Завантажити

писав такий собі «товаріщ Яковлєв»* у листі, перехопленому розвідкою корпусу. Більшовицьке військо було мало на що здатне без підпілля, підпілля мало чого вартувало без Червоної армії, проте разом вони були серйозною силою. Єдиним шансом більшовиків на успіх було водночас із наступом червоного війська підняти повстання в українському тилу.
Це й сталося. Запорожці відбивали атаки під Козачою Лопанню, коли за їхньою спиною прокотилася серія бунтів. У Конотопі анархісти спробували захопити булаву 30-го полку, але старшини повелися правильно, і до вечора їхні козаки очистили місто від ворогів. У той самий день банда анархіста Ковтуна намагалася захопити Прилуки, розібрати залізницю і перерізати зв'язок булави групи з Сумами. І знову на перешкоді стали українські козаки – Ковтун зустрівся з опором, зазнав втрат та розчинився в лісі. Навколо Констянтинограду активізувалася банда більшовика Матяша. Біля військових складів у Селещині стали помічати харцизяк есера Шинкаря.
Але все це були дрібниці порівняно з атакою анархіста Махна на Катеринослав. Отаман Самокішин при повному хаосі на вулицях вступити в бій не наважився і вивів своїх козаків з міста. В місті залишилися три сотні мобілізованих до українського війська старшин – вони зайняли оборону в кількох будинках і стримували атаки махновців, допоки в Катеринослав не увірвалися загони отаманів Самокішина, Божка та Григор’єва. Удар був настільки зловісний, що махновці посеред зими тікали від українців плавом через Дніпро. Банда Махна розсіялася по хуторах, але усе ще становила значну загрозу.
До дій банд анархістів та більшовиків додавався повний цивільний безлад на тилах, який ніяк не відповідав становищу військового часу. Ситуація збурювала старшин штабу.
– Гаспада, а вам нє кажица што на Лівабірєжьє давно пара устанавлівать ріжим ваєннай діктатури? – все частіше і все наполегливіше запитував під час нарад полковник Парфенів. – Я щітаю, што всю власть нада пєрідать ваєнним камєндантам, а сабатажнікі, правакатари і дєзіртіри далжни бить отдани пад воєнна-палєвой суд. Далжна работать система снабженія і прізива. Кагда наши палкі палучат пєрвиє ащутімиє патері, кєм ми іх паполнім? Ідєйнимі дабравольцамі? Ані і так уже у нас. Імєйте ввіду – у красних мабілізационная сістєма работаєт как часи – ані іщьо і наших сєлян к сібє прізивать будут. Практіка паказиваєт, агітация в связкє с растрєламі дайот патрясающіє різультати. Я дакладиваю аб етам в Кієв, а мне аттуда прісилают прикази снять пагони і всєм казакам адєть красниє бантікі. У нас што, других праблєм нє асталась? Гаспадін камандующій, я єщьо раз настаіваю – всє налічниє сіли далжни бить собрани на нашем фронтє! Нужна трєбавать ат Кієва.
Командувач вимагав. На його повідомлення, що сил у Лівобережної групи рівно по вінця і не більше, Головна булава обнадіювала тим, що підмога скоро буде. Київ обіцяв, що до нього перекинуть чотири полки Січових стрільців полковника Коновальця, складені меншою мірою з галичан, а більшою – з колишніх гетьманських сердюків. Головна булава армії УНР повідомляла, що на допомогу Україні готові прийти держави Антанти і що їхні частини уже вивантажуються в Одесі. А поки що на Сумщину з Києва прибув перший полк Чорноморської дивізії.
Попри всі свої біди, командування Лівобережної групи ще вчора з оптимізмом поглядало на ситуацію. Поки Стара Запорізька дивізія і слобожанці упевнено утримували ворога під Козачою Лопанню, в Харків мали прибути полки Республіканської та Чорноморської дивізій. Разом вони утворювали кулак, який мав ударити у фланг та тил більшовикам. І от – німці…
Командувач уже переговорив з Загродським. Командиру Старої Запорізької дивізії триматися у Харкові було ніким – аби не дати кайзерівцям взяти вокзал, запорожці і так фактично оголили фронт під Чугуєвом. Сил вистачало, аби урвати німцям охоту перти вперед, але їх украй бракувало, аби змусити замовкнути їхні батареї. Загродський повідомляв – німці почали пристрілюватися по вокзалу. Розриви снарядів Командувач чув у слухавці. Все мало вирішитися протягом одної ночі.
– Ситуація безнадійна, – похмуро зауважував полковник Сільванський. – Схоже, зранку німці почнуть з гармат розмазувати вокзал, залізничний вузол і наші ешелони на коліях. За кілька годин чотири наші полки залишаться без боєприпасів, харчів та санітарних потягів. Правда, весело? Загродський наполягає на здачі Харкова, і я з ним цілковито згоден. Тому робитимемо так. Вже зараз обидва полки Слобідського кошу вантажаться у вагони і перекидаються до Харкова. Разом з Кармалюківським полком та залишками робочої дружини проти ранку слобожанці завдадуть удар по Благовіщенському ринку, де розташовані німецькі батареї. Задача – змусити гармати замовкнути. Поки точитиметься бій на ринку, штабні відділи здійснять евакуацію шпиталю, складів та штабу Старої Запорізької дивізії. Тепер. Боданівський і Дорошенківський полки зранку відірвуться від ворога та знімуться з передової. Богданівці займуть оборону на околиці міста, а Дорошенківці

читати