Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
Літературний дайджест
Галина Вдовиченко представила роман про любов бійця АТО та сепаратистки
Українська письменниця, журналістка Галина Вдовиченко на Форумі видавців у Львові презентувала новий роман «Маріупольський процес», який став володарем відзнаки «Гранд-романи» конкурсу «Книга року Бі-бі-сі».
Як зазначає сама авторка, роман не тільки про кохання сепаратистки й бійця АТО, а про те, як війна змінює людей, як вони знаходять шлях до порозуміння, як звичайні людські почуття ламають стереотипи про «західників» і «східняків».Галина Вдовиченко. Фото: Facebook" src="http://ZIK.ua/gallery/full/v/d/vdovychenko_galyna.jpg" alt="Галина Вдовиченко. Фото: Facebook" />
Фото: Facebook
Про це повідомив кореспондент IA ZIK.
Події роману розгортаються на фоні стосунків полоненого бійця АТО Романа та дівчини-сепаратистки Ольги, яка мешкає у селі поблизу Маріуполя. Дівчина просить, щоб їй дали полоненого для проведення робіт із заміни підлоги в хаті, яку їсть грибок. Так зароджуються їхні почуття. Подальша історія їх взаємин зворушує й спонукає переосмислити те, що ми знаємо про донецькі події, війну на псевдо АТО.
Як зауважує Галина Вдовиченко, ще торік їй здавалося, що вона ніколи не буде писати про війну. Але події серпня 2014 року – Іловайський котел, вересень минулого року – серйозна ситуація під Маріуполем, розповіді поранених бійців з Львівського госпіталю спонукали до творчості. «Зернятко впало на ґрунт», – каже авторка.
«Усе настільки живе в середині, вимагає проговорення. Мене не лякало, що ми живемо у цьому процесі, що невідомо, що буде завтра. Роман починав писатися на початку вересня 2014 року, коли була серйозна ситуація під Маріуполем. Я знала, що це місто не здадуть, воно саме не здасться, залишиться українським, - каже Галина Вдовиченко. – Можна сказати, що це є роман про кохання. Я би більше сказала, що цей роман про те, як змінює війна людей, як вони знаходять шлях до порозуміння, просуваються назустріч один одному».
Перед написанням роману авторка почула від поранених вояків, які лікувалися у Львівському госпіталі, історію про українського бійця, який кохав сепаратистку. Коли хлопець загинув, його батьки вирішили взяти дівчину, яка вже була вагітною, до себе додому – до Львова.
Під час творення роману авторку зацікавила думка про її твір самих бійців АТО та вимушених переселенців. Так першими читачами роману ще у рукописі стали вимушена переселенка, журналістка з Донеччини Наталка Казьоннова та боєць АТО Олександр Лопачук.
Галина Вдовиченко каже, що не вкладає негативного змісту у слово «донецькі». «Мої донецькі – це Ірен Роздобудько, яка родом з Донецька… Загалом нас більше об’єднує, ніж роз’єднує. Часом більше спільного між львів’янином і донеччанином, ніж між двома львів’янами чи донеччанами. Мої донецькі – це люди в чомусь особливі, без негативного контексту», – зазначає письмениця.
Фото: Facebook
Авторка також додає: справжній роман про війну колись напишуть дівчина чи хлопець, які звідти повернуться. «Я ж могла усе просто пропускати через своє серце, не знаючи багатьох реалій, але здогадуючись інтуїтивно. Деякі речі, які ти пишеш інтуїтивно, виявляються 100%-им потраплянням в яблучко», – додає Галина Вдовиченко.
Водночас, на її думку, присутність на війні не обов’язкова умова, щоб писати роман про ці події. «Треба просто відчувати, що ти не можеш про це не написати», – переконана авторка.
Роман писався півроку. Тепер, каже Галина Вдовиченко, їй знову здається: вона навряд чи ще колись писатиме про війну.
Коментарі
Останні події
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ
- 21.04.2024|14:39Восени побачить світ роман Степана Процюка про Євгена Чикаленка
- 21.04.2024|14:36У ВСЛ вийде підліткове фентезі Джордана Ліса «Шептосвітичі»
- 19.04.2024|19:24"Бородатий Тамарин" готує до друку книжку Роберта Пíрі "Північний полюс"
- 19.04.2024|18:17Галину Крук номіновано на Griffin Poetry Prize