Завантажити

царської Росії, відновленої гетьманом. Проте більшовиків здолати він не зможе ніколи. Стиль влади більшовиків – це диктат. Диктатор вимагає від усіх дисципліни. І для цього треба мати дисципліну внутрішню. А у Петлюри в кабінеті сидять отамани, що палять люльки, лущать насіння і травлять анекдоти. Петлюра до дисципліни просто не здатний. Він займеться тим, що в нього виходить найкраще – почне душити діячів, від яких відчуватиме загрозу. Це я вам кажу – як святий на небі.
– А чому ви весь час кажете про Петлюру? – здивувався Артем. – Його з в’язниці випустили напередодні повстання. Повстанням же керували інші люди – Шаповал, Винниченко…
– Шаповал! Винниченко! Коновалець! – передражнив його Терещенко. – Хто такий Винниченко? Богемний літератор. Хто такий Шаповал? Безталанний журналіст. Хто такий Коновалець? Австрійський прапорщик-фендрик, який, певно, сам очмарів від швидкості з якою його винесло у велику політику. Що б могли зробити ці люди? Та нічого насправді! Інша справа – Петлюра. Знаєте, сотнику, я ненавиджу цю людину, але я не можу ним не пишатися. В своєму бажанні знищити геть усе навколо себе, в ім’я безмежного панування себе-коханого він просто не має собі рівних. Наливайте.
Хильнувши ще чарку, офіцер «свідомки» продовжив розповідь.
– Ви пригадуєте, коли генерала Скоропадського було проголошено гетьманом України, ким тоді був Петлюра? Відповідаю – головою Всеукраїнського союзу земств. А Союз земств – це така організація місцевого самоврядування, яка давала повну уяву про економічне становище в країні, часто-густо – кращу за звіти уряду. Безперечно, у земствах першу скрипку грали крупні поміщики та сільські хазяї-хлібороби. А хто переймався бідами дрібного селянина та наймита? Ними переймалася сільська кооперація. А сільська кооперація – це така організація, яка для виходу на міжнародні ринки створила власну розгалужену мережу всеукраїнського масштабу – Всеукраїнський Сільськогосподарський Кооперативний Союз «Централ». А ще був споживчий кооперативний концерн «Дніпросоюз» з річним обертом 70 млрд карбованців. А ще був «Українбанк», створений на гроші кооперативів для видачі кредитів тим самим кооперативам. Уявляєте собі, сотнику? Дві організації охоплювали ВСЮ сільську бідноту і опікувалися постачанням та збутом її товарів. А інша організація їх кредитувала. А тепер здогадайтеся, хто контролював союзи сільської кооперації?
– Петлюра? – спитав вражений Артем.
– Ну, не сам, – відповів Терещенко. – Проте і в «Українбанку», і в «Централі», і в «Дніпросоюзі» сиділи його люди. Через них він і діяв. Сталося дивовижне. Села, які виступали проти гетьмана – отримували дешеві кредити і гарні умови для праці. І навпаки, села, схильні до гетьмана, через «Централ» не могли вирішити жодного питання. Гетьманська влада нічим не могла їм допомогти – і сама штовхала до петлюрівських заколотників. Через спілки кооперації селяни отримували гроші, зброю, потрібну літературу. Кооперативні спілки видавали тридцять шість журналів та газет. Кур’єри кооперативних спілок діставалися до сіл швидше за посланців урядових установ. Тим часом агітатори соціал-демократів та есерів ідеологічно обробляли сільських лікарів, учителів та священиків. Соціалісти опанували село, а це більше дев’яноста відсотків населення країни. Вони підбурювали селян не платити податків і не йти до війська, а натомість – бунтувати проти влади. Результатами ми смакуємо прямо зараз.
– Як спокійно ви все це говорите! – саркастично зауважив Артем. – То Петлюру заарештували саме за це?
– Ні, за інше. Але ув’язнений Петлюра вже нічого й не вирішував, – відповів Терещенко. – Потрібні люди вже були на своїх місцях і робили все, що треба, без участі Петлюри. Гетьмана тільки ледащій у нас не лаяв за каральні загони. Але ніхто не згадав, що гетьман створив тепличні умови для розвитку кооперації. Каральні ж загони насправді створювала не гетьманська влада, а пани-землевласники, переважно московського та польського походження, разом із німцями. У серпні новий міністр МВС пан Кістяковський поклав тим загонам край. Проте ми стикнулися просто з дивовижною ситуацією – з цілковитим несприйняттям офіційної влади селом. Несприйняття це було настільки масове і впоряджене, що ми зрозуміли, що маємо справу з організованим рухом. Невдовзі нам відкрилася істинна. Ми почали розробку кооперативних організацій. І тут вибухнуло протигетьманське повстання. Так що, сотнику, як представника Республіканського війська я маю вас привітати – у вас виявився напрочуд дотепний лідер.
Артем похмуро прожував шматок солоного сиру. І потім промовив цілком твердо:
– Й при цьому ви упевнені що Петлюра буде не здатен протистояти більшовикам. Де ж логіка?
Терещенко засміявся у відповідь:
– Пане сотнику, аби збаламутити селян – треба знатися на економіці. Щоби перемогти у війні – треба знатися на армії. А військова справа і збаламучене селянство – речі несумісні. Гармидером серед селюків уже скористалися більшовики – вони поширюють гасло «продовжувати повстання

читати