Re: цензії

В цій книзі дух боротьби, вільного життя, описаний душевним мистецьким словом. Саме така духовна зброя боротьби сучасного щодення мусить освячувати полум’ям дорогу для української молоді, бо вогонь – символ перемоги, як символ життя вважався і є найбільшою святістю. Знання про знання, або думки про думки – це «біблія» пам’яті про нищівні часи комуністичної системи, про тих, хто поклав своє життя на вівтар боротьби за нашу волю, бо фундамент мудрості – памятати і знати те, що формує духовний світ людини. Маніпуляції всюди і в усьому! Вічне слово у книзі, бо вона – «..єдиний посередник, який залишився не зруйнований мирським: все інше, що попадає вам у зіниці, маніпулює вами за допомогою реклами. Я довіряю лише своїй бібліотеці» (Нассім Талеб, «Чорний лебідь»)... LIBROS LEGE (Книги читай. Катон – 234-149 до н.е.).

Таким посередником між сучасними читачами і «червоною системою речей» є книга Петра Шкраб’юка про родину Калинців і не тільки... Вона (Ірина Калинець) перемогла, всіх перемогла, і зоря її горить непереможно у вічності – дерево слова, дерево життя плодоносить запашним полином степів, нивою життя:

Нема в минуле нам повернень,

але майбутнє освяти

буянням пісні, сплеском слова

в євшаннім запаху степів! (с. 163).

Ірина Калинець, «Шлюб із полином»

Вічність волі, праці, пісні, слова рідної мови, «святої волі чистий звук! /.../ мої апостоли полів... / Замість плугів, замість ціпів / підняли слово...» (Там само) – слово правди, вічності людини, України...

І ось маємо унікальну книгу. Цей шедевр науково-популярної літературної прози непросто коментувати, бо він розкривається у процесі повнокровного життя, коли читаний-перечитаний, збережений у пам’яті. Відчуттям всесильності, правдивості слова переймаєшся до глибин серця, бо текст вражає фундаментальною мудрістю, знаннями, об’ємом опрацьованого матеріалу і спонукає пам’ятати і знати те, що формує духовний світ людини.

А що знаємо про Ігоря Калинця? Автор книги ємко написав у передмові: «Отже, маємо Калинця-поета і Калинця-громадянина. Ці величини рівнозначні. Вони й творять оту – недосяжну для інших – цілісність... Храм його поезії й життя сяє нині для всіх, у кого не байдуже серце й відкрита душа» (с. 6,9). Ігор Калинець плідно працює і по сей день, щоб наше життя не переставало у Храмі волі України, щоб, за словами автора, «стояв той храм на видноті» (с. 10) і щоб не маліла пам’ять нашого духу, зокрема про Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола, Стефанію Шабатуру, Ірину Калинець:

Там ангел на органі грав,

в снігах цвіла калина.

Були Василь там, В’ячеслав,

і Стефа та Ірина (с. 10).

…В пам’яті ожила подія із презентації книги у місті Ходорові, де народився Ігор Калинець. Підходить до пана Петра шляхетна пані, вчителька (по статистиці жінки читають більше) з чоловіком, і мовить до нього: «Стань на коліна перед отим мужем! Написати таку книгу – під силу великому митцеві і патріотові України».

Тож відкриймо ворота пам’яті книги... Обнімімо думками події і образи героїв книги (не можу цей шедевр літературної публіцистики назвати книжкою)...

Елегія перша – «Між тишею і громом» – ретроспективно провадить у добу Визвольних змагань 1917-1921 років, відтак у період боротьби ОУН та УПА, яка була потужним стимулом для духовно-ідеологічного формування шістдесятників, насамперед Ірини та Ігоря Калинців, їхніх знайомих і побратимів. А також стимулом для їхньої творчості.

Елегія друга – «На перехресті трьох світів», – це літературознавчий аналіз поезії Ігоря та Ірини Калинців у контексті співвідношень світу язичницького, християнського і безбожного.

Елегія третя і четверта – «Друге полювання» та «За дротами» – говорять самі за себе. Йдеться про другу хвилю обшуків, арештів, допитів, судів та ув’язнення Ірини, а згодом Ігоря…

Не менш важлива елегія «Після бурі». Вона – про «контрасти волі і неволі». Тобто про пошуки подружжям Калинців роботи після дев’ятирічного ув’язнення, «взаємини» з КДБ – і знову ж таки про літературну творчість та міжнародне визнання.

Елегія шоста – «Скресіння», так само промовиста. Бо вона – про національне піднесення наприкінці 80-х років ХХ ст., відновлення Української Держави… В цих доленосних подіях Калинці взяли найактивнішу участь.

Книга цінна тим, що автор скрупульозно опрацював приватний архів Калинців; судові справи, які зберігаються в СБУ; і численні публікації в періодиці – як в Україні, так і за її межами. Колориту книзі надають живі розповіді-спогади Ірини Калинець, Стефанії Шабатури, Ярослава Лемика… Всі троє вже відійшли у вічність, і їхня «усна історія» особливо хвилююча та переконлива.

Назагал книга «Попід Золоті ворота» не тільки про родину Калинців. Вона охоплює весь дисидентський рух в Україні, наводить безліч імен борців з червоним тоталітаризмом. Про таких Петро Шкраб’юк пише у статті «Перед лицем отих, що впали, або Погляд з відстані двадцяти літ», ілюструючи її своїм віршем «Заклинання» (с. 485-489).

Нехай книга промовляє до сердець читачів мистецьким словом автора, бо Петро Шкраб’юк доктор наук, член НСПУ і НСЖУ, вклав в текс дух свого єства, він є рідкісною людиною, яка дарує людям добро і любов. Натхненне слово рідної мови світиться у ньому вірою та надією... Добро і любов у супрязі із щирим серцем патріота України, він бо аристократ духу і дії усвідомлює, що місія України, українця нести світові дух правди, щоб оживити змертвілу суспільність до життя.

P. S. З роси та води Вам, дорогий Ігоре Мироновичу! Попри всі труднощі, негаразди щоденного життя, будьте таким працьовитим оптимістом, яким Ви є, бо іншого не дано. До праці...За закінченням, кінцем – початок, бо «... хода попід Золоті Ворота триває...» (с. 489).

Тягарі життя можна нести і знести, а втрату... 31 липня 2012 року Ірина Калинець відійшла за межу. Пан Ігор плідно працює по сей день (найбільше спричинився до увічнення пам’яті дружини): «Він зібрав, упорядкував та опублікував (у видавництві “Сполом”)... вісім томів Ірини у 12 книгах...

Він написав понад п’ятдесят (!) книжок, з яких уклав і видав (2013–2018) свій десятитомник» (с. 477–488).