Завантажити

пхаєте,
Чужинно-міріадно
Перевтілюючись
Фіналізує завше та й вовіки
Веретеном богині долі-фатуму
Та й праарійської Еринії,
Що ваші дупи та й простромлює
Обісрані й гиденнії,
Та ви позамість мук
Природних
Та ще й кайф при цьому ловите
Од трахання европомоніального
Ви некрофілами усі перекидаєтесь
Коли ж вас свердлить фатумне веретено
У дупі, ви враз стаєте трансвеститами,
Та й голубцями-метросексуалами,
Й педрильно сіпаєтеся та і чоколядно
Ви на вістрищі цьому, й заодно
Іще й волаючи, що мужоложество,
У вашій біблії святій та й табуйоване
Під страхом смерти,
Ув Европі ж матінці новій
Проблекується базисом гнилим
Скрижалями наріжними
Та й безумовними вивищується,
Перверсіями підерськи-публічними,
Та й бігме не інтимно-схронними.
А вже на обрії гей оживають
Легіони римськії, що
Трахають на полонинах-пасовиськах
У дупи кіз, овець, баранів та ослів
Вовіки, прісно й повсякчас.
Амінь».

***

«То хто з вас бачить вихід хоч який? –
Заволав нагло TV-Даун DJ,
Так що всі друзяки затрусилися
Руками, тілами, губами,
Немов немічні смердючі старі
У соціальному притулку,
Копійково-бюджетній богадільні,
В якій обер-комірник розпилює
Бюджетно-тендерну та ізгнилу капусту
Немов непотребні старці на каталках,
Що сьорбають трясучими губами і
Зморшками індичими підборідь
Геноцидну баланду із кормовим буряком
Та ще живими тарганами, що
Вимахують навіжено лапками,
Плаваючи батерфляєм…
Аж піт зачав стікати з допіру ще
Бравих бахурів колбового етеру,
Зікапуючи із загострених
Брейгелівських носів
На лискучу студійну підлогу,
Немов краплі богадільної баланди
З трупно-неголених запалих щік
Занедбаних причинних старців
«Я не знаю, що робити» --
Глухо проскрипів, немов
Чобіт енкаведиста вночі,
Гер Випердкоff, а його писок
Перекосився гейби
Виковтнув чорного слив’яного
Таргана зі причинного
Соціального борщу,
Який у нас абсолютним мірилом
Стабільности й добробуту слугує
Замість макмаусового індексу
«Ніц не відаю, що би тут удіяти, --
Проварнякав начеб п’яним язиком
Гер Бегдрайслер, -- може,
До вмерщвлених богів закликати
На поміч?» -- і враз знітився
Од нарочитої дурости своєї,
Немов забитий недорікуватий
Переписувач глиняних дощечок
Під фініковою палицею
Навчителя-супервайзера
Fuck2mass же нічого не мовив,
Не роздуплився навіть од
Своєї вродженої багатодумности,
А лишень вирячив очі, немов
Над сільською ямою сів,
Ноги у постолах розверзши
Над прірвою у житі,
Вилупив баньки свої, що од
Бурякового самогону ніколи
Не западають, та так виорбітився
Мутними квашеними яблуками,
Гейби натужився перед моментом
Відповідальним, нахарапудився,
Сиріч, перед революційним апогеєм
Історії та замість викакатися
Сутужно й потужно,
Лишень і виплекав з себе куцо:
«Омммм!»
Всі притихли враз, мов польові миші,
Лиш TV-Даун DJ, один лиш він
Пантрував усе, найменший мишачий шурхіт
У вже схололій колбі, що зачала
Замерзати, мов нічний холодець
На осінньому підвіконні,
Аж тут він узяв налигача нагло,
Того, що для буйних збочених
Розваг, налигача, на кінці
Розтризубленого, та й шмагонув
Щоєсили сердешного гера Ігуану,
Що заникався од невідворотної
Відповіді за давньоримську колону…
Заскавулівши, як те щеня, од
Болю звикло-жаданого,
Він пропищав ящірково:
«А чи не воскресити нам
Команданте Пол Пота
Старезного,
Того, хто ніколи нічого
Не ускладнює, як це нинішні
Ліберасти чинять усе та й умисно
Захаращуючи підпільно,
Змовницьки, конспіративно
Та для світового контролю,
Випердки коня
Македонського Олександра,
Інша річ – дідусь Пол Пот
Бо ж його рафінована й пуристична
Революція не терпить ані
Найменших ускладнень,
За ліберастичні комплікації –
Гейби в гомеопатичній дозі –
Посадка дупою на
В’єтнамський бамбук
У партизанських джунглях –
Навіть без сталінської трійки
Бо ж усе просто – мов жменька рису
Так бо сказав партайгеноссе Пол Пот,
Рідний брат Хо Ши Міна,
Великого Заяся…»
Аж тут зненацька DJ,
Що, здавалося не слухав усе те й
Куняв, мирно похропуючи,
Начеб заколисаний глухим клекотом
Парацельсової колби непроятрюваної,
Враз спохопився, дістав з-під
Студійного крісла АК
Середньовічних часів
Та й шмалянув чергою –
Благо холостою –
Спочатку у внутрішнє броньоване
Шкло акваріума, в якому
Разом з друзяками варився,
Недоварювався та й сиро клекотав,
Прослизаючи
Холодною лапшею
В аннали драглистих мізків
Потойбічних мас
І заволав був DJ TV-Даун
Знавісніло, заклекотів наснажливо:
«Хоч революційний Юпітер
І пожирає свої діточок і онучат,
Педоканібально – полпотів, мао,
Нинішніх губатих комуністів
Та замурованих у лісово-вирублених
Гектарах од людей
Фараонів-гопників,
Вісп’яних екс-семінаристів
Та тупих кримінальних злодюжок,
Що за височезними мурами
Вкрадених обійсть ховаються від
Праведного аутодафе народу
Попри це, коли ж ми нарешті
На копил арабів зачнемо бігати
З АК романтично-революційними
Вулицями давнього Урука –
Під проводом героя Гільгамеша,
Котрого дождалися нарешті

читати