
Електронна бібліотека/Проза
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
привезеними скатерками. Ликерiя Петрiвна загадала своєму наймитовi чистенько повимiтать смiття. Номерi стали чистi i якось привiтнiшi, Радюк та Галя зайняли опрiчний номер.
Рядом з ними зайняли номер старi батьки, а постiнь з ними оселилась Ликерiя Петрiвна з шорками, вiжками та мiшком оброку, засунутим пiд лiжко. Вона була дуже неймовiрна й полохлива зроду i нiкому не йняла вiри.
Вже смерком послушник принiс здорового самовара й поставив його в Масюковому номерi. До чаю в той номер зiбравсь усей гурт.
Олександра Остапiвна Масючка таки i в своєму кошику познаходила усякий посуд та паляницi й бублички.
Ликерiя Петрiвна нанесла до чаю й свого добра, прийшла в гостi навiть з своїм сахаром, як ходять з своїм сахаром одна до одної старi удови "чиновницi", принесла навiть свою паляницю. Усi посiдали за чай та закушували закусками з надзвичайним смаком пiсля довгої важкої вандрiвки. Усi були веселi, усi балакали й, здається, найменше думали за те, що вони спасенники в Києвi й приїхали одговiться в монастирi.
- Ну, тепер, мої дiточки, сiдайте за стiл рядочком обоє проти мене, - говорила Масючка до Галi. - Нехай я хоч надивлюся на вас в останнiй раз.
Галя зачинила чемодан i сiла за стiл поплiч з Радюком. Обоє вони були гарнi й молодi, i не одна мати задивилась би на їх гарну вроду.
Мати пила чай i не могла очей одвести од дiтей. Старий Масюк став веселiший i бадьористий та все поглядав на такого гарного зятя, якого вiн i не сподiвавсь.
Вiн говорив, жартував, смiявсь з Ликерiї Петрiвни, зачiпав її смiшками та жартами, випиваючи стакан за стаканом. В його обличчi, в жартах нiби проглянуло щось козацьке, отаманське, й смiливе, й жартовливе. Високе й широке чоло, здоровi кудлатi довгi вуса, запаленi щоки - все це так не приставало до куцого, обчиканого пiджака, до бiлих комiрчикiв, до вузеньких рукавiв. Козацький червоний кунтуш з вильотами нарукавах та золотими облямiвками так i просився на його пишну постать, на його дужi широкi плечi! Вiн йому б прияличував.
- Годi вже хлептать цей чай! Я вже нахлепталась його по шию, неначе гуска води на ставку, - сказала Ликерiя Петрiвна.
- Та й я вже налив ним душу вщерть! Годi вже! буде! Цур йому! Я вже ладен попоїсти всмак, - обiзвався Масюк.
- Та й у мене чогось пiсля дороги наче порожньо в шлунку, - сказав Радюк.
- Почекайте! Ось я зараз принесу вам свiй, таки добре запорожнений мiшок: принесу вам ковбасу на вечерю, бо коли б часом не обросла цвiллю за нiч. Нехай вона таки сьогоднi дасть дуба отутечки в монастирi, - сказала Ликерiя Петрiвна, схопившись з стiльця й виплигнувши одним скоком в дверi.
Вона вернулась з паляницею й ковбасою, завинутою в папiр та листя з хрону. Галя та Масючка переполоскали стакани i в одну мить прибрали з стола посуд. Галя вийняла скатертину, розгорнула й застелила стiл. Незабаром на столi десь узялась печена курка й качка, масло, паляницi, мнкшики. Ликерiя Петрiвна поклала ковбасу на тарiлку. Десь у кошику й тарiлка знайшлась. Масючка витягла з кошика пляшку перцiвки. Десь узялись ножi й виделки, сiльничка й чарки, неначе вони прилетiли з Масюкiвки слiдом за шарабанами i впали на стiл.
- От якби цю ковбасу та присмажить ще на сковородi на салi! - сказав Радюк.
- Еге! Якби я оце дала її отим слимакам присмажить, то вони донесли б до печi тiльки хiба половину, а з печi подали на стiл самi вишкварки, та й то не всi. Полетiла б наша ковбаса аж пiд небеса, а не в нашi роти, - говорила панiя Висока.
Стiл аж захряс од усяких наїдкiв. Усi посiдали навкруги стола за вечерею, неначе в себе вдома. Масюк випив чарну перцiвки, скрививсь, аж вуса в його нiби скривились на круглому здоровому виду, а потiм не то гикнув, не то крякнув i, наливши чарку, подав зятевiй
Радюк випив пiвчарки й не подужав бiльше: перцюка була вже геть-то пекуча.
- Та й годi? - крикнув батько.
- Та й годi! цур їй, пек їй! Попечу собi шлунки. Я не люблю такої дуже пекучої, та й загалом не люблю вживать горiлки, - сказав Радюк. - Вино ще сяк-так, а горiлка менi не до смаку.
- А я до цього торгу й пiшки! Ото добре зробили, Iване Корнiйовичу, що викрали в себе з дому оце гiрке зiлля! - сказала Ликерiя Петрiвна. - Попарю та погрiю себе трохи пiсля дороги.
I вона випила чарку перцiвки до дна i не скривилась. Усi кинулись на холодну ковбасу, i вона щезла в одну мить; потiм почали наминать качку.
- Ну, та й добрi спасенницi з вас, як бачу! - жартував батько. - В одну мить запагубили ковбасу, ще й качку. Нехай господь прийме це за спасiння ваше.
- Та вже чи спасенницi, чи грiшницi, а нехай вже господь простить менi на цей раз, бо я виголодалась в степах, як вовк, що три днi ходив на влови дурнички, - обiзвалась Ликерiя Петрiвна.
Усi їли завзято пiсля вандрiвки.
Одна Масючка трошки закусила та й задумалась, дивлячись на дiтей та милуючись ними.
Тiльки тепер, трохи одпочивши од дороги та напившись чаю, вона примiтила, що Галя вже не вдома, що тепер вона в чужiй господi, в чужiй хатi, десь далеко од рiдної
Останні події
- 02.05.2025|13:48В’ятрович розкаже, як перемогли «велику вітчизняну» в Україні
- 01.05.2025|16:51V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
- 01.05.2025|10:38В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша
- 30.04.2025|09:36Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
- 29.04.2025|12:10Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
- 29.04.2025|11:27«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
- 29.04.2025|11:24Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
- 29.04.2025|11:15Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата