Re: цензії
- 30.10.2024|Михайло ЖайворонВоскресіння у слові
- 30.10.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови«Хотіла б я піснею стати...»
- 28.10.2024|Олена Даниліна, філологиня, письменниця, арттерапевтиняУ війни не дитяче обличчя
- 27.10.2024|Євгенія ЮрченкоДраматично-поетичний світ Ігоря Павлюка
- 25.10.2024|Ігор ЧорнийПримари минулого
- 20.10.2024|Євгенія ЮрченкоПан на своїй землі
- 19.10.2024|Антоніна Царук, м. КропивницькийВидобувач поезії з буднів
- 17.10.2024|Альона Радецька, поетеса, літературна критикиняТрансформація життєвих істин — шлях до самопізнання
- 17.10.2024|Віктор Вербич«Не сподівайся і не сумуй»
- 10.10.2024|Тетяна ТоракЮрій Роговий: «На вулицю йду: раптом знайду тривірша…»
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Степан Процюк. Тут і зараз
Блог Степана Процюка для "Вікон".
1
… може бути й так, що нова Україна постане, як фенікс із попелу чи жар-птиця в руках – не ілюзіоніста, не сектанта! – великого білого Мага. Поволі буде оживати після летаргійного сну наша Діва у срібних сандаліях, священна земля, відроджена до життя інфанта, праправнучка рівноапостольного київського князя… усі, хто дочекається цього, будуть цілувати синьо-жовте знамено й тризуб, будуть радіти в урочистому танці національного єднання… на небесах возсіяє нова зоря, за пришестя якої було віддано безліч життів… нова зоря стане благовістом, що символізує народження могутньої держави… як би я і ми, ви і вони хотіли дочекатися цього дня, омиваючи свої очі слізьми в його незрадливому і вічному Світлі…
Ідеалістичний пафос розчулює і приневолює, досипаючи солі до ран. Такі картинки майбутнього раю, майже біблійні образи приходу національного Ельдорадо будять в душі казку перших дитячих літ. У тій казці впевнено царюють ідеальні образи, ідеальні ситуації, ідеальна реальність…
Можливо, у такому інфантильному замилуванні казкою наших перших дитячих літ гніздяться витоки наших невдач, української мрійливої сентиментальності. Напевно, такі перші ідеальні образи, критично не переосмислені нашою психікою, що прагне яскравих картинок, гламуру, очищеного від поту й крові, довжелезних серіалів, настійно повертають нас:
– то в ідеальне історичне минуле –за Шевченком, було колись, запорожці вміли панувати, де був ідеальний устрій лицарської держави, панували, здобували і славу, і волю;
– то в ідеальне українське майбутнє,
2
Наша психіка загублена у мріях під подушкою,
у лакейських танцях та придуркуватих пісеньках на московських сценах;
у букетах квітів, простягнених 17 вересня 1939 року радянським карателям;
у непротивленні Голодомору й покірним колонам, що майже у ногу йшли чорною стежкою до власного пекла;
у чорній жабі заздрощів, що більше ненавиділа ледь удатливішого сусіда, аніж ворога;
у зрадах, у блюзнірстві супроти своєї мови і своєї крові;
у відмові від своєї мови, тобто намаганні руйнувати застиглий у слові шифр Деміурга;
у приземлених салоїдських хитрощах;
у махновському самодурстві, яке, попри безплідну сміливість, не визнає ієрархічності, не має елементарної пошани до мудрості;
у куркульському індивідуалізмі, невмінні ледь нахилити голову на знак поваги до таланту земляка і - натомість- вмінні звинно і вправно розбивати лобом імперські підлоги;
у неосвіченості і плебействі багатьох синів і дочок народу;
у переплутуванні вітальних сил нації, у збої матриць, у живучості там, де треба гідно померти, у вимиранні там, де варто боротися за людську гідність;
у якійсь химерній рані нашої ментальності з її приземленою алогічністю та дон-кіхотською логікою.
……
Нам, громадянам України, не варто натужно і тужливо вдивлятися в минуле або майбутнє. Нам треба жити тут і зараз.
Коментарі
Останні події
- 30.10.2024|14:38У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
- 30.10.2024|13:4410 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
- 28.10.2024|13:51Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
- 25.10.2024|09:29Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
- 19.10.2024|09:56Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
- 17.10.2024|12:48У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
- 17.10.2024|11:55Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 17.10.2024|11:33Що читає Україна?: аналітика по областям
- 17.10.2024|11:27«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
- 11.10.2024|18:46Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”