Завантажити

Двоє людей ні сіло, ні впало лягають в ліжко і починають займатися сексом?
Тітонька Вікторія фиркає і підморгує племіннику.
- Ти все-таки ханжа, Елен. Чому саме в ліжко? Ось, скажімо, ця космічна кішка…
- О, ні, дозволь нам обійтися без переказу бездарної порнографії, Вікі! – кидає тітонька Анна.
- Між іншим, це насправді знімалося в невагомості. Без обману, – безапеляційним тоном відрубала тітонька Вікторія. – Ви хоч уявляєте собі, як це – займатися сексом в невагомості? Та ще в таких позах! Що вони витворяли! У них є чому повчитися!
Вона повернулася всім тілом до племінника.
- П’єтро, ці старі дримби нічого не тямлять. Але ти повинен це бачити, повір мені. Подивися цей «Стар секс». Другий або третій сезон. Перший – нудота, не витрачай час. Не пам’ятаю, по якому каналу … Загалом, в будь-якому порночарті в розділі «космічна опера».
- Стар секс? – уточнює він.
- Не забивай хлопчикові голову, Віки, як тобі не соромно? – на запалих щоках тітоньки Елен з’являються рожеві смужки.
Але тітонька Вікторія не звертає уваги. себто звертає, звичайно – їй подобається докучати тітоньці Елен, старій діві, синій панчосі, яка все життя докоряла їй за розпусту. За розпусту, яка знайшла прояв у невдалій втечі чотирнадцятилітньої Віки з приборкувачем тигрів із заїжджого цирку – втечі, яка завершилася через три тижні бурхливих ??пристрастей арештом приборкувача і запровадженням Віки в Родинний дім суворої моралі. Вона так і прожила в ньому все своє життя – спочатку вихованкою, потім вихователькою.
- Так, П’єтро, – воркує вона. – У цій серії є ще кілька пар. Ох, – вона знову замріяно закочує очі й струшує обсипалася туш.
- П’єтро, не слухай її, – вимагає тітонька Елен. – Якщо і є сенс займатися марною тратою часу перед телевізором, краще зроби це в компанії Дарія П’ятого …
- О, ні, – стогне тітонька Маріса. – Яка муть, Престол слави Господньої! Повчальна каламутна нудота…
Вона забула про союз. Тітонька Елен почувається зрадженою.
- Це рекомендує Дорсі Міллер! – Вигукує вона. – І хлопчикові це буде корисно.
- Ах, милий П’єтро, – мовила тітонька Поліна, яка досі сиділа мовчки за своїм вічним рукоділлям, назви якого він не знав, але міг оцінити результат – довге полотно суцільного мережива. – Милий П’єтро …
Вона рвучко підводиться з-за свого робочого столика, який мандрує за нею, як собачка, з кімнати в кімнату, з будинку у сад, не дивлячись кладе на нього все, що тримала в руках, підходить до П’єтро і гладить його по голові.
- Милий маленький П’єтро, – знову повторює вона. – Він уже зовсім не той хлопчик, яким ми всі його пам’ятаємо, дівчатка. Подивіться, він чоловік. Йому нецікаво, що ми з вами дивимося, про що говоримо …
Вона гладить його по голові. А він бореться з бажанням чи відщтовхнути її від себе, чи то розплакатись, ткнувшись носом їй у живіт. Якби це не була тітонька Поліна … Колись вона вирішила, що його батько не вартий її кузини. І виявилася досить послідовною – в результаті їх дійсно випадковий шлюб розпався, мама зайнялася побудовою кар’єри, суті якої він, П’єтро, не розумів тоді, і не бажав розуміти тепер. Тітонька Поліна намагалася втішити його батька, і в цьому теж досягла успіху – як і в усьому, за що бралася. Батько наклав на себе руки – вискочив з вікна після чергового тригодинного чату з тітонькою Поліною. З тих пір вона плете своє мереживо – вона невтішна, вона відчуває себе вдовою. Хоча вона була дуже привабливою жінкою – вона могла вийти заміж вісім разів, поки її кузини ще рахували, а потім рахувати їм набридло, хоча тітонька Поліна все ще залишалася доволі привабливою. Після самогубства його батька вона переїхала сюди, на хутір – найперша з них з усіх – і засіла за мереживо. Це було так багато років тому, що мереживом можна було б обплести планету по екватору. Але тітонька Поліна постійно розпускала його – десь раптом знаходила негарний вузлик або петельку – і починала спочатку. Поступово сюди ж, на хутір перебралися всі її сестри. Всі, крім матері П’єтро, яка просто зникла, будуючи свою кар’єру – вона захопилася і в якийсь момент забула, що у неї є сім’я. Це нікого не здивувало. Коли людина живе насиченим життям, їй не вистачає часу спочатку на те щоб сумувати за рідними, потім на те, щоб відчувати родинні почуття, потім на те, щоб згадувати про них раз на рік заради ритуального вітання з Різдвом. Дивно, що всі решту тітоньки зуміли не розгубилися. Кожна з них в якийсь момент згадувала, що у неї є сестра Поліна, яка живе на хуторі серед кукурудзяних полів і напевно дуже потребує товариства.
А потім тут з’явився він, П’єтро, і з тих пір приїжджає до своїх тіток що три місяці. Тобто він бував тут і раніше, в дитинстві – але тоді він ще не знав, чому. Мама пішла робити кар’єру, коли йому виповнилося п’ять місяців. З тих пір тітки по черзі передавали його одна одній і займалися його вихованням. Точніше, стежили за тим, щоб він не заліз в розетку, не ошпарився окропом і не випив пляшку сиропу з парацетамолом. Потім, коли він переріс основні загрози, його віддали в сімейний будинок. Про

читати