Розмовляти з дітьми про мистецтво легко, бо можна не боятись заплутатися у термінах, течіях і художніх рухах — достатньо зробити розумний вигляд обличчя.  Розмовляти з дітьми про мистецтво складно, бо про що ж тоді говорити взагалі? Розумний вигляд обличчя їх якось не вражає. І, на Бога, куди вони вже побігли… Їм що, нецікаво?!

«Як розмовляти з дітьми про мистецтво» та «Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ століття», Франсуаза Барбара-Ґалль

Здається, Франсуаза Барбара-Ґалль, яка написала дві чудових книжки «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» і «Як розмовляти з дітьми по мистецтво ХХ століття» дуже добре це розуміє. Не дарма ж вона пропонує «відсунути свої упередження на задній план і трішечки довіритися митцям». Її розмова про художні твори схожа на звичайну бесіду, коли ми спостерігаємо за чиєюсь прогулянкою і разом розмірковуємо, чому воно, мистецтво, саме таке. Ну, наприклад, коли ви розглядаєте «Народження Венери» Ботічеллі, запитання: «А чому вона гола?» цілком зрозуміле навіть для 5-річної дитини. А розмову про картину Роберта Раушенберга «Прочанин» — «ансамбль» із художнього полотна та приставленого до нього стільця — добре було б розпочати із запитання: «Чому художник поставив справжній стілець? Він не зумів його намалювати?». До речі, дуже зручно, що всі запитання-відповіді, у вигляді яких і запропонований матеріал у книгах, поділені на вікові категорії: 5-7, 8-10 та 10-13. 

Чому книги Франсуази Барбари-Ґалль варто мати у домашній бібліотеці? Насамперед тому, що це дуже зручні довідники з описом 30 художніх творів у кожному, які можна брати з собою у музей, можна гортати вдома, а можна читати з будь-якого місця. Крім того, вони справді допомагають розпочати розмову про мистецтво. Ба більше, це гарний приклад, як взагалі розмовляти про складні та не завжди зрозумілі речі. Зрештою, це книжки, які допомагають вибудовувати діалог з дитиною, а ми ж усі цього прагнемо, еге ж?

Чим вони можуть не сподобатися? Читати від самого початку до кінця може бути складно. Оскільки книги ґрунтуються на окремих питаннях-відповідях, у них швидко губишся. Та й відповіді дещо занадто однозначні. На мій погляд, самі запитання куди цікавіші. Саме вони підбурюють уяву, і саме цього «підбурювання» не вистачає у відповідях.

Отже, якщо ви хочете подивитися картини «за Бабарою-Ґалль» у музеї, книгу краще носити з собою та використовувати її як довідник безпосередньо на місці. Звісно, це може трохи заважати, особливо якщо хочеться зробити той самий розумний вираз обличчя. Але… 

Додам лише, що книги «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» та «Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ століття» видані у «Видавництві Старого Лева» та перекладені українською мовою Софією Рябчук, гарно виглядають та приємно пахнуть. Ніби й дрібниці, але приємні. 

Франсуаза Барб-Галль Як розмовляти з дітьми про мистецтво/ текст Франсуаза Барб-Галль, фоторепродукції / пер. с фр. Софії Рябчук. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 179 с.

Франсуаза Барб-Галль Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ століття/ текст Франсуаза Барб-Галль, фоторепродукції / пер. с фр. Софія Рябчук. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 176 с

«Мій музей», Ганна Копилова

Ганна Копилова, яка написала книжку «Мій музей», добре знається на тому, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Можливо, причина в тому, що вона є арт-директоркою видавництва «Основи» і має своїх двох бешкетників, які іноді нудьгують у музеях. Здається, більшість дітей одразу втрачають цікавість, як тільки дізнаються, що у музеї не можна ні до чого торкатися — лише дивитися та чемно поводитися. Тому Ганна Копилова пропонує їм дослідити мистецтво за допомогою інтерактивної книжки, яка має підзаголовок «Робочий зошит. Пиши, малюй і вирізай». У книжці розглядаються картини з колекції Національного художнього музею, що дуже зручно — спочатку можна «попрацювати» з ними у книзі, порозглядати репродукції, а потім подивитися саме у музеї. «Попрацювати» тобто знайти, до якого жанру з перелічених належить саме ця картина, із чого складається її композиція і таке інше. У зошиті-книжці і справді можна малювати, з’єднувати стрілки та дописувати. Рекомендований вік читачів позначено від 7 до 15, але мені здається, що вона розрахована на більш юну аудиторію. Принаймні не на підліткову. Можливість не лише читати книгу, але і досить активно досліджувати мистецтво з її допомогою, здається одночасно і вдалим рішенням, і дещо сумнівним. Бо таким чином вона попадає в один ряд з багатьма дитячими «розумними книжками», в яких треба когось знаходити, щось виправляти або вклеювати. А у цьому ланцюжку вона трохи втрачає свою унікальність.

Ганна Копилова Мій музей. Пиши, малюй і вирізай /текст Ганна Копилова, фоторепродукції/ — Київ: Основи, 2018. – 40 с.

«Зоряна ніч Ван Гога та інші оповіді», Майкл Бьорд, Кейт Еванс

Ще одна чудова книга про мистецтво, яка з‘явилася зовсім недавно – це «Зоряна ніч Ван Гога та інші оповіді», яку написав британський мистецтвознавець Майкл Бьорд. Книга складається з 68 окремих історій, кожна з яких дуже затишно та інтимно розповідає про відомий твір мистецтва. Так, як про нього міг би розповідати сам митець. Утім, іноді саме він про нього і розповідає. І тоді це вже розповідь не про художній стиль або композицію, а про пошук, про сенс, про мрію. Приміром, історія про те, як Клод Моне умовив керівника вокзалу Сен-Лазар ганяти туди-сюди поїзд, щоби подивитися, як він випускає із себе дим і пару. Або про те, як уже на схилі віку подружжя Кандинських грали у таку собі гру, під час якої вигадували, куди зі свого минулого вони б воліли потрапити, як би могли повернутися назад. Вони сиділи у своєму новому будинку в Німеччині, де кожна кімната була пофарбована в окремий колір, а їхні думки блукали у снігах дитинства та юності. 

Із книжкою Бьорда поринати в різні історії легко та приємно. Так і хочеться загорнутися з дитиною у пухнастий плед, взяти горнятко з чаєм і читати, читати… «Я притискаюсь обличчям до стіни сараю. Дошки пахнуть смолою та сонячним світлом. Через просвіт я дивлюся в середину. Спочатку я ледве можу щось побачити. Там так яскраво. Все, що я можу розгледіти крізь щілину, це спину Джексона та сивий дім від його цигарки, осяяний променем світла»… Ну гарно ж? Так починається розповідь про пошук свого стилю сучасним американським художником-експресіоністом Джексоном Поллоком. Єдине, що, боюся, дитина назавжди запам’ятає ці оповіді і буде вважати їх єдиною правдою.

Книга Майкла Бьорда супроводжується ілюстраціями Кейт Еванс і починається від наскельних малюнків та зупиняється на сучасних інсталяціях останніх десятиліть. Кейт Еванс – відома британська художниця та активістка, авторка кількох графічних романів. Зазвичай вона у своїх малюнках бунтівна й іронічна, але її ілюстрації до «Зоряної ночі» справді схожі на картини зі сну. Вони м’які, пластичні. Їх треба розглядати неспішно – і це окреме задоволення. 

Майкл Бьорд, Кейт Еванс Зоряна ніч Ван Гога та інші оповіді/ текст Майкла Бьорда, ілюстрації Кейт Еванс / пер. с англ. Д. Мунько. – Київ: Nebo, 2018. – 366 с.

«Як творити галерею», Ондржей Хробак, Ростіслав Коричанеко, Мартін Ванєк, Ян Пресс

 А ось книгу чехів Ондржея Хробака, Ростіслава Коричанека, Мартіна Ванєка та Яна Пресса «Як творити галерею» перш за все хочеться порозглядати. Головним чином тому, що ілюстрації, які створені до неї Девідом Бьомом, просто таки вражають. Книга досить незвична. Вона присвячена історії виникнення такого явища як галерея та розповідає про те, як організовано роботу галереї під час виставок, як правильно називати спеціалістів, що там працюють… Загалом, про речі, які не кожна доросла людина достеменно знає. Чи цікаво буде про це дізнатися дітям? Хтозна. Та мені здається, що варто хоча б спробувати. Про це не так часто пишуть у дитячих книжках, особливо у такій яскравій формі. Звісно, це не віммельбух, від яких так шаленіють діти, але кожну сторінку можна довго розглядати, знаходити окремі предмети, до яких зроблені коментарі, а вже потім долучити невеличкий текст-пояснення.

Окремий бонус видання в тому, що до основного тексту книги додано вельми інформативний календар подій (головні дати з історії мистецтва) та мистецький словник.

Як творити галерею/ текст Ондржей Хробак, Ростіслав Коричанек, Мартін Ванєк, Ян Пресс, ілюстрації Девід Бьом / пер. с чес. Лідія Кіцила. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – 62 с.