
Re: цензії
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
- 22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУЗоряний "Торф"
- 18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-ФранківськПро Віткація і не тільки. Слово перекладача
- 15.02.2025|Ігор ПавлюкХудожні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
- 14.02.2025|Ігор ЗіньчукЗагублені в часі
- 05.02.2025|Ігор ЧорнийЯке обличчя у війни?
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Літературний дайджест
Галина Вдовиченко представила роман про любов бійця АТО та сепаратистки
Українська письменниця, журналістка Галина Вдовиченко на Форумі видавців у Львові презентувала новий роман «Маріупольський процес», який став володарем відзнаки «Гранд-романи» конкурсу «Книга року Бі-бі-сі».
Як зазначає сама авторка, роман не тільки про кохання сепаратистки й бійця АТО, а про те, як війна змінює людей, як вони знаходять шлях до порозуміння, як звичайні людські почуття ламають стереотипи про «західників» і «східняків».Галина Вдовиченко. Фото: Facebook" src="http://ZIK.ua/gallery/full/v/d/vdovychenko_galyna.jpg" alt="Галина Вдовиченко. Фото: Facebook" />
Фото: Facebook
Про це повідомив кореспондент IA ZIK.
Події роману розгортаються на фоні стосунків полоненого бійця АТО Романа та дівчини-сепаратистки Ольги, яка мешкає у селі поблизу Маріуполя. Дівчина просить, щоб їй дали полоненого для проведення робіт із заміни підлоги в хаті, яку їсть грибок. Так зароджуються їхні почуття. Подальша історія їх взаємин зворушує й спонукає переосмислити те, що ми знаємо про донецькі події, війну на псевдо АТО.
Як зауважує Галина Вдовиченко, ще торік їй здавалося, що вона ніколи не буде писати про війну. Але події серпня 2014 року – Іловайський котел, вересень минулого року – серйозна ситуація під Маріуполем, розповіді поранених бійців з Львівського госпіталю спонукали до творчості. «Зернятко впало на ґрунт», – каже авторка.
«Усе настільки живе в середині, вимагає проговорення. Мене не лякало, що ми живемо у цьому процесі, що невідомо, що буде завтра. Роман починав писатися на початку вересня 2014 року, коли була серйозна ситуація під Маріуполем. Я знала, що це місто не здадуть, воно саме не здасться, залишиться українським, - каже Галина Вдовиченко. – Можна сказати, що це є роман про кохання. Я би більше сказала, що цей роман про те, як змінює війна людей, як вони знаходять шлях до порозуміння, просуваються назустріч один одному».
Перед написанням роману авторка почула від поранених вояків, які лікувалися у Львівському госпіталі, історію про українського бійця, який кохав сепаратистку. Коли хлопець загинув, його батьки вирішили взяти дівчину, яка вже була вагітною, до себе додому – до Львова.
Під час творення роману авторку зацікавила думка про її твір самих бійців АТО та вимушених переселенців. Так першими читачами роману ще у рукописі стали вимушена переселенка, журналістка з Донеччини Наталка Казьоннова та боєць АТО Олександр Лопачук.
Галина Вдовиченко каже, що не вкладає негативного змісту у слово «донецькі». «Мої донецькі – це Ірен Роздобудько, яка родом з Донецька… Загалом нас більше об’єднує, ніж роз’єднує. Часом більше спільного між львів’янином і донеччанином, ніж між двома львів’янами чи донеччанами. Мої донецькі – це люди в чомусь особливі, без негативного контексту», – зазначає письмениця.
Фото: Facebook
Авторка також додає: справжній роман про війну колись напишуть дівчина чи хлопець, які звідти повернуться. «Я ж могла усе просто пропускати через своє серце, не знаючи багатьох реалій, але здогадуючись інтуїтивно. Деякі речі, які ти пишеш інтуїтивно, виявляються 100%-им потраплянням в яблучко», – додає Галина Вдовиченко.
Водночас, на її думку, присутність на війні не обов’язкова умова, щоб писати роман про ці події. «Треба просто відчувати, що ти не можеш про це не написати», – переконана авторка.
Роман писався півроку. Тепер, каже Галина Вдовиченко, їй знову здається: вона навряд чи ще колись писатиме про війну.
Коментарі
Останні події
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
- 20.03.2025|10:25Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
- 20.03.2025|10:21100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
- 20.03.2025|10:19Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
- 20.03.2025|10:06«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
- 13.03.2025|13:31У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
- 13.03.2025|13:27Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
- 11.03.2025|11:35Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку