Завантажити

мене йшла річ, а це діло не твоєї парафії. А за Оксану я кожному в'язи вкручу!..
П а р у б о к. Ну, кожному, чи не дуже багато буде.
С т е п а н. Я головою за неї одвічаю.
О х р і м. Стривай, Степане, не гарячись! Правда, братику, як олива, наверх сплива. Ти натякаєш, Текле, на те, що, стало бить, Оксана важка? Добре! Адже ж ми, що отут стоїмо, знаємо, що панич вже два роки не приїздив додому.
Т е к л я. Так я запевне знаю, знаю, що...
С т е п а н. Що слід тобі губи побити!.. Ну, не ідолка ти?..
Т е к л я. Що ж він — візьме її, чи як?
С т е п а н. Там вже чи поберуться вони, чи ні, інша річ. Ти б подумала хоч би те, що чого б тому паничеві ходити до Оксани серед білого дня, на очах у людей, коли б що, може, було у його на думці.
Г о р д і й. Вот ето так вєрная правда! У “ас у городі єжелі єсть какая комерція промеж кавалера з баришнею, так завсігда еті діла позно вноче, потому дньом главноє — амбиція.
С т е п а н. Геть ти під три чорти з своєю амбицією, доки не битий!
Г о р д і й. Вот тебе й порадошний разговор!
С т е п а н. Не лізь! Коли не до тебе п'ють, то не кажи “здоров”!..
О х р і м. А цитьте, либонь, щось гомонить.
Прислухаються.
Так і є! (Дивиться). Ондечки панич вертається з охоти!..
Т е к л я (придивляється). Онде ж і титівський панич з ним, той, що, кажуть, сам собі їсти варе!
О хр і м. Почеши ще язика на паничеві.
Т е к л я. Ба ні ж! Гарні пани настали! Хоч би цей титівський панич: запряже сам конячину та й і їде селом, неначе той паламар, що у піст попідвіконню курей та поросят клянчить!
Г о р д і й. Не может бить! Вот так воспитаніє?..
Т е к л я. А я все ж таки скажу...
С т е п а н. Про Оксану-таки?
О х р і м. Таки стрижене, стрижене? Здається мені, що щось ти це недаром плещеш про других!
С т е п а н. Та ну її к бісу! Ану заводь хто пісню!..
Г о р д і й. Я вам спою по вашому вкусу.
Не с послєдніх бил прикащик,
Я спою об ньом расказ.
Бил вон послан за получкой дєнєг,
Точно било єто враз.
(Говорить). А ви підхватуйте.
Єни його манять.
Єни його манять:
Пожалуйте, пожалуйте,
Пожалуйте, купець!..
Деякі парубки мугичуть. Г о р д і й знову.
Вдруг іду я тротуваром,
Сидять красотки на крильце,
Точно вийшли січас із больниці,
Нєту краски на лице...
Єни його манять і т. д.
Всі пішли.
 
ЯВА 4
 
Б о р и с Воронов, Владимир Петрович Г о р н о в і М а к с и м Хвортуна;всі вони з рушницями і охотничими торбами.
М а к с и м. Ну, паничу, як собі хочете, а вдруге вибачайте, щоб я вас повів на охоту. Шкода, тепер вже більш не піддурите мене!..
Б о р и с. Це новина! Чим же ми вас піддурили?
М а к с и м. Ще й питають! Ви ж таки розумні і вчені, мовляв, люди, то й розміркували б: що цілісінький день ви собі удвох балакаєте, а за вами слідком човгає щось таке, ніби теж скидається на людину, а ви його вважаєте ні за приший хвіст кобилі чи за німого?.. Бовкнете яке там слово до мене; коли б, мовляв, ви по-нашому, по-простому балакали, як перш було колись, то, може б, і я розумів там що п'яте хоч через десяте.
Б о р и с. То хіба ви по-руськи не розумієте?..
М а к с и м. Цебто по-панськи? А де ж би ми тут навчились? „
Г о р н о в. Вже й розсівся.
Б о р и с. Я дуже ноги натомив.
Г о р н о в. А що ви тоді, хоч трохи-таки шурупали по-руськи?
М а к с и м. Вам таки цікаво? Аякже. Велика, бачте, була б навука; “так точно”, “не могу знать”, “слушаю”, “чаво зволите?” — ото й по навуці.
Б о р и с подає йому табак.
Та ви вже, будь ласка, самі мені, бо мої пальці, мовляв, не до того паперу зроблені. А яка чудова ніч, тихо-тихо, мовляв, як у вусі. Чи воно на дощ оце затихло, чи на вітер?
Г о р н о в. А вам як здається?
М а к с и м. Та хіба ж вас цьому не вчать?
Г о р н о в. Не вчать.
М а к с и м. Як то можна! Воно ж повинно стояти у тих книгах, що вчите.
Г о р н о в. Не додивлявся.
М а к с и м. І все ви шуткуєте. Дай, боже, мовляв, шуткувати, аби не плакати. Я сам скажу, що от наш писар, так той вгадує: чи година буде, чи негода, тілько на хвилину загляне у книжечку і зараз вгада.
Г о р н о в. То ж книжечка вгадує, котра зветься календар.
М а к с й м. Як ви кажете?
Г о р н о в. Календар.
М а к с и м. Ба ні, “е календар, а сонник, бо він вам і сон вгада — як ув око вліпе.
Г о р н о в. Баки людям забива.
М а к с й м. А й ні, не кажіть. Він вам і ружжо може замовить! Чи вірите, що раз як замовив мені оцю рушницю, так нічогісінько не вдієш, чвирк та й чвирк! Мусив вже йому постановить півкварти.
Г о р н о в. І направив?
М а к с и м. Ще й як направив!
Г о р н о в. Майстер, значить, до усякого

читати