Re: цензії

В дуже стислій формі - тезово він ділиться своїми правилами життя. Вони прості і зрозумілі, перевірені часом і життям столітнього чоловіка. Андрій Ворон розповідає про те, як і що потрібно їсти; скільки води необхідно вживати і як відпочивати; як ставитися до ближніх своїх і як боротися із неприємностями. Навряд чи карпатський мудрець чув про Стівена Кові і про його 7 навичок високоефективних людей. Але у Ворона також присутня сімка: 7 благ; 7 головних речей, яких треба навчитися; 7 заповітних страв та 7 заповітних рідин. Словом, аби Андрій Ворон жив не в Карпатах, а у США, його поради давно б вже принесли солідні статки. Хоча, як каже мудрець, грошей дається у житті стільки, скільки людині потрібно.

Мирослав Дочинець. Многії літа. Благії літа. Ужгород: Карпатська вежа, 2011. - 143 с.

Сергій Жадан. «Вогнепальні й ножові»

Нова поетична книга «Вогнепальні й ножові» від Сергія Жадана є збірником біблійних та кримінальних балад, герої яких вперто й послідовно рухаються темними стежками, намагаючись будь за що здійснити свої мрії та залишити місце злочину.

Апостоли та бойовики, пророки та біженці, агітатори та відступники, сирени, демони й зомбі - персонажі цієї книги свідчать про час та заповнюють простір, з якого і з´являються вірші - ліричні й піднесені, радісні й ностальгійні, вогнепальні й ножові.

Про головних героїв книги «Вогнепальні й ножові» та про те, якою вона вийшла Сергій Жадан зазначив наступне: «В цій книзі несподівано виявилось багато героїв. А самі вірші виявились історіями про любов, ніжність, зраду та відданість. А також про героїзм, підступність, запеклість і невблаганність. Тому книга вийшла ліричною, а персонажі - непереможними. Як і має бути з героями псалмів та вестернів».

Сергій Жадан. Вогнепальні й ножові. Харків: КСД, 2012. - 256 с.

Люко Дашвар. «Биті є. Макс. Книга 2»

Кохання до Люби перевернуло життя Макса. Але дівчина зникла, і в душі хлопця ятриться кривава рана. Хто винен у цьому? Батьки? Кохана?
Він теж хоче зникнути, аби знову з`явитися іншим, сильним. І опиняється в глухому лісі без води, їжі. Тут він відкриває нові, темні та жахливі, грані своєї душі...
Уникнувши пазурів смерті, Макс зустрічає дівчину. Це шанс почати життя спочатку, але...
Чи вийде він переможцем у двобої із самим собою?

Люко Дашвар. «Биті є. Макс. Книга 2». Харків: КСД, 2012. - 288 с.

Любко Дереш. «Голова Якова»

Сам автор назвав роман, над яким працював 5 років, алхімічною комедією.

Тривалу історію написання нової книжки сам Любко Дереш пояснює так: «За царя Гороха, коли людей було трохи, роман «Голова Якова» носив назву «Як стати Богом і не заплакати». Тоді я ще не знав, що цей роман стане для мене однією з найзапекліших (і найтриваліших) робіт над літературним твором. За п´ять років, поки писався роман, я встиг зненавидіти літературу, простити їй все і знову полюбити, заблукати у власному творінні і щасливо віднайтися, врешті, розчинити готовий уже роман «Як стати Богом...» в кислоті і випити, в кращих традиціях 60-х, цю юшку до дна. Рукописи хоч і не горять, зате добре розчиняються».

Геніальний композитор Яків дістає незвичну пропозицію від свого брата, політтехнолога: написати симфонію до Євро-2012. Замовники - таємничі темні отці. Невже він створюватиме музичний пролог до апокаліпсиса? Рідна домівка стає для нього мистецькою в´язницею. І навіть попри постійну присутність у його житті чотирьох жінок-муз жодна нота не лунає в голові Якова. Щоб віднайти потрібні звуки, йому доведеться зіграти на найпотаємніших струнах душі, а, може, вмерти і відродитися знову.

Як написав у передмові до роману Юрко Іздрик, у книзі є багато свідчень того, що тема пошуків свого «я» - гостро актуальна як для автора, так і для його персонажів. «У цьому сенсі новий роман Дереша є ідеологічним, хай навіть ідеологію цю відчитує і сповідує лише одна людина - сам автор. Утім, книга пересичена й загальнодоступними, сказати б - трендовими ідеологемами. Тут і так звана «релігійність», і хіпстерство, і досвід усі лях новітніх «тренінгів», іще бозна-що», - так характеризує роман Іздрик.

Любко Дереш. Голова Якова. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. - 240 с.

Мирослав Дочинець. «Вічник»

Це - сповідь великої душі, документ мудрого серця. Це не просто опис виняткової долі незвичайної людини. Це - подарунок долі для того, хто запитує себе: «Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?» Це письмо допоможе віднайти себе й укріпить у великому Переході з нічого у щось.

Мирослав Дочинець. «Вічник». Ужгород. Карпатська вежа, 2011. - 284 с.

Ірен Роздобудько. «Якби»

Сюжет нового роману Ірен Роздобудько «Якби» розгортається навколо успішної журналістки Вероніки.

У дівчини життя склалося якнайкраще - вдалий шлюб, кар´єра журналістки, а наступним кроком має стати робота на телебаченні. Та, щоб зробити цей крок, їй потрібно повернутися у минуле до 1980 року. Саме тоді вона почала затинатися через раптову загибель свого друга у автокатастрофі. Якби можна було повернутися в минуле і щось змінити?! Не треба вигадувати машину часу - лікар порадив, просто увійти до свого старого під´їзду. Проте доросла Ніка навіть не підозрювала, чим обернеться її спроба змінити дві дитячі долі. Сама Ірен Роздобудько зазначила про свій новий роман «Якби» наступне: «Життя - це ланцюжок втрачених можливостей. З іншого боку, життя - це нашарування різноманітних шансів виправити ці втрачені можливості! А те і інше залежить від одного маленького поняття, яке ми вкладаємо в слово «якби». Одного разу від молодої дівчини я почула таку фразу: «Якби я народилася в родині королеви Англії!» І з тої пори почала звертати увагу на подібні вирази пересічних і досить відомих громадян нашого - і не тільки нашого - суспільства. Виявилось диво: я почула, що люди вимовляють слово «якби» безліч разів на день! А це означає, що всі ми прагнемо щось виправити в своєму минулому!».

Ірен Роздобудько. Якби. Харків: Книжковий Клуб Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. - 256 с.

Мирослав Дочинець. «Руки і душа»

Жінки здатні на все. А декотрі навіть на більше. Це реальні історії про реальних жінок. Історії духовного пошуку , а нерідко й духовного подвигу.
Колись вони гралися в ляльки. А потім життя почало жорстоко гратися ними. І вони прийняли цю гру. І перемогли...

(попередня назва "Гра в ляльки" - видання четверте, доповнене).

Мирослав Дочинець. «Руки і душа». Ужгород: Карпатська вежа, 2011. - 195 с.

Ед Стаффорд. «Уздовж Амазонки»

Ед Стаффорд перший у світі пройшов пішки вздовж усієї течії Амазонки - від її витоків у горах Перу до гирла на заході Бразилії

Ця книжка - це спогади про неймовірну експедицію, яка увійшла у Книгу рекордів Гіннеса. Автор описує джунглі, їхніх мешканців і свій досвід доведення тіла до меж витривалості.
Книга розрахована на мандрівників, екологів, етнологів, усіх, кого зацікавить запропонована тематика.

Переклад здійснено за виданням: Ed Staff ord Walking the Amazon. 860 Days. The Impossible Task. The Incredible Journey. Український реліз цієї книжки - перший серед іншомовних видань, які готуються.

Ед Стаффорд. Уздовж Амазонки. 860 днів. Неможливе завдання. Неймовірна подорож. Переклад: Андрій Бондар. К.: Темпора, 2012. - 280 с.

Василь Шкляр. «Ключ»

«Ключ» - гостросюжетний роман із ознаками трилера та детектива. В центрі уваги опиняється журналіст і філолог Андрій Крайній. Він працює дуже близько до політики - пише програми для нових і старих політичних партій.
Одного дня пошуки квартири для оренди приводять Андрія на вулицю Рогнідинську, де незнайомий чоловік пропонує орендувати таку собі квартиру номер 13. Після угоди цей чоловік безслідно зникає, а Андрій залишається сам у чужій квартирі.
Сюжет побудовано як історію пошуків ключа. Ключів потрібно знайти два. Перший: ключ до загадки дивної квартири. Другий: ключ до серця коханої жінки Сани, з котрою Андрій познайомився під час розслідування.
Детективна історія приводить героїв прямісінько в пастку підступних злодіїв. Як вийти з безвихідної ситуації? Читайте в романі «Ключ».

Цей детективний трилер фахівці охрестили окультним, еротичним, містичним, філософським і навіть магічним. Йдеться про маґію незбагненної таємниці, розгадка якої однаковою мірою хвилює героя роману, читача і самого автора. "Ключ" перекладено кількома мовами, його вивчають за університетськими програмами, обсяг публікацій про нього в пресі уже давно перевищив формат самого роману. І це, здається, тільки початок. Гран-прі конкурсу "Золотий Бабай". Премія журналу "Сучасність". Премія журналу "Олігарх". Лауреат міжнародного конвенту фантастів "Спіраль століть".

Василь Шкляр. Ключ. Харків: КСД, 2012. - 256 с.

Ліна Костенко. «Записки українського самашедшого»

Це перша нова книжка Ліни Костенко за останні 20 років мовчання і перший її прозовий роман.

Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.
У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом.

За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» — насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.

Ліна Костенко. «Записки українського самашедшого». К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. - 416 с.