Про це вона сказала у коментарі УНІАН.

«Шкляр відображає ту епоху, яка була в історії України, а ми не можемо переписувати нашу історію на догоду тим, кому вона не подобається», - заявила Герман.

За її словами, якщо за такі речі, які закидають Василеві Шкляреві, забороняти роман, то треба було б заборонити й Лесю Українку, всього Грушевського, Шевченка, бо вони теж вживають ту саму термінологію, що й Шкляр.

«Шкляр вживає ту лексику, яка була актуальна в ту епоху, про яку він пише. Художник не може корегувати деталі епохи, яку він відображає, бо це не його особисті погляди. Це художній твір, а не якесь дослідження. І смішно сьогодні підставляти якісь ідеології під художні романи. Просто якийсь совєтський союз, якийсь Сталін…», - сказала Ганна Герман.

Вона розповіла, що її перша робота відразу після школи була в дитячій бібліотеці, і «нам час від часу приходив список літератури, яку треба вилучити. Наша завідувачка ховала ці книжки на стріху, але це були радянські часи».

«Шевченківський комітет доволі авторитетна інституція, імена, які ми там бачимо, – висока інтелігенція. Є члени комітету, яким роман не сподобався. Наприклад, мені Дмитро Стус сказав, що не голосував за нього, бо йому не сподобався, а Борис Олійник, який, до речі, комуніст, голосував за цей роман, бо йому він сподобався», - зазначила заступник глави АП.

«І коли я чую щось, на кшталт, «не таке слово в романі», то… Гадаю, ми не повинні палити в Україні книжок, бо ми не фашисти», – наголосила Герман.

За її словами, Шевченківський комітет оцінював художню вартість твору, а не тему. «Роман на задану тему – це з інших часів, тоталітарних, а в демократичному суспільстві письменникам не диктують, яку епоху відображати. Комусь може це подобатися, комусь – ні. Це теж демократія», - підкреслила Ганна Герман.

Вона зазначила, що читала «Чорного ворона», але далека від оцінок твору на предмет ксенофобії.

«Я не шукаю ксенофобії в книжках, проросійського чи антиросійського, я читаю роман, який може виявитися цікавий чи нецікавий. В іншому разі треба складати списки дозволеної і недозволеної літератури», - сказала Герман.

Читати можна все, додала вона, і чим більше, тим краще.

«Наприклад, я зараз захоплена романом Сергія Жадана «Ворошиловград». Мені шкода, що він не був поданий на Шевченківську премію», - ділиться Герман.

Вона зазначила, що ми живемо в демократичному суспільстві, але весь час про це забуваємо. «Коли демократія не підтримує наших якихось світоглядних позицій, то ми відразу забуваємо, що ми демократи. Так не можна. Головне – не можна робити ідеологію з літератури. Пришивати до роману політику – просто смішно, якесь дикунство», - обурюється Ганна Герман.