Re: цензії
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Рукопис, знайдений в iнтернеті
У новому романі Євгенії Кононенко ще тліє пам’ять про спалений Хрещатик.
...Новий роман Євгенії Кононенко «Останнє бажання» (Л.: Видавництво Анетти Антоненко) здебільшого, звичайно, про життя. Все інше — так, прикрі нововведення на зразок соціальних мереж і буккросінгу. Ні, нічого обмінювати в даному випадку не доведеться, хіба що порівнювати — деякі побутові дрібниці, з яких, як виявилося, складається і життя, і проза, і любов.
Авторка цієї історії, звичайно, чудова майстриня соціальної «чорнухи» в сучасній українській літературі, але згадуєш при цьому чомусь про інших діячів iз братніх культур. Так, наприклад, у далеко не гіршого чорнушника Дугласа Коупленда матір сімейства, прокинувшись вранці, подумки перебирає в пам’яті долі своїх синів — немов обмацує зуби язиком.
У Кононенко в романі доленосні поцілунки простіші, без язика. Її підстаркуватий герой, згадавши вночі про сина, встає і підсаджується до монітора. А вже там, на сторінці «Фейсбуку» в хлопця, посеред постів і лайків, зав’язується спочатку беззубе, а потім уже цілком сюжетне спілкування. Що дає початок і роману, і роздумам про істинне обличчя наших доблесних спецслужб.
Справа в тому, що батько в цій заплутаній сімейної історії — гідний син кадебіста, і тому за іронією «цілувальної» долі по-дисидентськи вправно продає Батьківщину за кордоном. А там же як? Помреш зненацька перед згаданим монітором, і який-небудь доброзичливець і заодно вже попутник передасть твоєму синові в Місті семи пагорбів (так, аби знали, іноді зветься Київ) целофановий пакет iз варшавського Duty Free. А в ньому — батьківський рукопис під назвою «Останнє бажання». Раніше історія літератури підкидала нам рукописи, знайдені в Сарагосі, тепер-от ми дізнаємося про них з iнтернету.
Здавалося б, цього разу з минулого у прийдешнє дістається звичайна автобіографія, але саме з неї починається Батьківщина для сина — та сама, яку продавав його татко, емігрувавши на Захід. У якій знов-таки є повний набір жанрово-стилістичних штампів: газета «Правда», НКВС-МВС-КДБ, ЦК ВКП(б) та інші монструозні абревіатури з минулого життя — за радянської влади, і не дуже, тобто, за німців. Як тоді було? Правильно, «німчики-голубчики» панували в Місті семи пагорбів, як не лише в романі Кононенко, але також в оповіданні Анатолія Дімарова. Чи було це кохання, чи цілувалися герої з персонажами в прозі тих далеких часів? І взагалі, Наталонько, чи це була весна, як знов-таки віршувала у німецько-фашистській «Новій Україні» 1942 року відома радянська поетка Інна Христенко?
Відомо, принаймні, одне. Причому, вже не зі «Щоденника» Аркадія Любченка про той «весняний» час. «На стінах спальні була справжня паморозь, — дізнаємося ми з батьківського рукопису в романі Кононенко. — Ми писали на ній гарячими пальцями наші імена. За стінами неподалік іще тлів підпалений підпільниками Хрещатик. Ми реготали з тобою: «Подпольщики — это те, которые под полом или те, которые подпаливают?» рятуючись тим дурним сміхом від жахіть війни».
Таким чином, прагнучи втриматися на хвилі сучасності, авторка роману заграє з сьогоднішніми комунікативними практиками, залучаючи до оповідної канви різноманітні сюжетні ерзаци, якими нібито можна зацікавити молодь. Немовби лише завдяки ним можливе сьогоднішнє спілкування, і якщо в книжці не буде про електронну пошту і соціальні мережі, то її не читатимуть, вважаючи «відстійною». Звідси в нас, згадаймо, численні «мейли до Бога» в прозі та інші «пісні пісні» в поезії.
Що було далі, зокрема, в романі Кононенко, можна, звичайно, дізнатися з самої книжки, і чим обернулося «останнє бажання» автора його вставної новели — бо яким ще штампом можна назвати цю штучну щелепу сюжету? — теж буде неважко. Головне, що в минулому виявляється більше сенсу, аніж в сучасних гаджетах нашої нинішньої долі. І сміх чомусь уже не рятує від жахіть не лише війни, а й раннього вставання і навіть читання книжок на ніч.
Коментарі
Останні події
- 18.04.2024|16:40Автор дитячого фентезі «Кий і морозна орда» розповість про новий мультивсесвіт за мотивами української міфології
- 18.04.2024|15:19Сьогодні у Тернополі Юлія Чернінька презентує "Барні 613"
- 18.04.2024|15:15Відкрито передзамовлення на книгу Вікторії Амеліної «Свідчення»
- 16.04.2024|18:08Помер Дмитро Капранов
- 16.04.2024|18:05Електронні книжки: що і як читають українці?
- 14.04.2024|20:47«Видавництво Старого Лева» започатковує цикл подій про Схід та Південь України
- 10.04.2024|14:36Переклади книжок Асєєва та Жадана номінували на PEN America Translation Prize
- 08.04.2024|17:579 квітня у Івано-Франківську Юлія Чернінька презентує книгу "Барні 613"
- 08.04.2024|13:56Війна та нові співбесідники для України
- 08.04.2024|13:54Польською вийшов друком роман Олександра Клименка «Орфей і Соломія»