Олександра Прокопівна Ковальова народилася 1948 р. у с. Бондареве Старобільського району Луганської області. Закінчила факультет іноземних мов Харківського державного університету. Кандидат філологічних наук, доцент Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Авторка поетичних збірок «Степові озера» (1980), «Обрії» (1988), «На два голоси» (у співавторстві з німецькою поеткою Наду Шмідт, 1998), «Абетка доброти» (2005), «Осіння проща» (2006), «Ходи туди, де спить трава» (у співавторстві з Ольгою Тільною, 2010), збірки прози «Триблаженне дерево» (2008), кількох перекладних книжок. Лауреат премії ім. Костя Гордієнка і трьох премій журналу «Березіль», лауреат обласної премії ім. О. Масельского, літературної премії м. Нюрберга ім. Германа Кестена.

«Чим більше в поетові дитини, тим краще. Дитина завжди літатиме. Й оце її літання і є щастям. Бо в принципі мало в житті справді вартісного. З віком ти розумієш: лише стан душі чогось вартий. Світлі, натхненні моменти, які ти пережив, - оте і твоє. Можна уподібнити їх до намистинок, із яких ти нижеш своє намисто. А решта - суєта суєт»

Олександра Ковальова