
Електронна бібліотека/Проза
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
оселi, од своєї господи; що Галя вже навiки вилинула з рiдного гнiздечка, вже вилинула й нiколи не вернеться до матерi, нiколи, до самої смертi.
Мати задумалась i засмутилась. I не йшла їй на думку їжа, нi напитки, нi навiть веселi слова та весела жвава розмова. Вона неначе перестала чути й жарти, й смiшки, не чула нiчого, за що розмовляли за столом, неначе вона опинилась сама десь в самотинi, неначе усi кудись повиходили з хати, десь подiвались i покинули її саму з її сумними думками та скорботою на серцi.
- Чом це ви, мамо, нiчого не їсте? Дивiться, як ми трiскаємо! Ще поїмо все, а ви зостанетесь голоднi, - сказала Галя з дитячим спочуванням до матерi.
- Їж, серце, їж, а за мене не клопочись. Я вже теперечки пiклуватимусь собою сама, бо тебе вже не буде в нашiй хатi, - одповiла Олександра Остапiвна й легенько зiтхнула.
- Ой, їж, стара, бо незабаром i качка полине з стола в небеса, куди вже полетiла ковбаса, - жартував Масюк.
- Не бiйсь, не ляжу спати голодна, - обiзвалась Масючка i взяла при тих словах качину кульшу в руки.
Але їжа зовсiм не йшла їй на думку. Вона поклала скибку паляницi на стiл, покинула й качину кульшу й знов задумалась, втупивши смутнi очi в веселий вид своєї єдиницi. I знов їй здалось, неначе усi десь зникли з очей, повиходили з хати.
- Чи це ви, Олександре Остапiвно, вже й зажурились? - крикнула Ликерiя Петрiвна. - Та так заранi! Переднiше хоч одговiйтесь, а тодi вже журитиметесь, скiльки схочете, бо журиться та вдаватись в тугу - це один з семи смертельних грiхiв.
- А ви й досi не забулись, скiльки тих смертельних грiхiв? - спитав Радюк.
- Авжеж, не забулась! Ще б пак забулась! Я не з роду забудькiв. Як вивчила напам'ять в граматцi усi грiхи, то й досi пам'ятаю од слова до слова, - сказала панiя Висока.
- А я зроду забудливий i через це їх геть дочиста усi позабував, - сказав Радюк.
- Бо то ви. То-то й ба? В вас, в молодих, теперечки й граматка, i всi смертельнi грiхи повиходили з моди, - говорила Ликерiя Петрiвна на здогад бурякiв, коли було треба моркви, - в вас все не по-давньому, а по-новому. Це якась погана поведенцiя пiшла в вас.
- Та це ти, стара, вже, певно, почала спасатись. Еге. так? Згадала, мабуть, за столом, що приїхала в Київ не ковбаси їсти та перцiвку пити, а на прощу, щоб спасать .душу. Може, ще тутечки й десь пристанеш до монастиря та й додому не вернешся? - жартував Масюк.
Але тi усi жарти одскакували од материного серця, як горох од стiни.
Вона нiчого не їла й сидiла мовчки за столом.
Попоївши всмак, Галя й Ликерiя Петрiвна кинулись прибирать з стола. Вiник панiї Високої й справдi став у пригодi.
Проворна Ликерiя Петрiвна побiгла в свiй номер, принесла вiник i зараз замела крихти пiд столом.
- Тепер, любий зятю, навiдаймось лишень до коней та оглядьмо, чи заклали за драбини сiно. Видаймо коням обрiк та нагодуймо наймитiв, - сказав Масюк.
- Потривайте лиш трошки! Ось i я пiду з вами, бо я ж сама собi й офiцерша, й офiцер! - гукнула Ликерiя Петрiвна, ставлячи вiник у куточок коло грубки. - Ось я зараз побiжу в свiй номер та одсиплю в припiл оброку коням.
- Та нате вам оцей кошик на обрiк! - сказала Галя. - Де ж таки в припiл!
- Є в мене й торбинка на обрiк. Це я, бачте, жартую, - сказала панiя Висока, вискакуючи з номера.
В номерi зосталась мати з дочкою.
В хатi стало тихо, ще якось мертвiше й тихiше пiсля жартiв та гармидеру.
- Оце ти, моя дитино, тепер вже неначе одрiзана скибка. Менi доведеться самiй сумувати та смуткувати в своїх покоях, - сказала Олександра Остапiвна до дочки.
- От i одкраяна скибка! Одкраяна, та не зовсiм-таки навiки. I ту скибку ви вкинули не старцевi ж у торбу, - обiзвалась Галя.
- Вкинула в торбу такому старцевi, якого дай боже усякому. Це правда, - сказала мати, - а все-таки вiн тебе одiбрав од мене, неначе викрав з дому найдорожче добро. Буде менi сумно без тебе в хатi, - говорила мати крiзь сльози й крадькома од дочки втерла сльозу.
- Не журiться, мамо! Ми з Павлом часто одвiдуватимемо вас. Ще й остогиднемо, як присурганимось до вас та навеземо вам маленьких пискунiв, - сказала Галя всмiшки.
- Я забрала б твоїх писклят собi в хату та й не пустила б їх додому, бо й своїх пискунiв в мене було не гурт-то, - сказала мати, оглядаючи й впорядковуючи поодчиненi чемодани.
Незабаром в коридорi застукотiла неначе череда. Хазяїни вертались з Ликерiєю Петрiвною, а за ними тупотiли наймити.
Масюк дав наймитам по чарцi. Масючка покришила добру четвертину сала, одкраяла хлiба й дала повечерять.
- Та глядiть менi шорок та вiжок! Чуєте! пiдкладiгь, про мене, собi пiд голови, щоб були вдома та не помандрували на точок.
Незабаром усi замовкли й почали позiхать. Усi якось ущухли одразу. Розмова якось не йшла.
- Час би хоч i спать. Дорога - не приятель, а ворог, хоч i не лютий: набила добре боки, - сказав Масюк, позiхаючи на два зводи.
I незабаром в номерах затихло. Радюк з Галею вийшли до свого номера. Масючцi чогось здалось, що Галя пiшла i
Останні події
- 13.07.2025|09:20У Лип´янці вшанували пам’ять поета-шістдесятника Миколи Томенка та вручили його іменну премію
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року