Re: цензії
- 18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськНотатки мемуарного жанру
- 17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменницяВолодимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
- 14.12.2024|Валентина Семеняк, письменницяКлюч до послань
- 10.12.2024|Ігор ЗіньчукСвобода не має ціни
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Видавничі новинки
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Андрухович. Досить
360 років доби "після Хмельницького" Україні вистачило - зміни вже не зупинити.
За великим рахунком, угоду з ЄС, що її кілька днів тому врешті тріумфально ратифіковано в нашому, даруйте на слові, парламенті, а водночас і у Страсбурзі, нам свого часу підсунули як замінник повноцінного членства. Таким чином винахідливі європейські "рєшали" прагнули: а) заспокоїти нас у наших поривах до ЄС і б) заспокоїти Росію – мовляв, ніякого повноцінного членства Україна ніколи не дочекається.
У цьому проекті – вся обережність і роздвоєність ЄС. Тоді, себто років сім-вісім тому, його керівникам здавалося, що Росія буде з цього приводу страшенно задоволена. Україна отримує цяцьку асоціації, проте в ЄС не увійде. Чого ще бажати дорогому московському другові? Тільки заради нього, заради його примхливого норову все це й вигадувалося.
Наскільки Росія виявилася задоволеною, ми почали дізнаватися щойно минулого року. Особливо чітко нам дали це зрозуміти 21 листопада. Тобто навіть цей, щодо нас досить шахрайський і лицемірний, маневр європейців її не тільки не влаштував – він спричинив з її боку таку агресію, внаслідок якої вона втратила вбитими вже тисячі своїх громадян. І враження таке, що й подальші десятки або й сотні тисяч убитих громадян (своїх, про наших мовчимо) її не зупинять. Вона охоче втрачатиме ще – і фінансово, й економічно, й іміджево – тільки б не почала хоч якось працювати ця насправді досить символічна угода.
Але Росія на те й Росія – найзапекліше вона реагує саме на символічність. Це в її смаку і традиціях – розв´язувати війни за символи, "за идею", за примарні зневаги й образи, бо "за державу обидно". Угода, що її ратифіковано кілька днів тому в Києві та Страсбурзі, для Росії є однією з усесвітньо-історичних загроз – і ніяк не менше.
При цьому Росію справді не зраджує інтуїція. Так, вона правильно відчуває символізм моменту. ЄС цього контексту не знає, він не розуміє, які безодні громадяться насправді за якоюсь там "асоціацією".
Анджей Сарамонович, популярний польський режисер і сценарист, у своєму щоденному блозі на порталі "Ґазети Виборчої" захоплено цитує фразу Арсенія Яценюка, що начебто пролунала відразу після ратифікації. Дивно, але в наших ЗМІ її не цитували і навіть не згадували. З усього видно, що українські журналісти або не почули її, або не надали їй жодного значення. Для Сарамоновича ж це не просто фраза, бо він пише: "У потоках тисяч безглуздих слів, які щоденно вимовляють політики по всьому світу, часом трапляються такі, що оминути з байдужістю ніяк не можеш". Згідно з Сарамоновичем, Яценюкова фраза звучала приблизно так: "Ми виправляємо помилки, що їх допустили 360 років тому".
Мені ця фраза подобається не менше, ніж Сарамоновичу, тож я охоче вірю йому, що саме такою вона й була. Тобто що український прем´єр демонструє історичну проникливість мислення й одним-єдиним реченням перекидає міст національної пам´яті безпосередньо з нинішніх ракетних обстрілів на Донбасі у рік 1654-й. У тому році йшлося також про угоду, і підписано її було у Переяславі.
Фатальна помилка Богдана Хмельницького, його розгубленість у лабіринтах дипломатичного інтриганства, які він сам значною мірою й понастворював, досі залишається активним чинником нашого пекельного випробування. А російські танки так упевнено, немов до себе додому, вриваються на територію суверенної держави, цілковито ігноруючи її кордони і норми міжнародного права, ще й тому, що року 1654-го Хмельницький вирішив (чи погодився?) вважати обидва народи братами навіки.
Ми досі живемо в Україні "після Хмельницького". Ми досі живемо в геополітичній реальності, породженій його злочинною помилкою. Простіше кажучи, ми досі розсьорбуємо зварену в його черепі кашу. Усе, що траплялося в Україні та з Україною починаючи з 1654 року (а траплялися з нею речі переважно жахливі), було в той чи інший спосіб задумане, спровоковане, зорганізоване і здійснене у Москві. Перелік трагедій загалом відомий, але досі не складений повністю.
Тож фраза прем´єра Яценюка, що її цитує Сарамонович, видається мені передусім формулою надії. Історична свідомість у наших політиків – справа не те що рідкісна, а цілком екзотична, вважайте аномальна. Тим цінніші її раптові прояви в дуже доречному часі й місці.
Фразу промовлено – завдання поставлено. 360 років – це іноді нікчемно короткий відтинок. Попереду мало би бути значно більше. Усе, що з нами відбувалося досі – наша передісторія: неволя й полон. Ми виправляємося і виправляємо. Цього вже не зупинити.
Коментарі
Останні події
- 18.12.2024|13:16Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
- 17.12.2024|19:44Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року
- 17.12.2024|19:09Вийшов трейлер української стрічки «Фрагменти льоду»
- 10.12.2024|18:36День народження Видавництва Старого Лева
- 10.12.2024|10:44На Оболоні Книгарня "Є" відкриє новий культурний простір “Книгарня “Є”
- 10.12.2024|10:38Видавець Віктор Круглов пройшов відбір на навчання в Стенфордській вищій школі бізнесу
- 10.12.2024|10:35Ретроспективні фільми «7 психопатів», «Орландо» і «Володарі часу» покажуть узимку в кінотеатрах України
- 10.12.2024|10:30У Києві презентують книжку “Спіймати невловиме. Путівник світом есеїстики”
- 06.12.2024|18:41Вікторію Амеліну посмертно нагородили Спецвідзнакою Prix Voltaire
- 05.12.2024|13:28Оголошено довгий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік