Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

загрози, які чекали на нього там, ніхто не подумав. Або подумав, що зіткнутися з ними йому буде корисно. Ось тітонька Елен напевно так і подумала. Коли йому набридло рахувати, скільки разів він вже пошкодував, що в ранньому дитинстві не заліз в розетку і не випив пляшку парацетамолу, він перетворився на одного з безлічі телепнів, котрі не можуть повірити, що можна ходити, не зберігаючи стрій, їсти тоді, коли хочеться, і те, що хочеться, жити самому в цілій кімнаті – не кажучи вже про квартиру, виходити з неї коли забажаєш – хоч вночі, хоч в час, відведений для роботи в інформаційному центрі.
Тому він ледь не впав у паніку, коли його навчання закінчилося, і він опинився за порогом свого сімейного будинку. Перше, що він зробив – поїхав провідати своїх тіток. Машина заглухла, щойно він з’їхав на ґрунтовку – вона не була призначена для поїздок поза містом, її згубила курява. І він йшов двадцять кілометрів неозорими полями. На початку походу його знудило від жаху – він ледве встиг зіскочити з дороги. Він звик тижнями не виходити на вулицю – сімейний будинок був величезним комплексом з’єднаних між собою житлових і навчальних блоків, у кожен з яких можна було потрапити внутрішніми переходами. Стояла весна, і кукурудза ще не встигла вирости досить високо, щоб бути схожою бодай на ілюзію стін. А величезне небо над головою нервувало до паніки, він втягував голову в плечі і ледь справлявся з бажанням прикрити її руками.
На щастя, це не була справжня фобія – просто страх. Страх, який він чомусь згадав зараз, поки тітонька Поліна гладила його по голові, примовляючи щось про «хлопчика П’єтро». Він би ткнувся їй у живіт носом, залишився б тут в надії отримати все те, чого недоотримав в дитинстві – коли це належало йому за статусом, за чином, за законами природи – і, нарешті, переріс би все і подорослішав. Якби це не була тітонька Поліна …
Він відсторонюється і відводить убік руку тітоньки.
- Ви маєте рацію, я вже не хлопчик, – говорить він якомога м’якше.
Тітонька Поліна задоволено киває і повертається до свого рукоділля.
- Ну, тоді розкажи нам про своє життя, П’єтро, – на диво тихо вимовляє тітонька Маріса. – Це має бути цікавіше, ніж дурні серіали, еге ж?
Він зводить плечима.
- Життя як життя. Як у всіх.
Він ніколи не міг придумати, що розповісти про себе тіткам. Вони завжди ставлять йому це питання – і він щоразу обіцяє собі придумати на дозвіллі якусь легенду. Що-небудь схоже на правду. Тільки не правду. Страшно подумати, розповісти тіткам правду.
- Як робота? – підказує тітонька Елен
- Жінки, – підказує тітонька Вікторія.
- Розваги, – навмання вимовляє тітонька Анна.
Він вимушено сміється.
- Нічого такого, чого не було б в серіалах, – відповідає він.
Це чиста правда.
Тітонька Анна погрожує йому пальцем.
- А твоя наречена? – каже вона суворо. – Ти хіба не розкажеш нам про неї?
- Наречена?
- Ой, П’єтро, ми ж не так відірвані від світу, як ти думаєш, – сердито вимовляє тітонька Ліза. – Ми за тобою слідкуємо – ти ж наш хлопчик.
- Ми переживаємо за тебе.
Вони вичікувально дивляться на нього. Навіть тітонька Поліна зводить погляд від мережива.
- Наречена? – перепитує він.
У нього чомусь пересихає в горлі.
- Ти ж зустрічаєшся з кимсь, – каже тітонька Вікторія. – Яка вона?
- Зустрічаюся? Це занадто голосно сказано, – лепече він. – Ми, звичайно, давно знайомі …
- Ах, як мило! – Тітонька Анна сплескує руками. – Ви разом навчалися?
Він хитає головою.
- П’єтро, – тітонька Даміана суворо дивиться йому в перенісся, – ти ж не забудеш познайомити нас з нею?
Він жалюгідно всміхається і киває.
- Судячи з усього, ти саме так і збирався вчинити, – тітонька Маріса задоволена. – Не соромно?
- Не думав, що це буде вам цікаво, – мимрить він.
- Я теж не думаю, що мені буде цікаво, – різко вимовляє тітонька Елен. – Нинішні дівчата багато про себе думають. Але пристойність є пристойністю.
Вона манірно підтискає губи, даючи всім навколо зрозуміти, що вона готова заради пристойності на все.
- Цікаво, що вона скаже про „Стар Секс”, – каже тітонька Вікторія. – П’єтро, ти повинен показати їй цей серіал. Це цікаво. І. .. корисно, – вона млосно всміхається, стріляючи в нього очима з-під густо нафарбованих вій.
- Вона зараз надто зайнята Синьою Бородою, – каже тітонька Анна. – Їй ніколи відволікатися на дурниці.
- Синя Борода – це і є дурниця, – цідить тітонька Елен. – Сценарій цілком себе вичерпав.
- О, сподіваюся, вона його не залишить. Я хочу знати – Жиль дійсно любив Жанну? І він справді некромант? П’єтро, ти повинен вплинути на свою подружку. Я хочу, щоб Жилю вдалося воскресити Жанну, і щоб вони були разом.
- Цікаво, як ти собі це уявляєш.
- Ось Адольф-Елоїз у неї залишився живий.
- Овоч в інвалідному кріслі, – фиркає тітонька Кларисса.
- Зате яке потужну рішення! Яка відплата – дати життя свідомості всіх загублених тобою, використовуючи ресурси твого ж мозку!
- Ви називаєте це життям, люба, – обурюється тітонька Анна – все, що відбувається з Паулем, Ревекою, маленьким Дітріхом?
- Це його кара,

Останні події

14.07.2025|09:21
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери