
Електронна бібліотека/Проза
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
привезеними скатерками. Ликерiя Петрiвна загадала своєму наймитовi чистенько повимiтать смiття. Номерi стали чистi i якось привiтнiшi, Радюк та Галя зайняли опрiчний номер.
Рядом з ними зайняли номер старi батьки, а постiнь з ними оселилась Ликерiя Петрiвна з шорками, вiжками та мiшком оброку, засунутим пiд лiжко. Вона була дуже неймовiрна й полохлива зроду i нiкому не йняла вiри.
Вже смерком послушник принiс здорового самовара й поставив його в Масюковому номерi. До чаю в той номер зiбравсь усей гурт.
Олександра Остапiвна Масючка таки i в своєму кошику познаходила усякий посуд та паляницi й бублички.
Ликерiя Петрiвна нанесла до чаю й свого добра, прийшла в гостi навiть з своїм сахаром, як ходять з своїм сахаром одна до одної старi удови "чиновницi", принесла навiть свою паляницю. Усi посiдали за чай та закушували закусками з надзвичайним смаком пiсля довгої важкої вандрiвки. Усi були веселi, усi балакали й, здається, найменше думали за те, що вони спасенники в Києвi й приїхали одговiться в монастирi.
- Ну, тепер, мої дiточки, сiдайте за стiл рядочком обоє проти мене, - говорила Масючка до Галi. - Нехай я хоч надивлюся на вас в останнiй раз.
Галя зачинила чемодан i сiла за стiл поплiч з Радюком. Обоє вони були гарнi й молодi, i не одна мати задивилась би на їх гарну вроду.
Мати пила чай i не могла очей одвести од дiтей. Старий Масюк став веселiший i бадьористий та все поглядав на такого гарного зятя, якого вiн i не сподiвавсь.
Вiн говорив, жартував, смiявсь з Ликерiї Петрiвни, зачiпав її смiшками та жартами, випиваючи стакан за стаканом. В його обличчi, в жартах нiби проглянуло щось козацьке, отаманське, й смiливе, й жартовливе. Високе й широке чоло, здоровi кудлатi довгi вуса, запаленi щоки - все це так не приставало до куцого, обчиканого пiджака, до бiлих комiрчикiв, до вузеньких рукавiв. Козацький червоний кунтуш з вильотами нарукавах та золотими облямiвками так i просився на його пишну постать, на його дужi широкi плечi! Вiн йому б прияличував.
- Годi вже хлептать цей чай! Я вже нахлепталась його по шию, неначе гуска води на ставку, - сказала Ликерiя Петрiвна.
- Та й я вже налив ним душу вщерть! Годi вже! буде! Цур йому! Я вже ладен попоїсти всмак, - обiзвався Масюк.
- Та й у мене чогось пiсля дороги наче порожньо в шлунку, - сказав Радюк.
- Почекайте! Ось я зараз принесу вам свiй, таки добре запорожнений мiшок: принесу вам ковбасу на вечерю, бо коли б часом не обросла цвiллю за нiч. Нехай вона таки сьогоднi дасть дуба отутечки в монастирi, - сказала Ликерiя Петрiвна, схопившись з стiльця й виплигнувши одним скоком в дверi.
Вона вернулась з паляницею й ковбасою, завинутою в папiр та листя з хрону. Галя та Масючка переполоскали стакани i в одну мить прибрали з стола посуд. Галя вийняла скатертину, розгорнула й застелила стiл. Незабаром на столi десь узялась печена курка й качка, масло, паляницi, мнкшики. Ликерiя Петрiвна поклала ковбасу на тарiлку. Десь у кошику й тарiлка знайшлась. Масючка витягла з кошика пляшку перцiвки. Десь узялись ножi й виделки, сiльничка й чарки, неначе вони прилетiли з Масюкiвки слiдом за шарабанами i впали на стiл.
- От якби цю ковбасу та присмажить ще на сковородi на салi! - сказав Радюк.
- Еге! Якби я оце дала її отим слимакам присмажить, то вони донесли б до печi тiльки хiба половину, а з печi подали на стiл самi вишкварки, та й то не всi. Полетiла б наша ковбаса аж пiд небеса, а не в нашi роти, - говорила панiя Висока.
Стiл аж захряс од усяких наїдкiв. Усi посiдали навкруги стола за вечерею, неначе в себе вдома. Масюк випив чарну перцiвки, скрививсь, аж вуса в його нiби скривились на круглому здоровому виду, а потiм не то гикнув, не то крякнув i, наливши чарку, подав зятевiй
Радюк випив пiвчарки й не подужав бiльше: перцюка була вже геть-то пекуча.
- Та й годi? - крикнув батько.
- Та й годi! цур їй, пек їй! Попечу собi шлунки. Я не люблю такої дуже пекучої, та й загалом не люблю вживать горiлки, - сказав Радюк. - Вино ще сяк-так, а горiлка менi не до смаку.
- А я до цього торгу й пiшки! Ото добре зробили, Iване Корнiйовичу, що викрали в себе з дому оце гiрке зiлля! - сказала Ликерiя Петрiвна. - Попарю та погрiю себе трохи пiсля дороги.
I вона випила чарку перцiвки до дна i не скривилась. Усi кинулись на холодну ковбасу, i вона щезла в одну мить; потiм почали наминать качку.
- Ну, та й добрi спасенницi з вас, як бачу! - жартував батько. - В одну мить запагубили ковбасу, ще й качку. Нехай господь прийме це за спасiння ваше.
- Та вже чи спасенницi, чи грiшницi, а нехай вже господь простить менi на цей раз, бо я виголодалась в степах, як вовк, що три днi ходив на влови дурнички, - обiзвалась Ликерiя Петрiвна.
Усi їли завзято пiсля вандрiвки.
Одна Масючка трошки закусила та й задумалась, дивлячись на дiтей та милуючись ними.
Тiльки тепер, трохи одпочивши од дороги та напившись чаю, вона примiтила, що Галя вже не вдома, що тепер вона в чужiй господi, в чужiй хатi, десь далеко од рiдної
Останні події
- 13.07.2025|09:20У Лип´янці вшанували пам’ять поета-шістдесятника Миколи Томенка та вручили його іменну премію
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року