Думаю, це завдяки лише їй притаманній манері написання, яка переносить читача на терени давнього Львова і затягує в лабіринт заплутаних вуличок. Від її творів пахне кавою, дощем та ароматною випічкою. Здається, я навіть чую тихеньку мелодію Скрябіна : " То є Львів чудовий, вуйко ґоноровий, я тішуся, що з вами ходжу цими вулицями. То є Львів старенький, мудрий, сивий дядько, кожному залишить кавалочок на згадку..." Ну-у-у дуже атмосферно!

Перше, що вразило - чудова обкладинка, яку так приємно було роздивлятися і тримати в руках, красивий зріз, зручний для читання шрифт. Не повірите, але цю книгу ми прочитали з чоловіком протягом одного дня (добре, що лив дощ, а ми трохи хворіли): я зранку і до вечора, а чоловік за вечір і якусь частину ночі (я вже спала, тому не знаю коли завершив). Ото вже було що обговорити зранку за сніданком!

Від неї насправді відірватися було важко.

Сподобалася мораль книжки, яка полягає в тому, що нічого в цьому світі не буває просто так, безкоштовно, за все потрібно платити. І не завжди ціна, яку сплачуєш тобі подобається. А маленькі гріхи ведуть до великого зла, з полону якого вирватися завжди не просто.

"Зло завжди щось пропонує, натомість потім забирає все".

Роман був анонсований, як такий, що занурює в атмосферу жаху, але, насправді, таким мені не здався. Моторошним - так! Захопливим - безперечно! Але зовсім не схожим на якісь "жахастики". Тому, той, хто через анотацію побоявся читати "Бестселер у борг" - рекомендую не вагатися, а все ж дозволити собі мандрівку до Міста Лева, щоб трошки "полоскотати нерви" новим твором чудової української письменниці.

На жаль, кінець книги залишився для мене якимось відкритим. Або в цьому і був задум авторки, щоб кожен читач міг додумати подальшу долю Ендрю Крамера, або нам слід чекати продовження історії...навіть не знаю, до якого з цих варіантів я схиляюся більше.

Юлія Чернінька. Бестселер у борг. Львів: Видавництво Старого Лева, 2025. - 352 с.

Василина Чорнобай