Завантажити

морських походiв Сагайдачного на Сiноп, Кафу та Царгород лишилися тiльки згадки на Сiчi.
Року 1670-го кошовим Запорозького Вiйська було обрано наново Iвана Сiрка. Вiн уже розумiв, яку шкоду Вiйську Запорозькому завдали турки й татари, заступивши шлях Запорожжю до моря, й задумав знову розпочати з ними боротьбу. По веснi того року вiн ходив походом на нову фортецю Кизикермень i намагався її добувати та без великих гармат нiчого не мiг удiяти. Сунувся, було вiн звiдтiля степами на Очакiв, та теж не спромiгся його взяти, тiльки спалив передмiстя та захопив чимало бранцiв.
Повернувшись iз того походу, Сiрко спорядив до Москви посланцiв просити, щоб цар дав на Сiч добрих гармат, щоб ними руйнувати турецькi мiста на Днiпрi. З Москви справдi-таки було прислано козакам восени двi гармати та ще порох й олово, та вже на той час замiсть Сiрка кошовим отаманом був Михайло Ханенко, що дбав не про те, як би пробитися до моря, а про те, як би видерти з рук Дорошенка гетьманську булаву. Проте Iван Сiрко так уславився мiж запорожцями, що досить було йому скликати товариство на раду та гукнути: "А хто, панове товариство, пiде за мною бити прокляту невiру?" - як його зразу ж обступали козаки. Так року 1671-го вiн з охочими запорожцями ходив походом на турецькi мiста Аслам та Кизикермен i таки зруйнував останнє; року ж 1672-го вiн вистежив, коли спiльник Дорошенка Танмамбет мурза, повертаючись з України до Криму, зупинився на рiчцi Куяльнику попасти коней i наскочив на нього iз запорожцями, розгромив його й навiть самого мурзу захопив у полон.
Пiсля того сталася зовсiм незрозумiла подiя. Сiрко хотiв вислужитись у царя i повiз свого значного бранця Танмамбета на Лiвобережну Україну до боярина Ромодановського, щоб через нього передати полоненого у подарунок царевi, але полтавський воєвода з невiдомих причин не допустив Сiрка до Ромодановського i звелiв заарештувати й вислати його до Москви. Звiдти шлях славного кошового пролiг на Сибiр у мiсто Тобольськ. Гадають так, що московський уряд, знаючи славу Сiрка помiж козакiв, боявся, щоб вiн не став гетьманом, небажаним для всiх сусiдiв, бо завжди рiшуче обстоював незалежнiсть України.
Несподiваний арешт запорозького лицаря тяжко образив усе сiчове товариство, й воно зараз же заходилося його визволяти. Цiй справi зарадив польський король, що, сподiваючись року 1672-го нападу туркiв на Польщу, просив царя випустити Сiрка як найлютiшого ворога бусурманiв, що найкраще вмiє їх громити. Зносини московського уряду з Кошем Запорозьким з приводу турецького нападу лишили iсторiї дуже цiкавий документ - "Опис Сiчi запорозької". Чекаючи походу через запорозькi землi, росiйський уряд запитував Кiш про те, якi Запорожжя має мiста для оборони, i от запорожцi про свою Сiч писали так:
"Город Сiча стоїть в устях Чортомлика й Прогноя, над рiчкою Скарбною. Вал Сiчi заввишки 6 сажнiв; з поля од Сумської сторони й од Базавлука на валу поробленi палi й бiйницi; з другого боку, од устя Чортомлика та Скарбної, поробленi дерев'янi кошi, набитi землею. В Сiчi башта з поля мiрою навкруг 20 сажнiв; у тiй баштi бiйницi, а перед баштою, за рiвчаками, зроблено земляний городок у 110 сажнiв навкруги з вiкнами на гармати. Щоб ходити по воду на Чортомлик та на Скарбну, пророблено вiсiм пролазiв i над тими пролазами теж вiконця: завширшки тi пролази - тiльки однiй людинi з водою пролiзти. Мiрою той город Сiча з поля, од рiчки Прогноя до рiчки Чортомлика, без малого 100 сажнiв. Навколо того городу викопано рiвчак у 5 сажнiв углиб; з правого боку города рiчка Прогнои, з лiвого - рiчка Чортомлик, а впали тi рiчки у рiчку Скарбну, що бiжить позад города бiля самого рiвчака. Мiрою весь город Сiча навкруги бiля 900 сажнiв. Будував город Сiчу кошовий отаман Лутай iз козаками рокiв 20 до того. В Сiчi мається гарматний наряд: одна гармата мiдна ломова й до неї 100 куль, що важать по вiсiм гривенок ядро на московську мiру; 11 гармат менших i до них по 100 куль, що важать по 4, по 3 й по 2 гривенки i по пiвгривенцi ядро. А ковалiв у Сiчi завжди пробуває бiля сотнi. Пороху гарматного й ручного - 350 пудiв, свинцю - 300 пудiв i труту - бiля 30 пудiв".
Описавши так свою Сiч, запорожцi закiнчували листа проханням, щоб полковника Iвана Сiрка було визволено й повернено на Сiч.

ТУРКИ НА ПОДIЛЛI

Польський король Ян Собеський немарне страхався приходу на Україну турецького султана - на початку лiта року 1672-го султан Махмуд IV iз великим вiйськом перейшов Дунай, а далi й Днiстер i, вiдплачуючи за напади польського вiйська на Дорошенка, пiдступив до Кам'янця; Дорошенко ж тим часом у спiлцi з татарами розгромив пiд Батогом полякiв та козакiв Ханенка. В серпнi турки взяли Кам'янець i, повернувши на пiвнiч, наблизилися до Львова й почали його штурмувати. При тому Дорошенко з козаками пiдходив навiть пiд Крехiвський монастир, що тодi майже один на всю Галичину ще дотримувався православної вiри. Налякана виступом туркiв, Польща пiшла iз султаном на згоду й за Бучацькою умовою 7 жовтня 1672 року вiддала Туреччинi

читати