкуйтесь, шкода і заходу, не здолаєте.
Б о р и с. Піймав не піймав, а погнаться можна.
М а к с и м. Хіба! Воно, може, спершу і зцікавиться, а далі остогидне.
Б о р и с. Побачимо!
М а к с и м. І як то можна чоловікові непризвичайному?
Г о р н о в. Дай, боже, нашому теляті та вовка з'їсти!
М а к с и м. О, щоб вас, спершу ж треба його піймати, а з'їсти, мовляв, не штука.
Г о р н о в. Он так я вже чотири роки ловлю того вовка на угонках, та ніяк за в'язи не вхоплю. А от як спроможусь скинути з шиї двадцять тисяч довгу...
М а к с и м. Двадцять тисяч? Сума!
Г о р н о в. Було більш, це вже тілько решта.
М а к с и м. Як же ви таку силу зачепили?..
Г о р н о в. Не я зачепив, а опікуни. Бачите, доки я вчився та в книжку задивлявся, а опікуни мої як захазяйнували, та й дохазяйнувались до того, що мало-мало не упекли землі з акціону.
М а к с и м. Як то з акціону?
Г о р н о в. Стало буть, з молотка. Та вирятували.
М а к с и м. Скажіть, голубчику, як же це?..
Г о р н о в. Платю проценти, от і все. До кого не кидався з наших за позикою, всі тілько пораду дають. От, братухо, як підемо завтра до мене, побачиш мою школу. Які є розумні хлопчики! Душа радіє, дивлячись на той розкішний первоцвіт.
М а к с и м. Вчили й мене змолоду на килорнеті грати, як це, кажу, у нас у скарбу була своя капелія. Багато лози зопсували на моїй шкурі, смуг та цурпалків до біса на тілі позоставалось, а я таки як затявся одним лицем, не хочу та й не хочу... Ну, прощавайте до якого часу. Он воно що, тепер вже й справді пора додому, бо, либонь, ви комусь іншому більше у пригоді станете.
Б о р и с. Що ви кажете?
М а к с и м. Та то я... Бачите, я іноді зостару таке плету, що й сам докупи не зберу.
Г о р н о в співає.
Вже й вода, мовляв, скоро засне. От же дівчина, то й до зорі очей не заплющує, все ждатиме чорнобривого. Б о р и с. Яка дівчина?
М а к с и м. Моя старенька, це ж я свою стару зозуленьку. Отже я й не вмію по-вашому чоломкатись! Як здавлю білу та пухлу ручку, то щоб часом, бува, не розгнівались. Ач, яка викохана... (Розгляди Б о р и с о в і) руку). Шкода з такими руками до плуга. (До Г о р н о ва). Що ж, вже й з вами чоломкатись, чи як?
Г о р н о в. А звичайно!
М а к с и м (подає руку). Оця рука трохи на мужичу скидається, кістлява та в пухирях. Ну,

читати