Завантажити

здичавілих
А заодно й верблюдів їхніх, що не вірять
В прихід гашишовий та вщент невідворотний
На білому верблюді щастя, раю й кайфу
Царя земного, постпустельного месії --
Та й возволав був я, Гомункул, неосудно:
«А що як колбу цю вошиву та блекотну
Я розгачу отут і нині, прісно та вовіки,
Од цього, може, жирнопузе бидло
Не правитиме вже, нарешті, знавісніло
Всією рештою охлялого й зжебраченого
Бидлофанства
Воно ж не матиме магічної ковбані,
Куди брехню помийну
На голови цих страдників тупих
Возлити
А може, й справді, щезне
Планетарна нечисть,
Глобальне гопників всецарство
Коли я тут і зараз, всепростірно й позачасово
Візьму святий із андеграундних глибин
Обліплений ізгустками єретиків,
В котрих блакитна нуртувала
В жилах кров,
Шумерського Доносоранавуха
Молот
Як старокняжий атлантичний
Посох, даний
Від перевтілених волхвів,
Які всі начебто в лісах
Загибли, яко партизани віри,
От цим штандартом царським
Та й ковадлом воздумав я,
Гомункул, всеприщавий
Й мирний донедавна,
Вівцеподібний,
Так, мов на святе заклання
Мирний, супокійний,
А іноді – мов викапана із
Яєць протухлих
Лупата та настирливо-дзижчаста
Дрозофіла, що лиш нервує всіх
Безмірно, та молока із неї
Сутнісно-повстанського
Ти гейби не надоїш,
Я рішенець найшов вхопити
Свій неандертальсько-
Катакомбний молот
І колбу цю лайном киплячу
Та шкаралущу піняву її
Зі плазмово-революційних
полімерів
Затято й неосудно розтрощити
Та все ж згадав учасно,
Що сидить же там
І вариться DJ
Дружбан мій TV-Даун
А вкупі з ним другєлли
Випердкоff, Бегдрайслер,
Fuck2mass та Ігуана
Сидять і ставно щось верзуть
А нам, піплам народним --
Лишень втопити дупи в крісла
Хрустіти немов лемінги
Ізсушеними пластівцями
Та й дієтичними
Із картопляного лушпиння
Й шмаркливо утішатись
З ясел злизуючи лишки
Солі й остюків
Що вже не треба нам стовбичити
На перепутті всеблаженно
Захаращеної точки, в якій змикаються
Гламурні ляжки довгі
Публічних всеоголеністю
Барикадних персів Правди та Свободи,
А їсти кашу-перегній
З діджеєвої пельки
І думати, що революція святая
Вже твориться у колбі
Вже-нарешті!
Й значить – в наших пузах,
А рушії її буремні –
То бактеріальні й скромні
Трудівники кишкового
Метаболізму
А гармати санкюлотів цих –
То наші дупи, встановлені
На крейсерах та кораблях
Арго, аврорах й на
Гетьманах сагайдачних,
Бо ж як раніше землю
Руську
Та й боронили голими руками,
То нині сідницями
Нудистських геп
З обрізаними дулами
Типу та й хистять
Пускаючи слину та піну
З навіжених губ
Волаючи із колб усіх
Що сиріч мирні ми,
Порепані, захланні та дурні
А том нікому в світі й на хєр
Незвабливо, щоб на нас
Ще й нападати зі якогось дідька,
Мов канібалові зжирати
Людську свіжину,
Що чахне вже душком
Із білих лялечок-коко’нів, що
В лоні теплому леліють
Бодлерівських білесих та й черві’в,
Мовляв, чи хряцатиме хтось
Оце смердло, в яке ми
Обернули Русь,
Та ще і несолоне й без приправи,
Неначебто гнилий обмилок вовіки’?

***
«А ти чув, братєлло TV-Дауне, --
Рече ж бо Fuck’to’Mass,
Слиною та й розбризкуючи,
Що аж захарканими потічками
Узявся колбовий екран
Зсередини, -- ти чув, братєлло,
Що тепер писці всі кинулися –
Бо ж яйця їм за те ніхто уже
Не обірве та й дупи всегнучкі
Колами гострами та й не
Попростромлює,
Що ломонулися вони звідсіль,
Й коростою своєю душі
Пообліплювали банит
Прищавих андеграундних
Й студенток непринадних
Та необезплевлених,
Що носять буси на руках
Часів старого Моріссона-Леннона
Й спідниці до трави самої коренів
Мормонськії, та й все лепечуть вже,
Все «вау» й «чіз» мов мауси
Ортодоксальнії й генезно-
Генетичнії
Так от оті писці в Европу
Всі вдарились, позадкували
До порепаної бляді та й підстаркуватої,
Що вже сама є немічною од
Всевладдя колб своїх на
Зикуратті та й поствавилонському,
Що устромили в лоно їй
Позамість Ейфеля технократичного
Й котру обліплюють, мов комашня
та сарана нищівна, нові нащадки
Чингізхана та Батия Київського
Та прорва гей стара вже
Крутить з негритянськими
Шаманами, із аборигенами
Та й сенегальськими
І преться все в екстазі
Та й мультикультурности
То ви од цього ловите
Лакузний кайф,
Піїти променаднії,
Співці та й метросексуальнії,
Банити переряжені?
Ба ж бо то є філіппіка
Ще дошумерськая
Трипільская,
Ще до- та й Демостенова:
«Своє просерши,
Мов пропащі та холєрнії,
Чужим опрісненим лайном
Ви не налижетесь»
Мов хробаки підточуючи
Коріння древа та й мисленого
Шумер заледь визнаючи
Затупленими іклами
Жертовно-юродиво скребучи
Та об макітри лицемірнії
І глеки та й трипільські
На друзки дрібні розбиваючи
Ви Атлантиду всепервісную
Ще до потопу усесвітнього
Потопите та й поза тим
Враз вірші накрапаєте
Про мішанину рас
Новую вавилонськую
І про нову-старую проблядь
Та й метисо-полігамную
Додавши в епілозі панегірики
Балканському вертепу
Та й циганському
І кожен геть вертеп,
Що ним жиєте й всім
У сраки

читати