
Електронна бібліотека/Проза
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
повідомили, що не мають нічого проти Незалежної української держави. Вони вимагають тільки, аби від влади був усунутий германофільський уряд. Схоже виною всіх наших бід – таки оточення гетьмана, яке його підступно дурить.
– Не зовсім так, – відповів Донцов. – Федерації з Росією рішуче вимагає Франція. Її неважко зрозуміти. Царська Росія лишила по собі скажені борги. Французи сподіваються, що розрахується з ними Біла армія Денікіна після перемоги над більшовиками. Що характерно – гетьман нині свої надії також пов’язує з Францією…
…Артем гірко скривився. Теревені хліборобів змусили його занудьгувати. Він слухав їх і мовчки робив сумний висновок – працювати на порятунок держави тут ніхто не збирався. Всі ці цивільні особи ні чорта не розуміли у справжній війні і навіть не усвідомлювали, наскільки мало часу в запасі у них лишилося.
Шкода, не бачила Тетяна цих вершителів долі держави! Навіть згоду допомогти його місії хлібороби висловили Артемові так, немов робили йому нечувану милість…
– …Зрозуміло, що ми вам допоможемо, – спокійно казав йому Шемет. – Я ще сьогодні задію всі можливі зв’язки аби достукатися до гетьмана.
– Навіть не сумнівайтеся, пане сотнику, – додав Дмитро Донцов. – Ми зробимо все що від нас залежить аби переконати гетьманську адміністрацію укласти угоду з Болбочаном. Схоже зараз це насправді єдиний вихід.
– Тоді навіщо ж ви…
– …стільки говоримо про труднощі? – закінчив його фразу пан Дмитро. – Дуже просто. Розумієте, усі мої доводи обов’язково наводитимуть у гетьманському палаці. І там обов’язково запитають ще й про таке – якою мірою Болбочан сам контролює ситуацію на своїх теренах? От здатен він реально виконати свою частину угоди чи ні?
В Артема щелепа відвисла від подиву та обурення.
– Як це здатен чи ні?! Хто наважиться заперечити ватажкові Запорізького корпусу? Хіба можна сумніватися в його владі?
– Можна, пане сотнику, ой можна, – відповів Донцов. – Ви ж знаєте сотника Загродського, командира Дорошенківського полку? Три місяці тому вони з Болбочаном займали абсолютно ідентичні посади – командували полками в Окремій Запорізькій дивізії. Так от, я знаю, що сотник Загродський при свідках називав вашого командувача Болбочана вискочкою та штабним щуром. Було?
В Артема неприємно смикнуло в горлі.
– Загродський зараз командує старою Запорізькою дивізією, – відрубав він. – Нехай спробує збуритися проти командувача! Колишні підлеглі від нього мокрого місця не залишать.
– Можливо, згоден, – закивав Донцов. – Але ж не все спокійно в королівстві датському. Скажіть мені, пане сотнику, а от наскільки радісно вістку про замирення гетьмана із запорожцями сприйме Гайдамацький полк, і особливо – їхній командир сотник Волох?
В Артема прохололо під серцем. Донцов аж надто гарно знався на становищі у корпусі…
…Події підступно знущалися з нього. Ну це ж треба було статися такому, що політика втручалася навіть в його стосунки з милою тендітною дівчиною! Він бачив її рум’яні щічки, квітучу посмішку й грайливий погляд і був переконаний – він їй подобався так само, як і вона йому. Але варто було заговорити про ситуацію в державі – між ними вмить виростала стіна. Тетяна щиро переймалася долею своєї країни і була ладна говорити про це знову і знову. Непевні відповіді Артема її дивували й непокоїли, і старшина бачив це.
Лихо полягало в тому, що Артем теж щиро переймався долею своєї країни. Те, що він дізнався протягом останніх днів, потрясло старшину. Уперше в житті опинившись над бійкою, він повною мірою усвідомив весь жах громадянського протистояння. Але він не міг розповісти дівчини всього, що знав сам, оскільки був зв’язаний присягою за будь-яких умов зберігати військову та державну таємницю. Він відчував: навіть якби він розповів Тетяні про реальний стан справ у країні – вона йому, у кращому разі, просто не повірила б, а в гіршому – записала би його у вороги.
Це була війна. Громадянська війна. Не було тепер поганих і гарних людей. Були – свої, і були – чужі. Артем нічого не міг із собою вдіяти. Вдавати з себе петлюрівця, аби сподобатися Тетяні, було понад його сили. Він не міг так лицемірно брехати дівчині, до якої ставився цілком всерйоз.
На щастя для Тетяни їхні розбіжності явно не були критичними. Він злякався її збурення, коли не втримався і заговорив про ситуацію на кордоні. Проте Тетяна довго не дулася. Невдовзі знову лагідна і мила, дівчина з легкістю прийняла його запрошення до театру.
Артем кипів. Звичка розвідника – брати все і негайно, рішуче штовхала його спину. Його ставлення до цієї дівчини давно перейшли межі звичайної дружби, і йому безумно кортіло поглибити й розширити їхні стосунки. Обійняти за плечі. Торкнутися губ. І хай буде що буде.
Замріяний старшина не помітив, як праворуч і ліворуч від нього з-за рогу випірнули п’ятеро осіб, вдягнутих хто у що. Два офіцери в шинелях та кашкетах, чепурний міщанчик у капелюшку-котелку, залізничник у чорному бушлаті та селюк у кожухові й козачому башликові. Спершу
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025