
Re: цензії
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
- 24.09.2025|Микола Дмитренко, письменник, доктор філології, професорПрихисток душі
- 24.09.2025|Михайло ЖайворонПатріотизм у розстрільному списку
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Галина Вдовиченко представила роман про любов бійця АТО та сепаратистки
Українська письменниця, журналістка Галина Вдовиченко на Форумі видавців у Львові презентувала новий роман «Маріупольський процес», який став володарем відзнаки «Гранд-романи» конкурсу «Книга року Бі-бі-сі».
Як зазначає сама авторка, роман не тільки про кохання сепаратистки й бійця АТО, а про те, як війна змінює людей, як вони знаходять шлях до порозуміння, як звичайні людські почуття ламають стереотипи про «західників» і «східняків».Галина Вдовиченко. Фото: Facebook" src="http://ZIK.ua/gallery/full/v/d/vdovychenko_galyna.jpg" alt="Галина Вдовиченко. Фото: Facebook" />
Фото: Facebook
Про це повідомив кореспондент IA ZIK.
Події роману розгортаються на фоні стосунків полоненого бійця АТО Романа та дівчини-сепаратистки Ольги, яка мешкає у селі поблизу Маріуполя. Дівчина просить, щоб їй дали полоненого для проведення робіт із заміни підлоги в хаті, яку їсть грибок. Так зароджуються їхні почуття. Подальша історія їх взаємин зворушує й спонукає переосмислити те, що ми знаємо про донецькі події, війну на псевдо АТО.
Як зауважує Галина Вдовиченко, ще торік їй здавалося, що вона ніколи не буде писати про війну. Але події серпня 2014 року – Іловайський котел, вересень минулого року – серйозна ситуація під Маріуполем, розповіді поранених бійців з Львівського госпіталю спонукали до творчості. «Зернятко впало на ґрунт», – каже авторка.
«Усе настільки живе в середині, вимагає проговорення. Мене не лякало, що ми живемо у цьому процесі, що невідомо, що буде завтра. Роман починав писатися на початку вересня 2014 року, коли була серйозна ситуація під Маріуполем. Я знала, що це місто не здадуть, воно саме не здасться, залишиться українським, - каже Галина Вдовиченко. – Можна сказати, що це є роман про кохання. Я би більше сказала, що цей роман про те, як змінює війна людей, як вони знаходять шлях до порозуміння, просуваються назустріч один одному».
Перед написанням роману авторка почула від поранених вояків, які лікувалися у Львівському госпіталі, історію про українського бійця, який кохав сепаратистку. Коли хлопець загинув, його батьки вирішили взяти дівчину, яка вже була вагітною, до себе додому – до Львова.
Під час творення роману авторку зацікавила думка про її твір самих бійців АТО та вимушених переселенців. Так першими читачами роману ще у рукописі стали вимушена переселенка, журналістка з Донеччини Наталка Казьоннова та боєць АТО Олександр Лопачук.
Галина Вдовиченко каже, що не вкладає негативного змісту у слово «донецькі». «Мої донецькі – це Ірен Роздобудько, яка родом з Донецька… Загалом нас більше об’єднує, ніж роз’єднує. Часом більше спільного між львів’янином і донеччанином, ніж між двома львів’янами чи донеччанами. Мої донецькі – це люди в чомусь особливі, без негативного контексту», – зазначає письмениця.
Фото: Facebook
Авторка також додає: справжній роман про війну колись напишуть дівчина чи хлопець, які звідти повернуться. «Я ж могла усе просто пропускати через своє серце, не знаючи багатьох реалій, але здогадуючись інтуїтивно. Деякі речі, які ти пишеш інтуїтивно, виявляються 100%-им потраплянням в яблучко», – додає Галина Вдовиченко.
Водночас, на її думку, присутність на війні не обов’язкова умова, щоб писати роман про ці події. «Треба просто відчувати, що ти не можеш про це не написати», – переконана авторка.
Роман писався півроку. Тепер, каже Галина Вдовиченко, їй знову здається: вона навряд чи ще колись писатиме про війну.
Коментарі
Останні події
- 07.10.2025|17:37“Тисяча осяйних сонць”: бестселер про долі жінок в Афганістані вийшов українською
- 06.10.2025|15:47«Основи» готують до друку три романи Самюеля Бекета до 120-річчя автора
- 06.10.2025|15:34Стартував прийом заявок на Премію Читомо-2025 за видатні досягнення у книговиданні
- 03.10.2025|10:47В Ужгороді вийшла книжка відомого українського поета Олександра Олеся про Карпатську Україну
- 03.10.2025|10:44Кохання, війна і вибір між двома світами: Ірена Карпа представить свій новий роман у Луцьку
- 30.09.2025|19:02Український ПЕН оголосив 20 проєктів-переможців стипендійної програми
- 30.09.2025|18:58Вʼятрович на Форумі видавців презентує новинку «Генерал Кук. Біографія покоління УПА»
- 29.09.2025|09:04Я матір попросив: – ось тут мене вроди!
- 29.09.2025|09:01Що читають українські діти: ТОПи видавництва «Ранок» на «Книжковій країні»
- 25.09.2025|14:50Оприлюднено довгі списки Книги року ВВС-2025