Re: цензії
- 16.01.2025|Ігор ЧорнийБориславу не до сміху
- 09.01.2025|Богдан СмолякПодвижництво, задокументоване серцем
- 07.01.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськВолодимир Полєк – жива енциклопедія
- 03.01.2025|Віктор ВербичОбітниця Олександра Ковча: «Любити, вірити, чекати»
- 02.01.2025|Галина Максимів, письменницяПро вибір ким бути: ножицями чи папером
- 31.12.2024|Михайло ЖайворонМіж рядками незвіданих тиш
- 31.12.2024|Галина Максимів, письменницяПодорож, яка змінила світ на краще
- 30.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськFemina est…
- 30.12.2024|Віктор ВербичКоли любов триваліша за життя
- 30.12.2024|Петро Білоус, доктор філології, професор«Небо єднати з полем...»
Видавничі новинки
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
Події
У Києві відкрили меморіальну дошку на честь журналістів-чорнобильців
26 квітня у приміщенні Національної радіокомпанії України за ініціативи Держкомтелерадіо відкрито меморіальну дошку на честь працівників державних телерадіоорганізацій, які висвітлювали трагічні події на Чорнобильській АЕС у 1986-1990 роках.
«Героїчні та трагічні будні ліквідаторів аварії залишилися історією завдяки журналістам і операторам, - зазначив під час церемонії відкриття голова Держкомтелерадіо Юрій Плаксюк. - Шана їм за те, що вони першими розповіли правду про Чорнобиль. І все, що знято до встановлення саркофагу над Четвертим блоком, на 90 відсотків знято нашими працівниками».
Через сувору заборону розголошувати у перші дні факт аварії добровольці-телевізійники потрапили в зону ЧАЕС трохи згодом, і перший відео репортаж безпосередньо з району Чорнобильської АЕС вийшов в інформаційній програмі УТ «Актуальна камера» лише 12 травня 1986 року.
Надалі щоденно в інформаційних випусках УТ виходило по 5-6 матеріалів, пов’язаних з темою ліквідації наслідків аварії. Вже станом на 19 травня було передано 44 кіновідеоінформації. А до кінця року – 327.
Першим у найнебезпечніші місця аварії пішов телеоператор Валентин Антонович Юрченко. Він же першим із телевізійників–чорнобильців пішов з життя (сталося це восени 1986 року). Ось його звіт про відрядження 27 липня 1986 року: «Під час зйомки йшов дощ, а група працювала поруч із захисною стінкою навколо зруйнованого четвертого енергоблоку, і вода лилася з даху прямо на нас». За таких умов Валентин Юрченко працював того дня з коментатором редакції інформації УТ Геннадієм Душейком з 12-ої до 17-ої години. Люди і відеотехніка були настільки забруднені радіацією, що на виїзді із зони їхній одяг просто викидали.
«Радіація не має кольору, вона не горить, не димить. Як її знімати? І ми знімали людей, які долали наслідки аварії - інженерів, дозиметристів і всіх, кого зустрічали в Зоні, - зазначив у своєму виступі телеоператор Юрій Федоров. -Унікальні кадри, відомі всьому світові, як солдатики у свинцевих фартухах лопатами скидають графіт з даху Четвертого блоку, зняв оператор Юрій Бордаков».
Щодня о 8.00 у новинах Українського радіо лунав репортаж з Чорнобильської АЕС. Готували ці матеріали радіожурналісти Василь Бирзул, Олександр Бутко, Євген Гришанков, Леонід Самойленко, Володимир Удовиченко, які по черзі їздили в зону катастрофи.
«Безцінний літопис хроніки подій на ЧАЕС, досвід ліквідації цієї катастрофи знадобиться людству не один раз», - переконаний тележурналіст-чорнобилець Валерій Макаренко.
Меморіальну дошку з написом «Працівникам Держтелерадіо України - творцям трагічного телерадіолітопису про ліквідацію аварії на ЧАЕС» виготовила художник-кераміст Ольга Гаврилова. «Я намагалася зробити тривожний символ. Коло з червоним осердям - це вир, або стилізація знаку радіоактивності, або крапля крові. Над колом - руки, камера, мікрофон - вони символізують зламані життя і долі. Понад усім - палає червоний вогонь. Це, можливо, радіохвиля, розірваний навпіл рушник. Кожен має по-своєму потрактувати закодований у ньому смисл», - сказала вона журналістам.
Інформація: Держкомтелерадіо
Коментарі
Останні події
- 15.01.2025|10:48FRANKOPRIZE 2025: Комітет розпочав прийом заявок
- 12.01.2025|20:21Філософські есе Олега Кришталя крізь призму відгуків
- 12.01.2025|08:23«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Красне письменство»
- 11.01.2025|21:35«Де моє хутро»: історія про силу прийняття вперше презентували у Львові
- 11.01.2025|09:00«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Софія»
- 10.01.2025|14:39У Луцьку відбудеться театралізоване дійство «вірші. хліб. вино»
- 10.01.2025|07:49«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Візитівка»
- 09.01.2025|07:59«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Обрії»
- 08.01.2025|08:18«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Минувшина»
- 07.01.2025|08:20«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Хрестоматія»