Re: цензії
- 27.10.2025|Ігор ЧорнийПекло в раю
- 20.10.2025|Оксана Акіменко. ПроКниги. Що почитати?Котел, в якому вариться зілля
- 19.10.2025|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліПобачити себе в люстерці часу
- 19.10.2025|Ігор ЧорнийКовбої, футболісти й терористи
- 19.10.2025|Марія КравчукТретій армійський корпус представляє казку Володимира Даниленка «Цур і Пек»
- 18.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Кожен наступний політ може стати останнім...»
- 16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУФантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
- 16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПоети помирають уранці
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
Видавничі новинки
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Галина Вдовиченко представила роман про любов бійця АТО та сепаратистки
Українська письменниця, журналістка Галина Вдовиченко на Форумі видавців у Львові презентувала новий роман «Маріупольський процес», який став володарем відзнаки «Гранд-романи» конкурсу «Книга року Бі-бі-сі».
Як зазначає сама авторка, роман не тільки про кохання сепаратистки й бійця АТО, а про те, як війна змінює людей, як вони знаходять шлях до порозуміння, як звичайні людські почуття ламають стереотипи про «західників» і «східняків».Галина Вдовиченко. Фото: Facebook" src="http://ZIK.ua/gallery/full/v/d/vdovychenko_galyna.jpg" alt="Галина Вдовиченко. Фото: Facebook" />
Фото: Facebook
Про це повідомив кореспондент IA ZIK.
Події роману розгортаються на фоні стосунків полоненого бійця АТО Романа та дівчини-сепаратистки Ольги, яка мешкає у селі поблизу Маріуполя. Дівчина просить, щоб їй дали полоненого для проведення робіт із заміни підлоги в хаті, яку їсть грибок. Так зароджуються їхні почуття. Подальша історія їх взаємин зворушує й спонукає переосмислити те, що ми знаємо про донецькі події, війну на псевдо АТО.
Як зауважує Галина Вдовиченко, ще торік їй здавалося, що вона ніколи не буде писати про війну. Але події серпня 2014 року – Іловайський котел, вересень минулого року – серйозна ситуація під Маріуполем, розповіді поранених бійців з Львівського госпіталю спонукали до творчості. «Зернятко впало на ґрунт», – каже авторка.
«Усе настільки живе в середині, вимагає проговорення. Мене не лякало, що ми живемо у цьому процесі, що невідомо, що буде завтра. Роман починав писатися на початку вересня 2014 року, коли була серйозна ситуація під Маріуполем. Я знала, що це місто не здадуть, воно саме не здасться, залишиться українським, - каже Галина Вдовиченко. – Можна сказати, що це є роман про кохання. Я би більше сказала, що цей роман про те, як змінює війна людей, як вони знаходять шлях до порозуміння, просуваються назустріч один одному».
Перед написанням роману авторка почула від поранених вояків, які лікувалися у Львівському госпіталі, історію про українського бійця, який кохав сепаратистку. Коли хлопець загинув, його батьки вирішили взяти дівчину, яка вже була вагітною, до себе додому – до Львова.
Під час творення роману авторку зацікавила думка про її твір самих бійців АТО та вимушених переселенців. Так першими читачами роману ще у рукописі стали вимушена переселенка, журналістка з Донеччини Наталка Казьоннова та боєць АТО Олександр Лопачук.
Галина Вдовиченко каже, що не вкладає негативного змісту у слово «донецькі». «Мої донецькі – це Ірен Роздобудько, яка родом з Донецька… Загалом нас більше об’єднує, ніж роз’єднує. Часом більше спільного між львів’янином і донеччанином, ніж між двома львів’янами чи донеччанами. Мої донецькі – це люди в чомусь особливі, без негативного контексту», – зазначає письмениця.
Фото: Facebook
Авторка також додає: справжній роман про війну колись напишуть дівчина чи хлопець, які звідти повернуться. «Я ж могла усе просто пропускати через своє серце, не знаючи багатьох реалій, але здогадуючись інтуїтивно. Деякі речі, які ти пишеш інтуїтивно, виявляються 100%-им потраплянням в яблучко», – додає Галина Вдовиченко.
Водночас, на її думку, присутність на війні не обов’язкова умова, щоб писати роман про ці події. «Треба просто відчувати, що ти не можеш про це не написати», – переконана авторка.
Роман писався півроку. Тепер, каже Галина Вдовиченко, їй знову здається: вона навряд чи ще колись писатиме про війну.
Коментарі
Останні події
- 29.10.2025|18:12В Ужгороді започаткували щорічні зустрічі із лауреатами міської премії імені Петра Скунця
- 27.10.2025|11:2010 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові
- 26.10.2025|08:07У Львові відбудеться презентація однієї з найпомітніших книг сучасної воєнної прози: «Гемінґвей нічого не знає» Артура Дроня
- 25.10.2025|11:58Як підготуватися до Радіодиктанту національної єдности - поради від філологині Інни Літвінової
- 25.10.2025|11:51У Львові вручили премію імені Богдана Ігоря Антонича 2025 року
- 21.10.2025|11:27У Луцьку презентували посібник із доступності для культурних подій
- 21.10.2025|09:36Любомир Стринаглюк презентує у Львові збірку поезії «Докричатися до живих»
- 20.10.2025|18:59Коти, книжки й доброта: у Києві проведуть благодійну зустріч із притулком «Мурчики» і презентують «Таємничий світ котів»
- 20.10.2025|15:43Роман «Укриття» Людмили Петрушко: гімн добру і силі духу
- 19.10.2025|19:30«Їжа як комунікація»: У Відні презентували книги Вероніки Чекалюк
