Завантажити

умовах можна здатися, i той одповiв, що шведи мають скласти зброю i тодi будуть живi всi, окрiм запорожцiв й iнших пiдданцiв царя - зрадникiв. Шведи скорилися своїй долi; запорожцi ж, знаючи, якi нечуванi муки чекають на них у руках московських катiв, кинулися з берега в Днiпро i здебiльшого загинули у хвилях рiдної рiчки.

ПIСЛЯ ПОЛТАВИ

Тим часом Гордiєнко вже вiв Мазепу та Карла за Днiпром понад рiчкою Омельником, а далi порадив iти через верхiв'я Iнгульця, понад Iнгулом. За кiлька днiв усi щасливо прибули до Бугу й стали табором на 25 верст нижче устя Iнгулу. 7 липня шведи вже перевозились за Буг у турецьку землю; слiдом почали переправлятись i запорожцi, та тiльки, може, половина їх устигла перевезтись, як надiйшла звiстка, що до Бугу пiдступають росiйськi драгуни. Почувши про те, всi запорожцi повернули коней од Бугу й подались у добре їм знайомi байраки Дикого поля, пiзнiше ж повернули до устя Днiпра й приєднались до товариства, що було з кошовим отаманом Сорочинським.
Прибувши до Очакова, Карл дозволив запорожцям iти, куди хочуть, i значна частина подалася на низ Днiпра; решта ж iз кошовим Гордiєнком, Мазепою та королем Карлом перейшла до Бендер, де 22 серпня року 1709-го гетьман Мазепа, пригнiчений тяжкими подiями, й помер.
Таким чином, року 1709-го землi Вiйська Запорозького, опрiч пiвденних степiв, захопило росiйське вiйсько, а самi запорожцi були проголошенi указом царя зрадниками. Всiм українцям заборонялося знатися iз запорожцями: навiть чумакам не дозволяли ходити у Крим по сiль, щоб на низу Днiпра вони не бачилися iз запорожцями; увесь же люд полкiв Миргородського та Полтавського за те, що. став на бiк запорожцiв, зазнав тяжкої покари - заслання в Сибiр i навiть смертного вироку. Вiд Скоропадського, затвердженого на гетьманському урядi пiсля втечi Мазепи, була вiдiбрана влада й до нього приставили царського радника, боярина, який i керував Україною.
Проте ватажок запорожцiв Кость Гордiєнко й пiсля усiх цих подiй не втратив свого завзяття. Вiн, разом iз генеральним вiйськовим писарем Пилипом Орликом, мав надiю, що перемога Росiйської держави була випадковою, а занепад України тимчасовий. Вони обоє вiрили, що шведський король знову стане могутнiм; та й турецький султан, на їхню думку, не повинен був згодитись на те, щоб Росiя зрештою прилучила до себе Україну й Запорожжя. Обидва втiкачi плекали надiю, що за допомогою Швецiї й Туреччини Україна знову матиме незалежнiсть. Пiд впливом таких сподiвань у травнi 1710 року в Бендерах запорожцi, що лишилися з Гордiєнком, проголосили Орлика гетьманом України, а пiсля того запорожцi, з одного боку, й Орлик, iз другого, склали умову про те, як вiн має правити Україною i забезпечувати права й вольностi Запорожжя. Хоч та умова й лишилася назавжди на паперi, проте вона цiкава, бо виявляє бажання й мiркування iдейних українцiв того часу й тодiшнiх запорожцiв. От скороченi основнi пакти тiєї умови:
1). На Українi мусить панувати вiра православна з митрополiєю в Києвi, залежною тiльки од Цареградсь-кого патрiарха.
2). Межа України з Польщею має проходити по рiчцi Случ, а з Московiєю - як зазначено в Переяславськiй умовi з Богданом Хмельницьким.
3). З Кримським ханством має бути приязнь.
4). Столицi України Києву i всiм мiстам українським забезпечити давнi права.
5). Гетьман повинен пильнувати, щоб нi полковники, нi iнша вiйськова старшина не забирала собi в пiдданцi й не примушувала нi до якої панщини анi козакiв, анi посполитих.
6). Гетьман не має права призначати на посади, бо всi посади мають бути виборнi.
7). Гетьман не має права нiкого судити, а всi справи, навiть за образу самого гетьмана, передавати на генеральний суд.
8). Тричi на рiк: на Рiздво, на Великдень та на Покрову в гетьманськiй резиденцiї мають вiдбуватися генеральнi ради задля вирiшення всяких найважливiших справ. На тi ради мають з'їздитися: генеральна старшина, полковники з усiєю полковою старшиною й сотники; виборнi вiд полкiв генеральнi радники й представники Запорозького Вiйська. Без ухвали генеральної ради гетьман може вiдправляти тiльки пильнi справи за радою генеральної старшини.
9). Побудованi росiйським вiйськом на Запорожжi мiстечка мають бути зруйнованi, й нiхто на запорозьких землях не має права ставити нiяких мiст.
10). Мiста: Трахтемирiв, Келеберда й Переволочна з перевозами мають належати Вiйську Запорозькому, а також i весь Днiпро з усiма рiчками, починаючи од Переволочної до самого Очакова.
Окрiм цих головних пунктiв, було написано ще багато другорядних, що дуже докладно обгрунтовували конституцiю України.
10 травня року 1710-го король схвалив обрання Орлика гетьманом та його конституцiю. Все було добре обмiрковано, та тiльки не судилося укладачам конституцiї вернутися на Україну, щоб здiйснити її.

* ЗАНЕПАД ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1710-1734 роки) *

СМУТОК НА ЗАПОРОЖЖI

Пiд час атакування росiйським вiйськом Чортомлицькоi Сiчi значна частина запорожцiв, як i щолiта, була на рибальствi й полюваннi у Великому

читати