Електронна бібліотека/Поезія

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити
« 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 »

мізках їх ковбасних
Прокладе й вибудує, мов затято-фанатичний та тифозний хунвейбін
Коричнево-черленої холуйсько-бидлячої революції
А потім, відстрілявшися з-за шкла, немов по контрі ненависній
З Максима-скоростріла безвідмовного, крамольно-зашифрованими
Кулями словес із глини вогкої, гнучкої та вселіплячої,
Він опустившися на землю з телецентрового зиккурату,
Не тьолкам й не блядям найперш наярює, а набирає моба шифр
Свого дружбанного й покірного Гомункула, щоби йому,
Як на церковній незрадливій сповіді, повідати напрямно та й без вуаляції,
Що він хотів відверто й прямо із-під товщі колби болотя’нисто-загнилої
Повідать кріслодупим плазунам свойого рабства у комфорті примітивному
Та й мусить блазнювати повсякчас, кодуючи всю навіжену й голу суть
В обійми всемасні словес-повій, порожніх жартів, тупорилих муделів,
І похвали розтлінної невидимим жрецям та й телезиккурату геть прогнилого,
Що споживають нашу плоть і кров щодня, немов ті їдоки
В святих церквах безбожної брехні
Жеруть несито-каннібальськи тіло їхнього кумира вічно-розіп’ятого,
Та й запивають наркоманськи-збочено й некрофілійно його зчорніло-стухлою
Та й протоплазмою
Отож лишень був я хотів із «Драйву свинорильного» та й ТV-Дауна діджея
Ніжно виволокти
Як стрепенувся він був нагло й несподівано для мене й кельнера
Обтатуйованого й байкероподібного
Аж тут він, похопивши самовільно пинту на коня, й лакаючи розбризкливо,
Поки волік його я, наче невід вгрузлий в твані, мов крізь таверну з кораблями
Змаленими та й стилізовану попід скелясту пещеристість, як гейби робінгудовий
Old trip to Jerusalem а чи ж забуто-містеричний Salem відьомський,
Та й все глашатаяв до стін німотних, мов Ван Гог поранений самим собою
До червоняно-глиняних оздоблень внутрішніх притулку-дому Жовтого,
Що бовванів химерно мов отруйний гриб на пранцевих
Окіллях Амстердаму, мов бульба та, отруйними каналами посіченого
Й почав верзти таке D-Даун TV-J, що й сам Далі укупі з Елюаром
Та сиріч-не-в-собі чорноворонним Едгаром не зрозуміли б,
Навіть обдовбавшися травою з coffeshop’ів келій схимницьких:
«Я на коня речу, чи чуєте мене, ви, ті що так ніколи й не випліднювались,
А мусите мішками бути з кістомахами й трусити жалібно й облудно,
Ледь не до смерти сизої лякаючи на манівцях світів ченців сумирних,
Чесних пілігримів, що хоч і чисто й від душі, та все не там шукають,
Того, кого вони ніколи не знайдуть, хоч тут, хоч там,
Хоч присно, хоч деінде, хоч гниючи у схимі, чи вловивши
Із чаєм запашним порожній дзен, мов плескіт обезшкірених долонь,
А чи п’ючи, мов арії, отруту, збагнувши перед смертю непрейдешній кайф,
Тож відпиваючи ковток останній пред возсідланням сим святим
Запіненого карку прирученого мною лиш князівсько-руського коня
Баского, що злетів сюди на крилах запашних з-під упряжі
Довічного гетьмана Брахми, хто звоював коловорот вогню од гайвороння,
Тож не марнуймо час отой, що даний нам в піснях нерукотворних веж,
Що в високості обрисів не мають,
Злітайте до рахманних піль своїх первинно-хлібних,
Попри кажанячії крила сво’ї та лики неосудних немовлят
Нехай вас не лякає витканий із плоті зиккурат, що розпростерся понад вами
Та в нікуди, тоді ж бо ожиєте, ні – то не народитесь ізнов,
А вас замінять інші суті у першокрилах й мракобіссях хоругов,
Що виткали не ви, бо вас немає, й не було, та мати ваша Русь
Лиш викидала з себе ті кавалки гною, чим були вічно ви в подобі вашій
Викиднів сумирних, та нетлінно-диких відсутністю своєї форми
Й хаосом м’ясив, клітин та витікаючої в безвість себе крови…»
Та ці смутнії ТV-Дауна слова я далебі вже ледь торопав,
Й не чув вже майже, бо сили чути не було, як і писань снодійну каламуть,
Так випаровується в потойбічнії завулки чад смогу в схарапудженому місті,
Як моя сила витекла у часі, коли всі дзвони міста враз закалатали,
І я, Гомункул ниций змушений був затремтіти у лабетах
Нікчемного безсилля, непотрібности моєї – на з’юдженому тлінному банкеті
В палатах тьмяно-княжих, де повік з часів Руси падіння, давно вже
Білесі кістяки все задзеркально бенкетують, із атлантичного життя
Виполоненні Дивом смерти, що плів мотузяно-невидимо віки
на превелебнім та чужому зиккураті…
Отож я із остатньої, що була в мене, моці ледь дотягнув я ТV-Даунові мощі
До голого узбіччя, на якому – ще з Бусово-розіп’ятої давнини –
Пікнік свій правили бомжі-кощеї, немилосердними епохами та й незбагненні,
Були то привиди митців, котрих це банякате й геморойне од сидіннях в кріслах
Людство враз возвеличило, оскоплених розжирілими мотилями й не жахних уже,
на сороковини опісля тризни – зі шмарклями, плачами та кадилом,
з якого чаділо все домочадне та богомільно-некрофільне людство…
Співав-бо був один англосаксонський bad, котрого наш DJ цитує часто:
«Кожен мисливець, який бажає знати, де сидить фазан,
Хоронить у залізобетонному сейфі-саркофазі -- поруч зі свою рушницею –
Персонального Джезуса»
Отак я й увіпхнув трясучого й важкого, мов потопельника у меду-пиві,
У

« 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 »

Останні події

11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus


Партнери