Ервін Роммель. Піхота наступає. Події та досвід. Спогади про участь у боях 1914-1918 роках у Франції, Румунії та Італії. – К.: КНТ, 2024

 Ця книжка, що вперше вийшла в 1937 році, була перекладена багатьма мовами світу, але українською видається вперше.  Загалом "Піхота наступає" Ервіна Роммеля – не просто мемуари майбутнього фельдмаршала Німеччини про його участь у боях на фронтах Першої світової війни, а справжній посібник для молодшого офіцера, який командує піхотним взводом або піхотною ротою. Це - війна очима зовсім молодої людини, безумовно талановитої, хороброї, щасливої, але й не позбавленої честолюбних амбіцій, яка прагне слави і величі. Автор книжки пройшов усю Першу світову війну - від першого до останнього дня, був поранений, отримав Залізні хрести другого (вересень 1914 року) і першого (березень 1915-го) класів і 7 інших орденів. При цьому він знаходив можливість у непростих фронтових умовах робити записи про участь у кровопролитних боях 1914-1918 рр. у Франції, Румунії та Італії; щоденник його ліг в основу професійних лекцій, прочитаних - ним же - у військовій академії десять років потому. Поєднання записів щоденникового характеру і лекційного курсу зрештою дали чудову книгу про військову доблесть і людські страждання, подвиги і зраду, славу і безчестя. "Роммель не був членом нацистської партії і ніколи не служив у штурмовиках або СС, - нагадують нам у цій книжці про майбутній шлях її героя. - Нічого не розуміючи в нацистській ідеї, він став одним із її символічних героїв. У чому причина? Він, як і більшість офіцерів німецької армії, які пройшли Першу світову війну, чудово воювали і не шкодували віддати своє життя за Вітчизну і кайзера, вважав себе обдуреним".

Артем Шевченко. Воєнна розвідка України. У небі, на морі, на землі. – К.: Yakaboo Publishing, 2023

Передмову до цієї книжки написав начальник ГУР МО України, генерал-лейтенант Кирило Буданов. "Сама сутність професії воєнного розвідника ніколи не передбачала суспільної оцінки нашої діяльності, адже розвідники - люди мовчазного подвигу, - нагадує він. - Та широкомасштабна загарбницька війна й динамічні геополітичні зміни у без пековому середовищі внесли значні корективи у роботу розвідки. Нині увесь світ спостерігає за нашими досягненнями та довіряє нам і наданій інформації. Попереджений - значить озброєний! Успішні виконання бойових завдань у тилу ворога, проведення спеціальних операцій, звільнення заручників і полонених зробили безцінним внесок розвідників у боротьбу за суверенітет, територіальну цілісність держави та свободу мільйонів українців". Таким чином, "Воєнна розвідка України" Артема Шевченка – це документальний часопис про найбільш успішні бойові операції ГУР МО України протягом 2022-2023 років. Як проривалися повітрям на "Азовсталь", як звільняли o. Зміїний та Харківщину, як збивали російських льотчиків-асів. Розповідають про це безпосередні учасники тих подій. Утім, розвідка - це не тільки героїчні вчинки, як нагадує автор передмови, а подвиги, "це, передусім - напружена, важка щоденна праця, яка потребує великих зусиль, постійної витримки, волі, ґрунтовних знань і майстерності заради загальнодержавних і національних інтересів". Варто додати, що видання містить QR-коди з посиланнями на фільми автора, які лягли в основу книги.

Джон Дор. Міряй важливе. OKR: простий метод вирости вдесятеро. – К.: Лабораторія, 2024

Автор цієї книжки - один із перших "гаражних" інвесторів Google, який зробив цікавий сплав прикладної бізнес-літератури та реальних історій становлення бізнесу і громадських організацій. Тож з досвіду Google, інноваційної піцерії Zume, благодійної кампанії лідера групи U2 Боно і фундації Ґейтсів - а до всіх цих ініціатив автор мав персональний стосунок - він виснував окремий метод об’єктивного вимірювання цілей і результатів під назвою okr, objectives and key results. Таким чином, "Міряй важливе" Джона Дора не тільки виконує роль підручника, а й засвідчує, що великі гроші й успіх у діловому світі - це водночас історія взаємної поваги і людяності. Автор книжки, в якій - сплав прикладної бізнес-літератури та реальних історій становлення бізнесу і громадських організацій - ділиться широким спектром залаштункових тематичних досліджень з всесвітньо відомими власниками бізнесів, щоб продемонструвати фокус, гнучкість та вибуховий ріст, який OKR прискорили у багатьох великих організаціях. "Єдине, на що система OKR має зважати - зосередженість, - зауважує автор. - Це може статися лише тоді, коли кількість наших цілей буде невеликою... Щоразу, коли ви берете на себе зобов’язання, ви втрачаєте шанс взяти зобов’язання щодо чогось іншого. Це, звісно, неминуче, це невідворотний наслідок розподілення будь-якого невідновлюваного ресурсу. Ті, хто планує, мусять бути сміливими, чесними й дисциплінованими, щоб відмовлятися від проектів та ініціювати їх, кивати головою "ні" й усміхатися "так"... Ми маємо усвідомлювати - і діяти згідно з цим, - якщо спробуємо зосередитися на всьому, ми ні на чому не зосередимося".

Ребекка Яррос. Четверте крило. Емпіреї. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2024

Наче деймони в дітей, якими були різноманітні звірі в одному культовому фентезі, дракон без свого вершника у цій історії - це трагедія, а вершник без свого дракона - це смерть. Тож "Четверте крило" Ребекки Яррос - № 1 у романтичному та епічному фентезі за версією Amazon – про жорстокий світ військового коледжу для вершників драконі, де народжується еліта. За сюжетом, двадцятирічна Вайолет планувала провести життя серед книжок. Однак наказ матері, уславленої захисниці королівства, змінює все. Дівчина змушена приєднатися до сотень кандидатів, які прагнуть стати гордістю Наварри - вершниками на драконах. У військовому коледжі не терплять слабаків - ні люди, ні дракони. А Вайолет не може похвалитися силою, тож вона помре. Її вб’ють або курсанти, що прагнуть позбутися конкурентки, або полум’я дракона. Якщо, звісно, першим до її горла не дістанеться той, хто має персональний рахунок до її матері, а платити доведеться Вайолет. І, щоб побачити наступний схід сонця, дівчині знадобляться весь її розум і вся удача. "- Так, вона маленька. - Мама міряє мене з ніг до голови, дивлячись на вільного крою кремову туніку з поясом і штани, які я вибрала сьогодні вранці для своєї потенційної страти. Я пирхнула: - То що, ми зараз просто перераховуємо мої вади? - Я ніколи не казала, що це вада. - Мама звертається до сестри: - Міро, до обіду Вайолет відчуває більше болю, ніж ти за весь тиждень. Якщо хтось із моїх дітей і здатний вижити у Квадранті вершників, то це вона. Мої брови поповзли догори. Це дуже схоже на комплімент, але щодо мами я ніколи не певна. - Скільки кандидатів у вершники гине в день Призову, мамо? Сорок? П´ятдесят? Ти так рвешся поховати ще одну дитину? - Міра кипить. Мені стиснуло в грудях на саму згадку про брата. Ніхто не наважувався згадувати Бреннана чи його дракона протягом п´яти років, відколи вони загинули, борючись із Тиррійським повстанням на півдні. Мама терпить мене і поважає Міру, але Бреннана вона любила".

Нік Лисицький. Кий і морозна орда. – К.: Фантастичні українці, 2024

Герой цієї книжки - звичайний мрійливий юнак. Він мешкає у маленькій хатині на околиці села Калинове разом зі своїм опікуном домовиком Дідо і мріє про мандри й пригоди. І якщо раніше в Явному світі, де живе Кий, весна ніколи не запізнювалася, а зима не затримувалася надовго, то нині все не так! Вже давно прийшов час повернення тепла на землю, проте хуртовини дедалі лютішають, а мороз сковує землю і не збирається відступати. "Може й правду каже Дідо. Ще ніколи весна так не затримувалася", - замислився Кий. Зіщулений, він побрів назад, намагаючись втоптати якомога більше снігу, щоб зберегти стежку. Зайшовши в сіни, Кий дістав із полиці банку, насипав повидла. в тарілку й поніс її до печі. Домовик блимнув із напівтемряви жовтими очима, посунувся на край запічку, вмокнув палець у повидло, облизав його й голосно прицмокнув від задоволення. - Зимно надворі? - поцікавився, мружачись. - Угу, - кивнув Кий. Юнак притулив задубілі руки до печі й, зібравшись із думками, запитав: - Дідо, а що, як і справді зима не закінчиться? Хіба таке може бути? - Усе може бути, - відповів домовик, плямкаючи губами. – Але ж такого раніше ніколи не було! - Якщо чогось ніколи не було, то найімовірніше воно таки трапиться, - похитав головою домовик". Тож разом зі своїми друзями - Чугайстром і Хухою - Кий вирушає аж на край світу шукати Перуна, щоб той відімкнув небо і впустив на землю весну. Але шлях команді сміливців перетинає орда лютих потвор, що прагне підкорити Явний світ і його мешканців. Які небезпеки й випробування чекають на Кия та його товаришів? Хто з міфічних героїв прийде їм на допомогу? Чи вдасться їм здолати ворога та повернути весну? Про все це можна дізнатись, дочитавши роман до останньої сторінки!

Ігор Бондар-Терещенко