Завантажити

урядовцям на муки й заслання i чинив запорожцям всякi шкоди. За такi вчинки свого покруча козаки в своєму листi не пошкодували на його голову рiзних прокльонiв, та тiльки все те пiшло намарне, бо Галаган був у царськiй ласцi, збудував собi бiля Боровицi добрий будинок i жив, як кажуть, "паном на всю губу", глузуючи з безсилого лютування своїх колишнiх товаришiв.
До осенi 1710 року справа з переходом запорожцiв пiд протекцiю кримського хана була вирiшена i, зважаючи на те, що росiйський уряд погрожував послати вiйсько, щоб зiгнати запорожцiв iз Кам'янки, за згодою турецького султана для Сiчi Запорозької було призначене iнше мiсце, нижче Таванi, неподалiк Олешок, бiля протоки Конської та лимана Кардашина. Тiльки запорожцi того року не встигли перейти в Олешки, бо турецький султан, пiд впливом шведського короля, розiрвав мир iз царем i розпочав нову вiйну.

ПОХIД ГОРДIЄНКА НА УКРАЇНУ

На початку листопада з Бендер прибув до Коша на Кам'янку Гордiєнко й тут пiсля бурхливої ради був знову обраний кошовим отаманом. Користуючись вiйною Туреччини з Росiєю, Гордiєнко напровеснi 1711 року вийшов iз кiлькома тисячами запорожцiв iз Сiчi на захiд i, сполучившись iз невеликою силою татар та Пилипом Орликом, разом iз ними вступив в Україну. Треба гадати, що уривок iз цiєї пiснi згадує саме про цю зустрiч Орлика iз запорожцями.

Ой, прибила хвиля човник,
Човник-лебедочку.
Ой, вискочив з нього Орлик
Та й почав бесiдочку:
"Пугу, братця, пугу!
Пугу, запорожцi!"

Похiд Орлика та Гордiєнка спершу мав успiх. Україна радо вiтала запорожцiв, своїх давнiх оборонцiв, й приставала до козакiв. Умань, Богуслав та Корсунь охоче пiддалися Орликовi. Разом iз запорожцями козацькi ватаги, зiбранi Орликом, навiть розгромили генерального осавула Бутовича, посланого Скоропадським iз гетьманськими козаками проти Орлика; самого ж Бутовича захопили в бранцi, та тiльки невдовзi й Гордiєнка та Орлика спiткало розчарування. Нi козаки, нi татари не мали добрих гармат i через те не спромоглися добути Бiлої Церкви, де засiла в замку росiйська залога з гарматами, а доки вони облягали те мiсце, татари кинулись грабувати навколишнi села та заганяти людей у неволю. Нiякi благання Орлика до Калги-Салтана, щоб спинив орду, не пособили; татари погнали до Криму тисячi українського люду i тим зрештою загубили справу Орлика, бо вiдвернули вiд нього землякiв.

ПОХIД НА САМАРСЬКI МIСТЕЧКА

Доки Гордiєнко з Орликом та Калгою-Салтаном ходили на Україну, кримський хан Девлет-Гiрей рушив на росiйськi землi Муравськими шляхами, а позаяк вони виводили на Слобожанщину, то^татари й напали на слободи й мiста Харкiвського полку. Сюди ж, за собою, хан закликав i тих запорожцiв, що не пiшли з Гордiєнком, та тi не захотiли воювати проти своїх землякiв й умовили хана добути ранiш Кам'яний Затон та Самарськi мiстечка. Хан повернув iз Слобожанщини на Самару й разом iз запорожцями взяв Новосергiївське мiстечко, а росiйську залогу забрав у неволю; Новобогородська ж спiльники не спромоглися добути, бо нi в татар, нi в запорожцiв не було гармат, i хан, покинувши Самару, подався з ордою у Крим.
Тим часом проти татар зiбрався генерал Бутурлiн iз росiйським вiйськом та гетьманом Скоропадським з українськими козаками. Не маючи вже з ким воювати, вони атакували Новосергiївське мiстечко, захопивши його. по-вистинали запорозьку й татарську залогу, що там: засiла, а всiх селян iз села Вiльного за те, що нiбито вони допомагали запорожцям, вивели за мiсто i по жеребку кожному десятому вiдрубали голову; кому ж випало лишитися живим, тих разом iз жiнками та дiтьми було заслано в Сибiр.

ПЕРЕХIД ЗАПОРОЖЦIВ В ОЛЕШКИ

Вiд Новосергiївська Бутурлiн та Скоропадський вiльно подалися на пiвдень. Запорожцi поступалися перед великим вiйськом i, покинувши устя Кам'янки, перевезлися на татарський бiк Днiпра та й отаборилися в призначеному їм мiсцi бiля Олешок. Сюди ж вийшов з ордою хан i не пустив далi росiйського вiйська.
Вiйна царя Петра I з Туреччиною 1711 року скiнчилася для нього нещасливо. Пiсля перемоги над шведами вiн легковажно ставився до ворогiв i занадто необачно вирушив на туркiв, аж на рiчку Прут. Там його зустрiв турецький вiзир iз великим вiйськом, а запорожцi з Гордiєнком перетинали за ним усi шляхи, захоплювали обози й вiдрiзали росiйське вiйсько од Днiпра. Становище царя Петра Олексiйовича стало дуже скрутне - турки почали оточувати його вiйсько, i, щоб врятуватися, вiн мусив одкупитись грiшми та ще зректись на користь туркiв багатьох своїх придбань, а саме: повернути туркам Азов iз землями по низах рiчок Дону та Мiуса, зруйнувати й розкопати Кам'яний Затон та Самарськi мiстечка, а гармати з Кам'яного Затону вiддати туркам i "вiдняти свою руку" од запорожцiв разом з усiма землями, що до них iз давнiх часiв належали.
Коли султан перемовлявся з росiйським послом про замирення, то в Стамбул їздили вiд України й од Запорожжя Пилип Орлик та Кость Гордiєнко. Вони домагалися того, щоб султан примусив царя зректися всiєї України, та

читати