Завантажити

знали, що це означає – у кращому випадку, довга відпустка і дорога реабілітація. Настільки дорога, що простіше відразу зафіксувати профнепридатність. Що ж, трансгресори швидко ламаються. Судячи по тому, як Великий Шеф опустив очі, він думав про те ж. Справи у агентства «Ідеальна модель» йшли непогано. Ринок був на підйомі – все більше клієнтів в бізнесі, політиці і навіть деяких науках приймали рішення тільки після обробки і символічної апробації своїх ідей в фантомних світах. Але вкладати гроші, необхідні для вдосконалення програм фантоматів, протоколів розшифровки і моделювання результатів, в реабілітацію трансгресорів – просто недозволене марнотратство. Іноді це робили – якщо замовник наполягав на продовженні експлуатації фантомного світу, створеного під свідомість конкретного трансгресора. Але це траплялося рідко. Замовникам було наплювати, який саме світ моделює їх ситуації і чиї саме мізки при цьому перетворюються на кашу.
- Де проведеш відпустку?
Мельник криво посміхнувся, даючи Великому Шефу зрозуміти, що дипломатична форма питання не вводить його в оману.
- Я обіцяв тіткам познайомити їх з Дорсі. Тобто на всю відпустку ми там, звичайно, не залишимося – але заїдемо обов’язково. Нехай старі потішаться.
- Дорсі? Сценаристка з програмного відділу? Ви зустрічаєтеся?
Мельник пирхнув.
- Ми зустрічаємося вже років п’ять. Просто вона тільки позавчора зволила нарешті сказати «так».
- Чому я не знав?
- А чому ви всі повинні знати?
- Тому що будь-які зв’язки трансгресора …
- … Можуть вплинути на свідчення. Не треба, Шеф. Ми зустрічаємося вже п’ять років. У мене були проколи понад статистично припустимих? До сьогоднішнього дня, я маю на увазі …

***

- Максе, все, що стосується «П’єтро» – мені на стіл.
- Так, шеф. Я правильно розумію – ми його згортаємо?
- Ні в якому разі, Макс.
- Але Мельник …
- Що – Мельник?
- Мій Шеф, показники біометрії в червоній зоні.
- Які?
- Та всі!
- Саме так, Макс – всі!
- Замовник бажає зберегти цей світ, мій Шеф?
- Чхав я на замовника. До того ж я його не знаю – в даному випадку, я маю справу з посередниками.
- Це точно?
- Перевірив.
- Але … в такому випадку… Якщо ми згорнемо «П’єтро» ез відома замовника – це нам нічим боком не вилізе?
- Я не збираюся згортати «П’єтро».
- Але Мельник, шеф! Він же зійшов з глузду!
- З’їхав з глузду – це коли в червоній зоні три показники, Макс. П’ять. Вісім. Але у Мельника в червоній зоні всі показники. Усі двадцять шість одночасно з одним і тим самим, якщо не помиляюся, коефіцієнтом! Що це означає, Макс?
- Я не фантомотехнік, шеф.
- Хтось перехопив управлінням фантомним світом «П’єтро», Макс – ось що це може означати.
- Як? І. .. навіщо?
- Ось я і хочу зрозуміти – як. А навіщо … Ти знаєш, для чого він був створений?
- Ні, звичайно.
- Я теж не знаю. Ти знаєш Дорсі з програмного?
- Це така маленька, з широкою попою? Вона нічого.
- Вона наш кращий сценарист, Макс.
- Ах, ось як … А чому ви про неї запитали?
- Бо вона вже п’ять років зустрічається з Мельником.
- Ні, шеф, вас неправильно інформували. По-перше, не п’ять років, а п’ять місяців. По-друге, з Камерон з технічного, а не з Дорсі зі сценарного. По-третє, Дорсі, судячи з Камерон, не в його смаку. І потім …
- Дорсі вагітна.
- Що? Звідки ви знаєте?
- Так думає тітонька Ліза, Макс. Я їй вірю. Тітонька Ліза ніколи не помиляється щодо цього.
- Отже, Мельник таки зійшов з розуму … У цьому є свої переваги …
- Що ви там бурмочете, Макс? Які переваги?
- Ні-ні, це я про своє, шеф. Напевно, треба підтримати Камерон. Їй зараз нелегко. Запрошу її куди-небудь повечеряти …
- Не думаю, що це божевілля, Макс. Думаю, Мельник … Це тепер просто трохи інша людина.

***

Дорсі вимкнула інфосистему і потерла очі. Справу зроблено. П’ятнадцять хвилин на марафет – і на вихід. Запізниться рівно на півтори хвилини. Мельник якраз встигне злегка захвилюватися. Нехай. Це навіть добре. Півтори хвилини – незначна плата за її двотижневу працю над цим чортовим бабським сценарієм. Але якби не ця праця, цей тупий Мельник і далі робив би вигляд, що не помічає її старань. Через п’ятнадцять хвилин він чекатиме її біля виходу з офісу. Вони поїдуть просто до неї додому – він поїде туди вперше, але буде певен, що вивчив цей маршрут напам’ять за останні п’ять років. До речі, треба сісти за кермо – він же насправді дороги не знає. Знайти зручний привід неважко – він після важкого сеансу. Все буде добре, якщо він не запитає про вагітність.
Цю проблему треба вирішити швидко – по можливості, цієї ж ночі.
Їй нема в чому собі дорікнути: Мельник буде з нею щасливий. А з довжелезною пральною дошкою Камерон з технічного – ні. До речі, а вона не вагітна часом? Адже тітонька Ліза в цих питаннях ніколи не помиляється …

***

- Все як по маслу, Пітер! Ми просто монстри фантомотехніки!
- Бос?
- Діставай з сейфа … ну, сам побачиш, що.
- Так скажете ви толком, що відбувається?
Стук металевих дверцят, скрип корка, характерне булькання.
- За наш успіх, Пітер!
- За наш успіх, бос!
Тиша.

читати