Саме про роботу цього народного літературно-мистецького музею, який діє при Копашнівській ЗОШ І–ІІІ ступенів, що на Хустщині, і який наступного року відзначить 15-літній ювілей з часу свого створення (4 вересня 2005 р.) і розповідає в щойно виданій в ужгородському видавництві  «Патент» книзі-путівнику її автор І. Хланта.

Зацікавлені читачі, любителі  й шанувальники рідного слова знайдуть насичені фактами численні матеріали про життя і творчість письменників Закарпаття, а також ознайомляться з виданнями фольклористів, широко представленими  в музеї  картинами відомих художників та виробами талановитих народних умільців.

Ласкаво просимо до храму духовності й культури, який, мов справжня українська світлиця, аж ряхтить від барвистих вишивок, рушників, серветок, вишиванок... Привертає увагу відвідувачів і виставка старовинного одягу, який зібрали і подарували музею жителі Копашнова та навколишніх сіл.

У передмові до книги її автор  І. Хланта, розповідає, що цей музей –  явище небуденне не лише для села, району чи області. Він є ще однією сходинкою у височінь, прямуючи якою можна осягнути всю велич художньої літератури та фольклору Закарпаття. Адже вони – це ціла планета, яку варто відкрити  й дослідити, що є складовою частиною всеукраїнського літературного процесу.

Літературно-мистецький музей  Копашнівської ЗОШ І–ІІІ ступенів дає можливість учням через духовні надбання, мистецтво відчути, що вони є нащадками справді великого, талановитого народу. Словом, музей, кажучи словами класика української літератури М. Коцюбинського, дає підстави  заявити «перед світом, що і ми, українці, існуємо та маємо свою культуру і літературу».

Щойно переступивши поріг музею – цього оригінального, глибоко наповненого ретельно продуманими змістовними експонатами, відразу впадають в очі експозиції книжкових полиць під загальною рубрикою    «Літературне Закарпаття», де зібрано книги зі всіх районів краю.

Учням та вчителям школи вони стануть хорошою підоймою під час підготовки рефератів, наукових, практичних та тематичних читацьких конференцій, уроків з літератури рідного краю тощо. Адже в експозиціях музею в алфавітному порядку розміщено матеріали про письменників: подано їх фотографії, бібліографічні дані, а також у хронологічній послідовності  – література того чи іншого митця слова. Для тих, хто цікавиться життям минулого Закарпаття, в музеї є понад 50 книг із циклу «Моя Карпатська Україна». Є тут і надзвичайні, просто унікальні експонати, які навряд чи можна віднайти в бібліотеці. Це, зокрема, збірки пісень кінця ХІХ та початку ХХ ст., а також окремі книги О. Сливки, О. Маркуша, Ю. Боршоша-Кум’ятського, А. Карабелеша, А. Ворона, М. Поповича.

Відвідувачів музею, напевно, зацікавить і розкішне видання українських народних казок, видане Петром Лінтуром, і яке в 1972 році вийшло в світ у Берліні в перекладі німецькою.

Учителі у своїй навчально-виховній роботі часто використовують матеріали, ретельно зібрані в окремих папках (а їх тут понад 100), про життя і творчість не тільки літераторів, а й відомих  композиторів, художників та інших митців нашого краю, а також про народні звичаї і обряди, які сформувалися на теренах Срібної Землі.

Як розповідає в путівнику І. Хланта, в музеї здійснюється велика різнопланова робота. Це й уроки літератури рідного краю, відзначення ювілейних пам’ятних дат діячів культури, проведення тематичних літературних вечорів, «круглих столів», свят рідної мови, конференцій, презентацій нових книг тощо. З відвідувачами музею зустрічалися відомі митці слова, як лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка – Мирослав Дочинець, голова Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України, поет Василь Густі, письменники: Василь Кузан, Софія Малильо, Маргарита Меденці, Василь Габорець, Ольга Тимофеєва, Маріанна Салай-Пак, Ірина Гармасій, Олена Пекар та інші. Літературознавці: Дмитро Федака та Надія Ференц, доктори філологічних наук Микола Зимомря і Василь Марко; доктори історичних наук Омелян Довганич, Володимир Задорожний, Сергій Федака та чимало інших діячів мистецтва.  Кожна з таких зустрічей стає справжнім святом як для педагогів, так і учнів школи, надихає на ще активніше вивчення  та популяризацію творів письменників сучасного літературного Закарпаття.

Ось який залишив запис у Книзі відгуків один з відвідувачів музею Василь Кузан з Іршави: «Думаю, що всі учні великої України заздрять учням Копашнова тому, що тут є унікальний музей, який дбає про можливість знайомити з усім розмаїттям нашої літератури, духовним багатством нашого народу».

Юні екскурсоводи-учні школи, з великою любов’ю й ентузіазмом розповідають відвідувачам про письменників Хустщини, знайомлять з їх виданнями, присвяченими тим подіям, які відбувалися на Красному полі та в самому Хусті 1939 року.

Сьогодні народний літературно-мистецький музей зажив слави не лише в Копашнові, а й далеко за межами Закарпаття. Про  це свідчать численні записи його гостей у Книзі відгуків. Ось що запропонував доктор філологічних наук, академік АН Вищої школи та наукових установ Володимир Качкан: «Музеї –  це велетенська жива книга: зором гортаючи  прочитуєш сторінки, невичерпні знання, мов з глибинної  криниці, видобуваєш з народного досвіду, і збагачуєшся. Якесь незбагненне видиво витає над тобою, стріпує крильми і всипає ядерець діамантів з глибин пізнання…

Можна тільки тішитися, що дирекція школи так поважно – багато надала приміщення – і величезна скарбниця наяву: ідіть, пийте красу, мудрість, пізнавайте свою родовідну – школи, села, району, краю».

До цих мудрих настанов Володимира Качкана додає  свої рекомендації і автор книги та ініціатор і безпосередній організатор функціонування музею Іван Хланта: «Матеріал путівника варто використовувати на свій розсуд: можна ознайомити відвідувачів з експонатами музею або з творчістю письменників одного району».

Нова книга, а це вже 110-а в творчому доробку Івана Васильовича досить об’ємна.  На її 444-х сторінках автор зумів не тільки розповісти про роботу цього унікального музею, а й коротко і стисло подати біографії 125-и письменників, та 28-и фольклористів, які жили і діяли як у далекі від нас часи –  ХVІІІ–ХІХ ст., так і  нині сущих.

Приємно було дізнатися, що серед 13 районів області Міжгірщина – за кількістю письменників (22 особи) займає почесне 4 місце після міста Ужгород (55 осіб), Хустського (28 осіб) та Мукачівського (26 осіб). Справді, наша зеленокоса Верховина на своїх смерекових крилах виколисала чимало талантів, імена окремих з них і досі яскравою зорею сяють на небосхилах літературного Олімпу.

Насамперед – це наш земляк, основоположник нової карпато-української літератури В. Ґренджа-Донський, пам’ятник якому до 100-річчя від дня народження було урочисто відкрито в центрі селища. Він був плідним письменником: поетом, прозаїком, драматургом і перекладачем. Його перу належать як поезії, так і великі епічні твори на історичні, соціально-побутові та народно-фантастичні теми.

Завдяки старанням доньки письменника Зірки у Вашингтоні видано повне академічне зібрання творів В. Ґренджі-Донського та в музеї письменника, який діє при Міжгірській ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1.

Пишаємось ми й іншим своїм земляком – Августином Івановичем Волошином – першим президентом Карпатської України, який народився в сім’ї  священика в с. Келечин.

І якщо ім’я Августина Волошина більш звучить і відоме як визначного політичного діяча, то значно менше як письменника:  прозаїка, драматурга і перекладача.

Творча спадщина А. Волошина багата і різноманітна. Вона включає вклад у політику, журналістику, історію і лінгвістику, драматургію та літературознавство. Він один із перших на Закарпатті став писати українською народною мовою.

Україна і Верховина – це два крила любові Петра Скунця, які завжди підтримували і надихали його на творчість.

Поезії високопатріотичного ґатунку були достойно оцінені. В 1997 році  за книгу «Спитай себе» П. Скунць був удостоєний звання лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка.

Відомий і шанований також на Міжгірщині  і письменник-прозаїк, меценат Станіслав Аржевітін. Саме завдяки йому наше гірське село Колочава стало знаним в усій Україні своїми музеями (а їх тут 10) та пам’ятниками. 

Станіслав Аржевітін проявив себе як дослідник історії рідного краю. Його творчий задум – створити 10 книг про історію Колочави. Три з них уже вийшли в світ: «Історія верховинського села Колочави. Шугаї» (2006), «Історія верховинського села Колочави. Релігія» (2007), «Закарпатська Україна: епоха в добі. Передумови утворення, доба незалежності, спогади і документи» (2013).

Перегортаючи сторінки книги-путівника, зацікавлені читачі мають змогу ознайомитися з іменами як відомих письменників, так і тих, що з’явилися на літературній карті Міжгірщини. Це Юрій Бабічин (прозаїк, с. Синевирська Поляна); Ілько Гурдзан (поет-коломийкар, с. Лісковець; Андрій Дурунда (прозаїк, с. Рекіти); Микола Зимомря (літературознавець, критик, перекладач, с. Голятин); Василь Ільницький (прозаїк, публіцист, с. Розтока); Іван Ісаєвич (поет, с. Обляська); Василь Малета (поет, с. Колочава); Олекса Мишанич (лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, літературознавець, критик, с. Лісковець); Федір Ньорба (поет, с. Майдан); Олена Пекар (поетеса, с. Синевир); Михайло Рошко (прозаїк, смт Міжгір’я); Василь Тарчинець (прозаїк, с. Рекіти); Йосип Тереля (поет, перекладач, с.  Келечин); Володимир Фединишинець (поет, прозаїк, критик і перекладач, с. Репинний); Віра Фесенко (поетеса, смт Міжгір’я); Михайло Хланта (поет, с. Колочава); Іван Шмулига (поет, с. Колочава) та Олекса Янчик (поет, с. Верхній Студений).

Окрім цього, в путівнику називається ще 11 прізвищ авторів з Міжгірщини, які випустили в світ по одній і більше книг.

В окремому розділі книги коротко і стисло подаються дані про життя і творчість відомих фольклористів, етнографів та літературознавців Закарпаття, розповідається про їх творчі здобутки.

Як писала Літературна Україна, «У кожного народу є свої духовні столиці. У нашого народу їх багато: Моринці, Нагуєвичі, Колодяжне, містечко Брусилів, що на Житомирщині…» Віриться, що однією з духовних столиць стане і село Копашново, на Хустщині, де завдяки сподвижницькій діяльності  І. Хланти, педагогічного колективу школи діє народний літературно-мистецький музей, знайомство з яким через духовні надбання дає можливість відчути, що ми і справді є нащадками великого талановитого народу.

На підтвердження цього мимоволі на думку спадають слова відомого історика Дмитра Яворницького, який справедливо наголошував: «Пам’ятайте, настане час, багато різних установ ліквідується, а музеї – ніколи; музеї існуватимуть вічно, бо вони розказуватимуть майбутнім поколінням, чим людство в своїй творчості було і чим воно стало».

Слід відзначити і гарний дизайн книги, яка щедро проілюстрована змістовними кольоровими світлинами Семена Мельника та з архіву автора. Одна з них – Іван Хланта проводить екскурсію з учнями та вчителями Коритнянської ЗОШ І–ІІІ ст.  Ужгородського району прикрашає яскраву обкладинку книги.

Ознайомившись з матеріалами путівника про роботу народного літературно-мистецького музею Копошнівської ЗОШ І–ІІІ ступенів Хустського району, вкотре переконуєшся, що музеї – це світочі знань, духовності і культури і їм, за словами Д. Яворницького, як і книгам, жити вічно, допоки живе людство.

Тому нещодавно виданий путівник безперечно стане в пригоді учням, студентам, вчителям, працівникам культури, історикам та краєзнавцям – усім, хто цікавиться художньою літературою, народнопоетичною творчістю та живописом Закарпаття, широко представленими в безцінних експозиціях музею і  займе достойне місце серед духовних скарбів поетів і прозаїків, фольклористів і культурних діячів Закарпаття.

Словом, народний літературно-мистецький музей Копашнова – це, свого роду храм історії нашого краю, відвідування якого преображає людські душі й серця, надихає і буде надихати на творчість митців слова і пензля.