Re: цензії
- 30.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськХудожній простір поезії Мирослава Аронця
- 27.10.2025|Ігор ЧорнийПекло в раю
- 20.10.2025|Оксана Акіменко. ПроКниги. Що почитати?Котел, в якому вариться зілля
- 19.10.2025|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліПобачити себе в люстерці часу
- 19.10.2025|Ігор ЧорнийКовбої, футболісти й терористи
- 19.10.2025|Марія КравчукТретій армійський корпус представляє казку Володимира Даниленка «Цур і Пек»
- 18.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Кожен наступний політ може стати останнім...»
- 16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУФантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
- 16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПоети помирають уранці
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
Видавничі новинки
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Степан Процюк. Тут і зараз
Блог Степана Процюка для "Вікон".
1
… може бути й так, що нова Україна постане, як фенікс із попелу чи жар-птиця в руках – не ілюзіоніста, не сектанта! – великого білого Мага. Поволі буде оживати після летаргійного сну наша Діва у срібних сандаліях, священна земля, відроджена до життя інфанта, праправнучка рівноапостольного київського князя… усі, хто дочекається цього, будуть цілувати синьо-жовте знамено й тризуб, будуть радіти в урочистому танці національного єднання… на небесах возсіяє нова зоря, за пришестя якої було віддано безліч життів… нова зоря стане благовістом, що символізує народження могутньої держави… як би я і ми, ви і вони хотіли дочекатися цього дня, омиваючи свої очі слізьми в його незрадливому і вічному Світлі…
Ідеалістичний пафос розчулює і приневолює, досипаючи солі до ран. Такі картинки майбутнього раю, майже біблійні образи приходу національного Ельдорадо будять в душі казку перших дитячих літ. У тій казці впевнено царюють ідеальні образи, ідеальні ситуації, ідеальна реальність…
Можливо, у такому інфантильному замилуванні казкою наших перших дитячих літ гніздяться витоки наших невдач, української мрійливої сентиментальності. Напевно, такі перші ідеальні образи, критично не переосмислені нашою психікою, що прагне яскравих картинок, гламуру, очищеного від поту й крові, довжелезних серіалів, настійно повертають нас:
– то в ідеальне історичне минуле –за Шевченком, було колись, запорожці вміли панувати, де був ідеальний устрій лицарської держави, панували, здобували і славу, і волю;
– то в ідеальне українське майбутнє,
2
Наша психіка загублена у мріях під подушкою,
у лакейських танцях та придуркуватих пісеньках на московських сценах;
у букетах квітів, простягнених 17 вересня 1939 року радянським карателям;
у непротивленні Голодомору й покірним колонам, що майже у ногу йшли чорною стежкою до власного пекла;
у чорній жабі заздрощів, що більше ненавиділа ледь удатливішого сусіда, аніж ворога;
у зрадах, у блюзнірстві супроти своєї мови і своєї крові;
у відмові від своєї мови, тобто намаганні руйнувати застиглий у слові шифр Деміурга;
у приземлених салоїдських хитрощах;
у махновському самодурстві, яке, попри безплідну сміливість, не визнає ієрархічності, не має елементарної пошани до мудрості;
у куркульському індивідуалізмі, невмінні ледь нахилити голову на знак поваги до таланту земляка і - натомість- вмінні звинно і вправно розбивати лобом імперські підлоги;
у неосвіченості і плебействі багатьох синів і дочок народу;
у переплутуванні вітальних сил нації, у збої матриць, у живучості там, де треба гідно померти, у вимиранні там, де варто боротися за людську гідність;
у якійсь химерній рані нашої ментальності з її приземленою алогічністю та дон-кіхотською логікою.
……
Нам, громадянам України, не варто натужно і тужливо вдивлятися в минуле або майбутнє. Нам треба жити тут і зараз.
Коментарі
Останні події
- 30.10.2025|12:41Юний феномен: 12-річний Ілля Отрошенко із Сум став наймолодшим автором трилогії в Україні
- 30.10.2025|12:32Фантастичні результати «єКниги»: 359 тисяч проданих книг та 200 тисяч молодих читачів за три квартали 2025 року
- 30.10.2025|12:18Новий кліп Павла Табакова «Вона не знає молитви» — вражаюча історія кохання, натхненна поезією Мар´яни Савки
- 30.10.2025|12:15«Енергія. Наука довкола нас»: Старий Лев запрошує юних читачів на наукові експерименти
- 29.10.2025|18:12В Ужгороді започаткували щорічні зустрічі із лауреатами міської премії імені Петра Скунця
- 27.10.2025|11:2010 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові
- 26.10.2025|08:07У Львові відбудеться презентація однієї з найпомітніших книг сучасної воєнної прози: «Гемінґвей нічого не знає» Артура Дроня
- 25.10.2025|11:58Як підготуватися до Радіодиктанту національної єдности - поради від філологині Інни Літвінової
- 25.10.2025|11:51У Львові вручили премію імені Богдана Ігоря Антонича 2025 року
- 21.10.2025|11:27У Луцьку презентували посібник із доступності для культурних подій
