А були іще численні «домашні» події та видані книжки, конкурси і перемоги в них. Рік, що подарував першу інтерактивну книжку і першу панельну дискусію, рік конкурсу з підбитими підсумками, але ненагородженими переможцями, і рік, коли в політику пішло чимало тих, хто має стосунок до книжок і літератури. Спробуємо підсумувати, що було, і загадати бажання про те, чого очікувати. «Букав» буде чимало, але тямущі читачі знають ціну лонгрідів ;)

Вражає уже простий, навіть хронологічно непослідовний перелік приїжджих осіб та інтенсивність проведених із ними заходів. Лютневий візит і публічна лекція перекладача і книжкового ілюстратора Eliash Strongowski Іллі Стронґовського «Як чогось досягти?», 9 березня – журналістка Yuliya Savostina Юлія Савостіна представила книжку про українських виробників «В пошуках Мейд ін Юкрейн», 10 березня - презентація книжки Alexey Gordyeyev Олексія Гордєєва «Церква на Майдані», згодом вечір Кості Крамара з презентацією збірки, 8 травня – Евгения Бильченко - усе це відбулося в Культурно-громадський центр ШELTER+.

2 серпня уже-не-криворіжець Yaroslav Titenok із колегами з Харкова представили проект «Вулична поезія» на Подвір’ї художника Миколи Рябоконя, а 25 вересня Любов Якимчук (Liubov Iakymchuk) в актовій залі гуманітарного корпусу Криворізький Державний Педагогічний Університет говорила про «Абрикоси Донбасу». 13 жовтня у новому «cupman espresso bar» Олексій Чупа презентував свій «Акваріум», а 3 грудня поет, журналісті і спортивний коментатор Dmytro Lazutkin ще в одному новому «літературному місці» - кафе «Сан-Тамариск» - познайомив криворіжців зі своєю «Червоною книгою».

Кілька проблем літсередовища оприявнив візит Вікторії Дикобраз 24 травня. На її презентацію книжки “Семантика наших прикрас” у кафе “Гості” прийшло критично мало людей навіть порівняно з тим, скільки відзначалося у відповідних групах в соцмережах. І це, на жаль, тенденція. На щастя, орги таки не опускають рук, як було з приїздом Вікторії, і компенсують нестачу уваги глядачо-читачів своєю підвищеною уважністю. Подібна, але вже оптимістичніша була ситуація з візитом Маргарити Сурженко 4 грудня. За сприяння видавництва “Дискурсус” та книгарні “Буквиця” у Кривому Розі вона презентувала книжку "Нове життя. АТО".

Серію презентацій «політичних» книжок завершив 6 жовтня політолог Taras Berezovets із виданням «Анексія. Острів Крим» (редагованим Роман Козлов). З трьох проведених Березовцем презентацій одна була на Інгульці – подія такого масштабу вразила інгульчан і допомогла відчути свою справжню ціну і цінність (чи не так, Ирина Голоднова Sergey Viktorovich Kurilenko? :)) Перед тим 15 травня дисидент, викладач Львівського католицького університету Мирослав Маринович зустрічався зі студентами і говорив із ними про життя та літературу. А 19 березня Кривий Ріг вітав відому журналістку Sonya Koshkina, яка презентувала свою книжку «Майдан. Нерозказана історія». Дві зустрічі з нею стали критично необхідним щепленням від ілюзій, породжених перемогою Революції Гідності. Соня Кошкіна дала відповіді абсолютно на всі запитання, які криворіжці наважилися поставити, і за це їй окремий респект.

2015-й нарешті подарував Кривому Рогу зустріч із Сергій Жадан як поетом, вона відбулася 3 квітня у рамках всеукраїнського туру від Svyatoslav Pomerantsev з презентацією поетичної збірки «Життя Марії». 10 листопада Жадан приїхав знову, але вже в якості соліста ска-гурту «Собаки в космосі».

У 2015-му, а саме 28 квітня вперше Кривий Ріг відвідала Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко). Вона за сприяння журналістки і літменеджера Тетяна Терен разом із ТЕЛЬНЮК: Сестри презентувала книжку «Літопис самовидців» - збірку Фейсбук-дописів про Революцію Гідності та наступні події. Так само вперше у Кривому Розі був і Юрій Ігорович Андрухович, головним приводом для візиту якого став вихід збірки есеїв «Тут похований Фантомас». «Привезти» Андруховича до нашого міста (звісно, за організаційної підтримки Об’єднання Відповідальних Громадян) вдалося Iryna Roick, яка познайомилася з письменником під час участі в літературній резиденції в Івано-Франківську (згадую про це для розуміння, як взаємопов’язані, здавалося б, далекі одне від одного процеси). Провівши дві великі зустрічі та одну неформальну, Юрій Андрухович устиг побачити і виставку ретрофотографій Едуарда Фукса, яка справила, за його словами, неабияке враження, відкривши місто з самобутнім насиченим минулим.

Потішив 2015-й і тим, що здібності літмереджерів проявили кілька осіб, зокрема і нових. Максим Кондратьєв (Maxim Kondratiev) провів у «Шелтер+» кілька літзаходів під назвою «Вінегрет». Діма Піскорський постав як орг серії літвечорів у кафе «Кориця».

Наталья Погорелова запрошувала у Cupman espresso bar на презентацію випущеної в Росії нової збірки Максим Кабир «Нунчаки», а в кафе «Сан-Тамариск» - на поетичні читання «Спекотні рядки», «Після спеки» та інші, зокрема, присвячені воякам. На одному з них, де читали вірші Олег Павлов (Ovpavlov Ovpavlov), инесса Доленник, Nelya Saulyak і Светлана Мокрякова (Аджика) - стихи и проза, остання згодом написала у Фейсбук: «Здоровенный майдановец сгреб нас троих мадамочек в охапку и заявил, что пока есть такие поэтессы, хрен нашу страну победишь! :))))) Ну да. Хрен».

Неля Сауляк, дебютувавши як поетеса, відновила літжиття у «Скрині», запрошуючи літераторів і поціновувачів «За все говорити «спасибі» і «Слухати серцем». З-поміж кількох проведених під цією назвою вечорів був і традиційний «Чай з Хвостиком», де перекладач книжки Sergei Loiko «Аеропорт» (автор цих рядків, якщо хтось іще якимось дивом не знає) розповіла про те, як їй працювалося над перекладом, і прочитала улюблений уривок із цього надзвичайного роману.

9 березня день народження Тараса Шевченка у «Шелтер+» відзначили вечором «Кобзар.дзен.юей», де звучали вірші Шевченка і Сергій Татчин, проілюстровані картиною останнього «Фіолет», яка й надихнула організаторку на проведення читань.

30 квітня у міській виставковій залі було презентовано третій випуск культурологічного альманаху «Символ», а 23 червня там само говорили з редактором Андрей Дюка про 90-й номер міського літературного альманаху «Саксагань» на порозі його 25-річчя.

Вразила інтелектуальною глибиною й емоційним насиченням відкрита лекція Романа Козлова “Іван Франко. Міфи і сенси”. 27 травня до актової зали гуманітарного корпусу педагогічного інституту послухати її прийшло небагато людей, зважаючи на “калібри” причетних персон - самого Івана Франка, професора філології Анатолія Васильовича Козлова, пам’яті якого було присвячено лекцію, та власне лектора Романа Анатолійовича.

На противагу «вибухово-подієвій весні», у соцмережах траплялися анонси «драматургічної осені» в Кривому Розі. 21 жовтня відбулася відкрита лекція Тетяна Вірченко «Сучасна українська драматургія: феномен існування», яка спровокувала заочну дискусію між фахівцями-практиками. Через місяць, 21 листопада, серію заходів продовжила яскрава подія - читка п’єси. На жаль, так і не відбулося наміченої дискусії на тему: «Твори Леся Подерев’янского: література чи…?» з читанням уривків його п’єс, але зацікавлені прихильники творчості драматурга-художника не втрачають надії, що захід таки буде проведено.

Можливо, його доречно провести як виїзне засідання реанімованого Іриною Роік 11 серпня і досі (тьфу-тьфу-тьфу) живого Бук-проект "Книгосховище.kr" - щовівторкових зустрічей любителів книжок і читання для обговорення своїх читацьких відкриттів. Хай там як, «Книгосховище» на сьогодні лишається єдиним регулярним літературним заходом 700-тисячного міста.

Три книжки? Плюс кілька виставок? І на додачу парочка перемог у конкурсах? І все це за рік? – Реально! Доведено Игорь Рукавицын.

«Рудничная азбука» - видання, для позначення якого будь-які епітети на кшталт «унікальний» чи «непересічний» звучатимуть пошло. Книжка-переможець конкурсу «Музейні видання» в рамках Четвертого Всеукраїнського музейного фестивалю «Музей і діти», що відбувся в Дніпропетровську з 16 по 20 вересня 2015 року. Книжка, що на кожну літеру алфавіту представляє картинку-ребус, слова гірницької тематики, словникову статтю з поясненням певного явища або процесу, камінь і ще багато різних цікавезностей. Як завжди у Рукавіцина, виготовлено й кілька примірників ексклюзивного варіанту «Рудничної абетки» у шкіряному футлярі зі срібною статуеткою і набором письмового приладдя. VIP-продукція для справжніх поціновувачів.

Два випуски «Криворожского альбома», що презентують зроблені понад століття тому фотографії Едуарда Фукса. На них – види тогочасного Кривого Рогу, будні і свята і, звісно, люди. Справжній сімейний альбом міста у двох томах, за переглядом якого можна проводити години з близькими і гостями. Обом випускам передували експозиції у міській виставковій залі та зйомки епізодів проекту «Заочні екскурсії», які виходять в ефірі телекомпанії «Рудана» і розміщені на її сайті. Ігор Рукавіцин зорієнтувався швидко: «Поки ЗМІ лише пишуть про вихід першої «інтерактивної» книжки про динозаврів, власники першого випуску «Криворожского альбома» по фотографіях Едуарда Фукса початку ХХ століття вже можуть сповна оцінити її інтерактивність. На одному з форзаців розміщено QR-код - посилання, яке переадресовує на канал YouTube, де на сьогодні розміщено близько відеороликів, присвячених як особистості самого Едуарда Фукса, так і віртуальні екскурсії по фотографіях старого Кривого Рогу». Сьогодні випусків уже 55, і далі, сподіваємося, буде.

Другий випуск іще масштабніший: «Було бажання не просто розмістити види Криворіжжя початку ХХ століття, але й дати можливість висловитися тим, хто щільно зав’язаний у цій темі... В підсумку моя робота вийшла більше продюсерською. Зустрічайте: тексти Ольги Гончар, Вікторії Тротнер, Олександра Мельника, Ігоря Ляшенка, Едуарда Фукса та Ігоря Рукавіцина; обробка фотографій - Georg Argunov, матеріали з фондів музею КНУ, Дніпропетровського Національного історичного музею, Криворізького історико-краєзнавчого музею, архіву родини Фуксів, зібрання ГО «Клуб шанувальників старовини». Фукс як культурний феномен сьогодення в Кривому Розі починає жити своїм окремим життям. Крім третьої виставки ретрофотографії у Криворізькій міській виставковій залі, працюють іще дві: в холі другого поверху головного корпусу КНУ і у краєзнавчому музеї; готується фотовиставка на Інгульці; знято кілька сюжетів авторської програми «Книжкова полиця» ТРК «Рудана». На сторінці заходу активно триває фотоконкурс «Спадок Фукса» (на момент написання конкурс уже завершився, переможець Lrs San отримав цінні призи. – О. Г. ( Х.)) на відкритті виставки до мене підійшов чоловік, який написав поему про Фукса!»

Один конкурс, один фестиваль і одна панельна дискусія – такий скромний ужинок 2015 року. Втім, це радше привід замислитися, якщо врахувати ще й те, що 21-22 лютого у Києві на конгресі «Промоція літератури в Україні» для представлення літменеджерам було відібрано розповідь про фестиваль «Руді тексти».

У 2015-му оперативно проведено і навіть підбито підсумки загальноміського літературного конкурсу «Україна моя квітуча». Щоправда, переможців досі не нагородили, але «куратор» конкурсу Константин Павлов обіцяв невдовзі це зробити.

2-3 жовтня на Арт-майдані проведено арт-фестиваль сучасного мистецтва. Крім експозиції картин, зокрема, й неоднозначної спроби провести нічну виставку Інститут розвитку міста Кривого Рогу і особисто Andrii Nahornyi залучили до участі поетів Váno Krueger та Ivan Semesyuk. Провокативні твори стали візитівкою фесту і розворушили публіку.

Щонайменше двоє з п’яти учасників першої в Кривому Розі панельної дискусії «Права культури і культура права», проведеної 6 грудня в галереї «Ф-Арт» у рамках фестивалю документального кіно «Докудейз», - люди, прямо причетні до книжок і літератури. Ігор Рукавіцин і Ольга Гончар розповідали про свої книжково-літературні досвіди, і разом із Ravvin Liron Ehderi, культурним менеджером Аліса Гнидюк і співзасновником культурно-громадського центру «Шелтер+» та культуртрегером Юлий Морозов (Juliy Morozov) обговорювали багато інших гострих питань.

Варті згадки й акції «Подаруй воякові книжку», афішею для якої стало фото з Донецького аеропорту журналіста і (тепер уже) письменника Сергія Лойка, та «Микола Книготворець», де книжки можна було передати для дітей із родин переселенців.

У цьогорічному конкурсі кіносценаріїв, оголошеному в травні каналом «1+1» взяли участь щонайменше четверо криворіжців – Олег Галетка, Дмитро Піскорський, Марія Гайдук та Ігор Бузько. На жаль, їхні яскраві сценарії не набрали необхідної кількості балів, але учасники рук не опускають.

Як не опускали їх Олександр Воєцький, випустивши чергову самвидавівську збірку своїх проникливих віршів, та Володимир Стецюк, який опублікував ґрунтовну розвідку «Лозуватка. Історія та сьогодення українського села».

13-15 листопада у Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці на Міжнародному фестивалі літературних альманахів «Рідкісний птах» редактори Тетяна Меліхова й Ірина Бугайова, а також автори Інна Доленник і Геннадій Крашенінніков представляли третій випуск криворізького культурологічного альманаху «Символ». За словами Інни Доленник, переможців конкурсу альманахів нагороджували «по висхідній, «і коли останнім назвали наш «Символ», ми видихнули: отже, він таки найкращий! А коли мені вручили кубок і літературну премію «Сіль землі нашої», я так розгубилася, що забула всі слова, крім «спасибі». І приз глядацьких симпатій теж вручили редакторам альманаху «Символ».

Інна Доленник у 2015-му взяла участь у четвертому Міжнародному фестивалі «Одна маленька свіча» у Києві 22-25 жовтня і стала лауреатом другої премії на третьому Міжнародному поетичному конкурсі «Чатує в століттях Чернеча гора». На останньому було відзначено вірш Інни Доленник «Вдячність», який тепер має бути перекладений німецькою і надрукований двома мовами у журналі «Склянка часу».

На питання, чи будуть іще виставки і третій «Криворізький альбом», Ігор Анатолійович поки що відмахується, тож є надія, що після випуску книжки «Криворізький рудничний район», яка давно готується, повернення Едуарда Фукса завдяки Ігорю Рукавіцину продовжиться.

Після призупинення виходу телепрограми «Книжкова полиця» логічно загадати бажання, щоб проект відновив вихід. Хто займатиметься ним – поки невідомо, але ґрунт благодатний, криворізькі автори і літменеджери ростуть і міцнішають.

Тривають переговори щодо візиту Василя Шкляра з презентацією нової книжки, обговорюється можливість представлення в Кривому Розі книжкового проекту Тетяни Терен «REC: Візити» - серії інтерв’ю з провідними українськими письменниками. Час від часу нагадуємо Юрію Андруховичу і Сергію Жадану про їхні обіцянки приїхати до Кривого Рогу знову.

Поки що все це – акції переважно згаданих уже літменеджерів, на неформальну першість з-поміж яких упевнено претендує Ірина Роік. Є надія, що в 2016-му Ірина (або хтось інший) консолідує зацікавлених осіб і всі гуртом таки організують, по-перше, давно омріяну криворізьку літературну резиденцію для немісцевих письменників, по-друге, літературну премію і стипендію для авторів-книворіжців, і по-третє, розроблять комплексний пакет заходів з сучасної літературної промоції Кривого Рогу, яку місто давно заслуговує.