
Re: цензії
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
- 24.09.2025|Микола Дмитренко, письменник, доктор філології, професорПрихисток душі
- 24.09.2025|Михайло ЖайворонПатріотизм у розстрільному списку
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Андрухович. Химери спецслужбіста
Путін воліє діяти в режимі спецоперацій - саме тому його війна проти України має такий химерний характер.
Нещодавнє інтерв´ю російського президента одному з німецьких телеканалів – досконалий зразок безсоромного, хоч і безпорадного перекручування фактів. Путін поводиться з німецькою телеаудиторією так, ніби зі своєю рідною російською, що, як відомо, готова повірити навіть у те, ніби малайзійський Боїнг-777 уже перед вильотом було напаковано не живими пасажирами, а людськими трупами. ´
Так от – у своєму недавньому інтерв´ю для німецької телеаудиторії російський президент каже зокрема таке: "Нині на сході України відбуваються бойові дії. Центральна влада України послала туди армію, застосовують навіть балістичні ракети. Хто-небудь про це говорить?". Він витримує паузу і ставить промовисту крапку: "Ні слова".
Насправді про балістичні ракети говорилося ще влітку, зокрема на CNN. Цю інформацію було тут-таки спростовано заявою української влади, згідно з якою "останню ракету, яка за міжнародною класифікацією вважається балістичною і має дальність пуску від 500 до 1000 км, було знешкоджено в Україні 1 липня 1996 року за програмою зменшення загрози, яку фінансували США. В Україні немає таких балістичних ракет".
Насправді (коментуючи заяви російського президента, слово "насправді" доводиться вживати дуже часто) в Україні воюють його, Путіна, регулярні військові частини – і не просто воюють, а, скажімо, реактивними установками залпового вогню з дуже промовистими назвами "Ураган", "Смерч" і "Торнадо". Чи й найновішими танками Т-90. Й ось про це з вуст російського президента справді "ні слова".
Насправді (ще раз!) Путінові йдеться перш усього про те, чого він найбільше боїться. Я цитую з недавньої стрічки новин: "Президент Росії вважає "кольорові революції", які відбулися в низці країн, уроком та попередженням для РФ і обіцяє зробити "все необхідне", щоб цього не сталося в Росії".
Лише обіцяє? Та він уже повним ходом робить "усе необхідне" на сході нашої країни! Зокрема й за допомогою реактивних установок залпового вогню "Ураган", "Смерч" і "Торнадо".
Цитовану заяву про "урок і попередження" для Росії Путін зробив не будь-де, а на засіданні Ради безпеки РФ. Далі він говорить у ній про те, що "в сучасному світі екстремізм використовується як інструмент геополітики та переділу сфер впливу". Звичайно – а про що ж іще турбуватися сумлінному вихованцеві геополітичного генія всіх часів і народів професора Александра Дугіна! Геополітика і сфери впливу – ось що не дає російському президентові спокою. "Ми бачимо, – продовжує він, – до яких трагічних наслідків призвела хвиля так званих кольорових революцій, яких потрясінь зазнали й зазнають народи країн, що пройшли через безвідповідальні експерименти прихованого, а іноді й брутального, як кажуть, ломового втручання в їхнє життя".
Усе з точністю до навпаки. Особисто в моє життя, як і в життя ще багатьох мільйонів людей, це "ломове" втручання здійснив саме він, Владімір Владіміровіч Путін, відповідь якого на нашу "кольорову революцію" виявилася більше ніж хворобливою.
Надзвичайно точну оцінку дає німецька письменниця, нобелівська лауреатка Герта Мюллер у своєму недавньому інтерв´ю данській газеті Dagens Nyheter: "Походження Путіна зі структур КДБ останніми роками дедалі більше виявляється єдиним мірилом його політичних дій. Він усюди – у своїй країні та за кордоном – бачить ворогів, тому що по-іншому він просто не здатний сприймати світ. І він потребує ворогів, яких слід обманювати й нажухувати, щоб просувати у світі так звані російські інтереси. Таким чином він виставляє себе рятівником слов´янських цінностей, що перебувають під загрозою занепадницької західної культури, тобто нас". І трохи далі в тому ж інтерв´ю: "Єдиний і найбільший супротивник Путіна – це західне плюралістичне суспільство, свобода людської особи та незалежність правосуддя, тобто демократія, в якій нам живеться так добре. І в якій так само добре прагнуть жити українці. Прозорість і спецслужби – більшого нестикування годі собі й уявити".
Як абсолютний спецслужбіст, Путін воліє діяти в режимі спецоперацій. Саме тому його війна проти України має такий химерний характер. Гібридна війна, як тепер звикли про неї говорити.
Путін добре знає особливості європейського зваженого мислення. Тому у згаданому інтерв´ю він підшукав собі ще одну роль. Ось як це звучить: "Я вам прямо скажу, тут і секрету немає, тому що люди, які воюють з армією України, кажуть: "Це наші села, ми родом звідти. Там живуть наші сім´ї, наші близькі люди. Якщо ми підемо, зайдуть націоналістичні батальйони, всіх уб´ють. Ми звідси не підемо, хоч убийте нас самі". І далі, як належить суворому, але справедливому арбітрові: "Звичайно, ми переконуємо їх, ми розмовляємо, але коли вони говорять такі речі, знаєте, аргументів щось небагато".
Аргументів і справді небагато, тут він має рацію. Але що насправді знає Путін про тих людей і ті села? З ким насправді він розмовляє й кого, крім професора Дугіна, слухає? Відповіді цілком очевидні.
Коментарі
Останні події
- 13.10.2025|12:48«Гетьманіана Старицького»: Унікальна виставка відкриває зв´язок між Козацькою добою та сучасною боротьбою
- 13.10.2025|12:40«Крилатий Лев – 2025»: У Львові назвали найкращих авторів прозових рукописів
- 13.10.2025|12:35Завершується прийом зголошень на Премію імені Юрія Шевельова-2025
- 13.10.2025|12:2112 топових видавництв, десятки книжкових новинок та фігура-гігантка Лесі Українки: Україна вдруге на LIBER
- 11.10.2025|13:07Засновник Ukraїner Богдан Логвиненко мобілізувався до ЗСУ: "Не бути пліч-о-пліч - емоційно складніше"
- 11.10.2025|13:02Вероніка Чекалюк презентує у Відні унікальні "метафоричні карти" для спілкування за столом
- 09.10.2025|19:19Ласло Краснагоркаї — Нобелівський лауреат із літератури 2025 року
- 07.10.2025|17:37“Тисяча осяйних сонць”: бестселер про долі жінок в Афганістані вийшов українською
- 06.10.2025|15:47«Основи» готують до друку три романи Самюеля Бекета до 120-річчя автора
- 06.10.2025|15:34Стартував прийом заявок на Премію Читомо-2025 за видатні досягнення у книговиданні