Завантажити

кажуть, - ближче,
Поклонимося тобi нижче,
Будем радиться, чи гаразд-добре на славнiй Українi проживати".
Тодi стали його вiтати медом шклянкою
I горiлки чаркою.
То вiн теє од дукiв-срiбляникiв приймав,
Сам не випивав,
А все на свої шати проливав:
"Ей, шати, мої шати! пийте-гуляйте:
Не мене шанують, бо вас поважають.
Як я вас на собi не мав,
То й честi од дукiв-срiбляникiв не знав".
Тодi-то Хвесько Ганжа Андибер, гетьман запорозький,
стиха словами промовляє:
"Гей козаки, - каже, - дiти, друзi-молодцi!
Прошу я вас, добре дбайте,
Сих дукiв-срiбляникiв за лоб,
Наче волiв, iз-за стола виводжайте,
Перед вiкнами покладайте,
У три березини потягайте,
Щоб вони мене споминали,
Мене до вiку пам'ятали!"
Тiльки Гаврила Довгополенка
Переяславського за те улюбив,
Край себе садовив,
Що вiн йому за свою денежку пива купив,
Тодi ж то козаки, дiти, друзi-молодцi, добре дбали,
Сих дукiв-срiбляникiв за лоб брали,
Iз-за стола, наче волiв, виводжали,
Перед вiкнами покладали,
У три березини потягали,
А ще стиха словами промовляли:
"Гей, дуки, - кажуть, - ви, дуки!
За вами всi луги й луки, -
Нiде нашому брату, козаку-нетязi, стати
I коня попасти!"

У червнi року 1663-го бiля Нiжина одбулася велика рада з участю простого козацтва й запорожцiв, i на тiй радi гетьманом України було обрано Брюховецького, причому запорожцi разом iз черню зчинили погром козацької старшини i взагалi панства. Сомковi, який вiддався пiд оборону росiйського посланця, було стято голову.
Тим часом Iван Сiрко, обраний пiсля Брюховецького знову кошовим отаманом, серед лiта року 1663-го, пам'ятаючи одвiчну мету козацтва - боротьбу з бусурманами, вирядив частину Вiйська Запорозького байдаками на Чорне море. Запорожцi випливли повз Очакiв на Дунайськi гирла й добре пошарпали придунайськi мiста, та коли верталися додому, їм трапилася пригода. В лиманi вони натрапили на турецький флот i билися з ним аж три днi, та, не маючи сили перемогти туркiв, змушенi були викинути в море свою здобич i тiкати на берег. Потопивши бiля Днiпрових гирл свої байдаки, запорожцi, одбиваючись од татар, пiшки прибули 21 вересня на Сiч.
Тодi на Сiчi вже стояла росiйська залога з боярином Косоговим на чолi. Послана вона була на Запорожжя росiйським урядом весною ж 1663 року почасти для того, щоб допомагати запорожцям у боротьбi з татарами, почасти ж, щоб стежити за розпорядками Вiйська й тримати його в покорi й вiрностi. Сiрко вирiшив скористатись росiйською залогою i, щоб оддячити бусурманам за невдалий похiд на море, вирушив восени того ж року, разом iз Косоговим, на Перекоп.
Все Перекопське межигiр'я Сiрко застав перекопаним од Чорного до Азовського моря глибокими рiвчаками. Та це не спинило завзятого козацького ватажка - вiн перейшов за той рiвчак бiля Чорного моря, вдарив на Перекоп iз тилу, здобув i поруйнував бiльшу його половину, вiдбився од Нуреддина-султана, що прийшов на помiч, i 16 жовтня повернувся на Сiч.

БОРОТЬБА СIРКА З ГЕТЬМАНОМ ТЕТЕРЕЮ И ЧАРНЕЦЬКИМ

Невдовзi прибули на Сiч посланцi гетьмана Тетерi з листами, в яких вiн умовляв запорожцiв згадати, що зверхником козацьким iз дiдiв-прадiдiв був польський король i що тiльки на боцi Польщi Україна може зберегти свої права й звичаї. Коли на козацькiй радi в Сiчi читалися тi листи, то голоси запорожцiв подiлилися: чимало козакiв ставало на бiк короля, а все-таки велика бiльшiсть запорожцiв ще не забула польської неправди та вчинкiв Чар-нецького й не хотiла й слухати про польську зверхнiсть. Скiнчилося на тому, що рада ухвалила лишитися пiд протекцiєю царя, й Сiрко одiслав Брюховецькому листи Тетерi.
З початком року 1664-го король польський Ян Казимир вийшов на Лiвобережжя з вiйськом, щоб одiбрати Україну збройною рукою од росiйського царя. Дiставши про те звiстку, кошовий отаман Сiрко послав частину запорожцiв iз полковником Чугуєм на помiч Брюховецькому; сам же, з останнiм вiйськом, пiшов за Буг, щоб не дати татарам прийти на помiч полякам. Бiля Бендер запорожцi поруйнували й пошарпали чимало татарських сiл, а потiм стали виганяти полякiв та жидiв з українських мiст i визволили од польських залог Брацлав, Кальник, Могилiв, Рашкiв, Умань, Смiлу й iншi мiста пiвденної України.
На Лiвобережжi тим часом царське вiйсько та козацькi полки з Брюховецьким розгромили польського короля й загнали його за Десну. Пiсля тiєї перемоги Брюховецький перейшов на правий бiк Днiпра i хотiв захопити Чигирин, а тут на помiч Тетерi наспiв запеклий ворог українського люду Степан Чарнецький iз польським вiйськом та кiлькома тисячами татар i розбив Брюховецького так, що той мусив вiдступати до Черкас.
На помiч Брюховецькому саме тодi йшов Сiрко iз запорожцями, та спiзнився, i Чарнецький, одiгнавши од Чигирина Брюховецького, рушив назустрiч Сiрковi. Бiля Бужина, що вище Крилева, мiж запорожцями й поляками спалахнув кривавий бiй: запорожцi не подужали значної сили Чарнецького й Тетерi, а проте пробилися повз вороже

читати