Завантажити

оскопленому шершню
Зі свого муміфікованого кокону
А позатим, браття мої синьоокі,
Шукаємо рятівника лиш у
Душах своїх, у кого вони
Йще не замулені блекотою
Колбовою та й слухаємо
Андеграундного схимника
DJ TV-Дауна, що в акваріумі
Мерзенному не тоне,
Бо дихає жабрами, немов
Іхтіандр у пустелі лівійській,
А пуголовки друзяки його
Випердко’ff, Fuck’to’Mass
Та отрок жаб’ячий Ігуана
Молоко амфібій не з мислі
Його п’ють, молоко богів
Шумерських з душі його
Мов дурні телята висисають
Жадібно, мокрими носами
Об вим’я ізмислу Сварожого
Б’ючися, та й самі вже,
Глядиш, мовою постатлантичною
Глаголячи, та й громаду
Напівпритомну, немов
Гутаперчево-концтабірних
Лазарів оживляючи
І сказав був DJ до
Свити своєї дитинної,
До громади задзеркальної
Зі свого андеграунду
Колбового :
«А чи як любите мене тут і нині,
Аки вашого TV-Дауна DJ’я,
То аби сказали б вам із зиккурату,
Що ворог я їхній перший є,
То чи розіпнули б мене?
Якщо «так», то відішліть есемесу
На 666, якщо ні, то на 777»
Коли ж буде результат кінцевий
То не узрите ви його,
Бо ж він мені до дупи,
Бо ставлю я запитання
Із відповіддю заздалегідь…»
І сказав гер Випердкоff:
«А ти чув, братєлло, про те,
Що птах із оперенням,
Гладким, блискучим,
Оливковим митром
Ввесь вимазаний
сів на тонучий материк?»
«Що за потороча, гере ПердкоffВи?»
«Воістину ж кажу ж бо я вам:
На Червону Атлантиду
(не плутати з прабатьківщиною Атлантів)
Сів Чорний Крук
(не плутати з По та Чорним Сотником УПА)
І по-хохляцьки питомо полизав дзьобом
Харапудну вельможну дупу
Виродженого материка
Вроджених поліцаїв»
«Нічого ж бо немає нового
Під заскленим сонцем оцим,
З тих пір, як воно перестало
Бути Всевишнім, -- DJ провадив, --
Є теми безумовні завше
Для веледійства чумного
Під батькотарасовим стягом
Вусатих піїтів режимно-служилих
Тож накрапай і ти, Випердкоff’е,
Про людожерство на
Споконвічно-жирній землі,
Чи про квітку-каннібала полинову
Напиши вже наступного дня
Опісля її буйного розквіту
Рентгено-просвітленого,
Після якого всі, яко містечкові будди
З містечок на кшталт Буди
Вмить та й заворушилися кумедно,
Й панічно, мов муралі
перед окропним цунамі
Чи напиши сагу про героїв –
Бо ж на зуб зарікаюсь –
Не відірвуть тобі ж бо яйця
Після 20 літ од скасування
На ню табу черлено-атлантидного
Та й не видобуватимеш жменями ураній
В інквізиторських копальнях
Для файної папороті диявольської,
Котра за передсудами
Начебто ніколи не квітне
Не розпукується…
Чи про славне місто Харцизськ напиши
Небесний, про звитяжців його славних,
Що їдять рідку кутю серпом і молотом
На небесі,
Або ж стань Гетьманом
Космополітичних Стейтів
І скинь пару-трійку
Манєньких ядерних монстрів-дарунків
Із розверзстих од розпачу небес
В акурат у День всіх святих
Геловінськиий
На Фукусіму й Самураю
І вже на ранок, коли
Вмиратимуть лейкемічні азійські ангели
Славетний вікінгів вибухівець
Гер Нобель
Тебе постукає джентльменською
Тростинкою по заспаному,
Засмаглому на флоридських
Нафтових пляжах шнобелю
І засалютує тебе зі
Світовим лавреатством
Премії імені сера Мальтуса,
Возрікши: «Гратулюю,
Партайгеноссе Фюреру,
За те, що гуманно порятував
Інші сотні тисяч безборонних
Рисових селян від жахіть
Ще як мінімум річної війни
Своїми мирними небесно-ангельськими
Бомбусами,
Що близнюків захмарних
Жертовно ти завалив,
Святий завше всміхнений дядечко,
Бо цим руки свої сейфгардно чисті
Розв’язав від зайво-шкідливих
Людських умовностей
До святого джихаду протестантського
І порятував благодійно-філантропічно
Сотні тисяч нащадків бедуїнських та
Стінно-лементуючих
Вже немічного та лахмітного предмесії
Прабатька Сима,
Гуманного буревісника
Всіх криваво-канібалістичних
революцій
Або ж може, Випердкоff’е гере,
Про курсантів космічного училища
Імені Маресьєва напиши, яким
Копита відрубують перед
Польотом у трубі колайдера
До поверхні Шеолового ядра…
Хоча за витівки сії
Навіть Гомункул, добрий хлоп,
Тобі і карбункула на народну
Премію не дасть,
Не те що зболені патріархи
Вишиваної брехні
Зі святої непрікосновенності
Жебрацького держказначейства
Не знаю, про що йще можеш ти
Налобати, гер Випердкоff,
Аби тебе возславили
І возслівили чесним іменем Тараса,
А його мощі пророчі в
Великій Кам’яній Могилі
Макабрично б перевернулися
Й затанцювали трясуче святого Віта
Од безсилля оскаженілого
На лабіринтному роздоріжжі
Поміж страченою старечею Правдою і
Заґвалтованою цнотливицею-Свободою
На території взаконеного інцесту,
Що на тонучім материкові спить
Червоної Атлантиди»…
***

«Гей, змарніла ж бо ти, свята Руська земле,
Аки за шоломами у блядській блекоті єси»

***

Аж тут і банита Ігуана,
Поборник прогресивного
«Третього» людства,
Уставив і собі в цій колбовій тусні
Свої 5 антиглобалістичних гевар:
«А чи ж у курсах ви, братове,
Що на плодючих землях
Обітованого Мадагаскару
Порозквітали буйним цвітом
Хамелеони?
Я давно казав: треба розбавляти
Білу

читати