Re: цензії
- 30.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськХудожній простір поезії Мирослава Аронця
- 27.10.2025|Ігор ЧорнийПекло в раю
- 20.10.2025|Оксана Акіменко. ПроКниги. Що почитати?Котел, в якому вариться зілля
- 19.10.2025|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на ТернопілліПобачити себе в люстерці часу
- 19.10.2025|Ігор ЧорнийКовбої, футболісти й терористи
- 19.10.2025|Марія КравчукТретій армійський корпус представляє казку Володимира Даниленка «Цур і Пек»
- 18.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Кожен наступний політ може стати останнім...»
- 16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУФантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
- 16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПоети помирають уранці
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
Видавничі новинки
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Степан Процюк. Червонокалинники
Часто на всіляких патріотичних викладах чи літературних презентаціях я чую, здається, вже непорушні словосполуки –«босоноге дитинство», «оранка літературної ниви» і тому подібне.
Ці стійкі словесні конструкції, утворені ще в кінці 19-ого століття, навдивовижу живучі.
Народницькі ідеологеми, до прикладу, алегорії Кобзар чи Каменяр, якими називали і ще часто називають двох наших великих письменників, безумовно, раніше допомагали бездержавній нації зачепитися за певну етнографічну твердь, за якісь стійкі ментальні константи, вибудувані із національних архетипів. Вони були своєрідним оберегом від сатанізму радянського серпа і молота.
Набір народницьких штампів, опертих на село, був розвінчаний ще на початку 20-ого століття у новаторському романі Ольги Кобилянської «Земля». У цьому творі земля як двоїсте матріархальне божество, субстанція життя, зображена, так би мовити, зворотньою стороною місяця. Селянські пристрасті навколо володіння землею роблять із матері-годувальниці кровожерливого молоха, байдужого до життів і смертей тих, які зробили із ґрунту фетиш. Братовбивство, безнадійне відчуження і відречення від найближчих – теж через фетишизацію землі. У селі панує не народницький сентиментальний рай, а ненависть, заздрість, надзвичайна обмеженість мислення…. Роман «Земля» зруйнував домінанту народницького міфу в культурній свідомості українства.
Проминуло багато часу. Але… Його так засмикали, це основне слово народників – «духовність», що воно, на язичках невибагливих і товстопузих душ, перетворюється на протилежність. Ним завжди намагалися і намагаються прикрити власну кар′єрну підлоту та інфантильну безпорадність, лінощі і малоосвіченість. Слово «духовність» стає, особливо у червонокалинників, такою собі сферичною кулею порожнечі, клубом, де більше двадцяти літ незалежності велися мертворожденні бесіди про патріотизм. Ці бесіди велися зручним земляцтвом любителів окремого слова в окремо взятій країні, тихим клубом для вчителів-пенсіонерів гуманітарного профілю.
А колись за суть цього слова помирали у муках! Хлопці із Небесної сотні, що аж ніяк не прагнули пам′ятників, а свободи, може, ніколи добровільно і не вживали цього слова, занафталіненого на (псевдо)просвітянських зборищах із їхніми фальшивими червонокалинними та сільсько- босоногими культами…
Адже сама гілочка калини калини – прекрасна. Саме дитинство, де боса нога відчуває тепло землі – також. Страшні лише імітації довкола невинних символів. Небезпечна лише порожнеча , якою імітація наповнює сприйняття того, що покликане сакралізувати певні відтинки національної ідентичності.
Фальш викликає зневіру. Імітації народжують мертву реальність.
Порожнеча вбиває живе.
Коментарі
Останні події
- 30.10.2025|12:41Юний феномен: 12-річний Ілля Отрошенко із Сум став наймолодшим автором трилогії в Україні
- 30.10.2025|12:32Фантастичні результати «єКниги»: 359 тисяч проданих книг та 200 тисяч молодих читачів за три квартали 2025 року
- 30.10.2025|12:18Новий кліп Павла Табакова «Вона не знає молитви» — вражаюча історія кохання, натхненна поезією Мар´яни Савки
- 30.10.2025|12:15«Енергія. Наука довкола нас»: Старий Лев запрошує юних читачів на наукові експерименти
- 29.10.2025|18:12В Ужгороді започаткували щорічні зустрічі із лауреатами міської премії імені Петра Скунця
- 27.10.2025|11:2010 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові
- 26.10.2025|08:07У Львові відбудеться презентація однієї з найпомітніших книг сучасної воєнної прози: «Гемінґвей нічого не знає» Артура Дроня
- 25.10.2025|11:58Як підготуватися до Радіодиктанту національної єдности - поради від філологині Інни Літвінової
- 25.10.2025|11:51У Львові вручили премію імені Богдана Ігоря Антонича 2025 року
- 21.10.2025|11:27У Луцьку презентували посібник із доступності для культурних подій
