Завантажити

щонебудь такого... Знаєте, чоловiк на чоловiцi все може помилитися - ну, а на мнi буде вся вiдповiдь! А на роботу i на плату нехай i так, я пристану.
- Нi, нi, - наставав Леон, - i товаришiв собi доберiть! До прочої фабрикацiї вистачуть якi-будь люди, а ту треба вибрати. А ви їх ту лiпше можете знати, на кого мож спуститися, анiж я або директор.
- Га, про мене, - сказав Бенедьо, - нехай буде й так. Постараюся дiбрати трьох людей, котрим мож буде завiрити. А вiдколи зачинаєся робота?
- Зараз вiдзавтра. I то, вважайте, треба форсувати як мож найборше. Вiск уже замовлений. В окремiй коморi будете й прасувати, i пакувати його.
"Що се за штука така може бути? - думав сам собi Бенедьо, йдучи сумерком бориславською улицею вiд Леона додому. - Вигадав новий спосiб фабрикацiї i боїться, щоби робiтники не видали його! Нiбито робiтник на тiм розумiєся? А впрочiм, побачимо, що то таке буде! А добре сталося! Нi з сего нi з того лучилася робота, та й незлий заробок, - є при чiм остатися в Бориславi й надалi, та й до каси все-таки i вiд мене щотижня вплине хоть штири ринськi. А Ще три - котрих би ту трьох вибрати?"
Бенедьо довго думав над тим, котрих би трьох вибрати, але якось не мiг зважитися. Вiн постановив собi поговорити о тiм з Матiєм. Бенедьо рад був би вибрати всiх трьох iз побратимiв, але Матiй вiдраджував, боячися, щоби в разi чого се не звернуло на них якого пiдозрiння.
- I так, - говорив вiн, - жиди тепер перетривоженi нашим збором. Певна рiч, що мiж робiтниками найдуться деякi, котрi доповiдять жидам, що i як ми радили. Ну, а скоро так, то певна рiч, що жиди зачнуть нас шпигувати, - то щоби, як така купа побратимiв робити буде разом, щоби се деяк не навело їх на який слiд абощо.
Бенедьо вiдповiв, що воно-то можлива рiч, що жиди будуть вiдтепер шпигувати їх, але вiн не впдить, чого б тут боятися, щоб не викрили побратимства, хоть би навiть побратимiв кiлька робило при купi. Адже ж о дiлах своїх вони не потребують говорити наголос при чужих людях. "Впрочiм, - додав Бенедьо, - не в тiм головна рiч, кого вибрати, але в тiм, щоби взяти тих iз побратимiв, котрi iменно тепер не мають роботи". А таких якраз було два: Деркач i Прийдеволя. Отже, Бенедьо побiг шукати їх, щоби замовити їх до фабрики Гаммершляга, а на третього вибрав собi одного чесного рiпника, котрий хоть не належав до побратимства, але дуже живо зайнявся свiжо пiднесеною думкою робiтницьких кас i котрого побратими жартом прозвали Побiгайком за його невтомиму рухливiсть i готовнiсть бiгати вiд ями до ями, чи то для збирання складок, чи й так, для притягування щораз нових людей до робiтницької спiлки.
А Леон Гаммершляг, згодивши Бенедя, накинув на себе легке пальто i вийшов на улицю пройтися та розмовитися з деякими знакомими властивцями, котрi звичайно в ту пору проходжувалися вулицею. Швпдко його окружила громадка жидiв, стискаючiї його руки i желаючи йому щастя з нововибудованою фабрикою. Далi почалися розмови про всякi бiжучi дiла, котрi найбiльше занiмали жидiв-капiталiстiв. Звiсна рiч, поперед усього почали деякi розпитувати Леона, як стоять такi й такi курси, чи не потребує ще бiльше воску, як багато думає вироблювати тижнево парафiну в своїй фабрицi, а коли у всiм тiм цiкавiсть їх була заспокоєна, зiйшла бесiда на бориславськi новини.
- Ох-ох-ох, Gott ьber die Welt! - сказав, важко зiтхаючи, низький а грубезний жид, Iцик Баух, один з дрiбних властивцiв кiлькох ям. - Що ту у нас дiється, що ту у нас дiється, то аж розказувати страшно! Ви не чули, пане Гаммершляг? Ох-ох-ох, бунтацiя, та й годi! Чи я-то вiддавна не казав: не давати тим поганцям, тим опришкам - фу-у! - не давати їм такої високої платнi, бо як собi розберуть, то будуть гадати - ох-ох-ох, - що їм ще бiльше належиться! А тепер видите, самi видите, що по-моєму стало!
- Та що таке? Що за бунтацiя? - спитав недовiрливо Леон.
- Ох-ох-ох, Gott ьber die Welt! - сопiв далi Iцик Баух. - Прийдеться швидко всiм чесним гешефтсманам утiкати з Борислава, auf mane munes! Бунтуються робiтники, чимраз острiше ставляться до нас, а в недiлю - ох-ох-ох - ми вже гадали, що то буде наш послiднiй день, - фу-у! - що зараз кинуться рiзати! На толоцi тiлько їх зiйшлося, що тих крукiв на скiтнику. Ми всi з переляку троха не померли. Нiхто, розумiється, не поважився приступити, бо були би розiрвали на кусники, - адже ж, знаєте, дикий нарiд! Ох-ох-ох, що вони там говорили мiж собою, того не знаємо i довiдатися не мож. Я питав своїх Банюсiв - говорять: "Ми так собi, гагiлки грали!" Брешуть, бестiї! Ми видiли добре э даху, що один вилiз на камiнь i довго щось говорив, а вони слухали-слухали, а далi як загомонять: "Вiват!.." Ох-охо-ох, страшнi рiчi, страшнi рiчi!
- Але ж я у всiм тiм не виджу нiчого страшного, - сказав, гордо усмiхаючись, Леов. - Може, й направду гагiлки грали.
- Ох, нi, ох, нi, - говорив далi Iцик Баух. - Уже я знаю, що нi! I повертали вiдтам такi веселi, спiваючи, а тепер мiж ними якiсь змови, якiсь складки. Gott ьber die Welt, - буде лихо!
- Я все ще не

читати