
Re: цензії
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
- 23.05.2025|Ніна БернадськаГолос ніжності та криці
- 23.05.2025|Людмила Таран, письменницяВитривалість і віру маємо плекати в собі
- 15.05.2025|Ігор ЧорнийПірнути в добу романтизму
- 14.05.2025|Валентина Семеняк, письменницяМіцний сплав зримої краси строф
- 07.05.2025|Оксана ЛозоваТе, що «струною зачіпає за живе»
- 07.05.2025|Віктор ВербичЗбиткування над віршами: тандем поета й художниці
Видавничі новинки
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Андрухович. Ідеал досяжний
Україна є особливим і дивовижним шансом.
Саме їй належить ключова роль у поступовому звільненні світу від імперії зла.
По довгих роках блукань песимістичними манівцями я повернувся в оптимісти під час Євромайдану. Якби на ньому не було надії, то як би він вистояв? Йому ж насправді не світило нічого, він мусив програти.
Проти нас були: холод, страх, режим, органічне зрощення криміналітету зі спеціальними службами, прокуратурою та судами, Янукович і його начальник Путін, беркути, ГРУ, ДАІ, апатія, цинізм, найманий Антимайдан, майже всі канали телебачення, особливо російського, нерозуміння й упередженість Заходу, його постійне запізнення та вдаване реагування, європейські ліві, європейські праві (ще одне органічне зрощення), проти нас був – ще раз – "найвпливовіший політик світу" Путін, а з ним незліченні, нічим не обмежені грошові ресурси, потоки, олігархи, люмпени та навіть і кишеньковий Сноуден. Проти нас було так багато всіх і всього, стільки факторів безнадії, що надіятися лишалося хіба що на себе самих, тобто на ближніх, найчастіше на ближніх у дослівному фізичному сенсі – тих, які ось тут і тепер, поруч із тобою, без надії сподіваючись, contra spem spero, продовжували носити мішками сніг та, поливаючи набиті снігом мішки водою, укріплювати свої безнадійні барикади.
На Євромайдані ось це й було головне – ідеалізм, який не хотів рахуватися з безнадійною реальністю. І тим самим її змінював.
Мені згадується при цьому хоча б таке: в ніч на 11 грудня я тільки й робив, що потискав чиїсь надійні руки, які простягалися мені на допомогу. Тієї ночі ми страшенно дбали одне про одного. Це допомогло. Ми не тільки зупинили атаку спецпідрозділів, але й відбили її – фактично голими руками, грудьми і плечима, тілами, живою масою людського опору. Майдан був особливою територією, де часом траплялося диво, а безнадійна реальність відступала коридором ганьби.
Але Майдан не може тривати вічно. Одного дня він перемагає, причому настільки несподівано та багатозначно, що його перемога здається цілком невидною. І слідом за нею обов´язково починається новий виток безнадії. Ми знаємо, ми вже це проходили, нам від неї нікуди не дітися. Ми внутрішньо готові.
Безнадія в пострадянському просторі хронічна і складна, тобто комплексна, багатошарова, вона означає десятки речей одночасно: безнадійно добиватися правди і справедливості, надто ж у судах; безнадійно вірити, що нова влада буде кращою за попередню; тобто безнадійно голосувати на виборах, але не голосувати теж безнадійно; безнадійно сплачувати податки; проте безнадійно і їх приховувати: у потрібний їм момент вони (хто? влада!) обов´язково візьмуть тебе за задницю; безнадійно звертатися до лікарів; ще безнадійніше – до міліції чи навіть пожежників; безнадійно взагалі до кого-небудь звертатися; тим більше – звертатися до журналістів; безнадійно мріяти про краще майбутнє; тобто безнадійно народжувати дітей: будь-які соціальні ліфти давно поламано й демонтовано; безнадійно назавжди залишатись у "цій країні"; безнадійно намагатися з неї виїхати – вона все одно не відчепиться, ніби попсова мелодія з першого-ліпшого радіоприймача; безнадійно народжуватися і безнадійно вмирати.
Успішність президента Лукашенка і неуспішність президента Саакашвілі є в цьому контексті вельми показовими. Це прояви одного й того ж пострадянського синдрому, згідно з яким успішними стають ті лідери, які намагаються законсервувати якомога більше з СРСР. Неуспішними ж – і, що значно гірше – ненависними – ті, які з СРСР намагаються найрадикальніше порвати. Виходить так, що СРСР до сьогодні здатний бити у відповідь, причому болісно. Захочеш від мене звільнитися – ось тобі під дих, погрожує зі свого мавзолею небіжчик СРСР.
Увесь пострадянський простір за довгі, хоч і нікчемно короткі, 23 роки після розпаду СРСР явив собою не більше двох варіантів політичного устрою. Це або простір напівдиктаторів з фактично абсолютною владою, або простір олігархічної сваволі, на якому демократичні зміни лиш імітуються. Іншими словами – всі відтінки та переходи між чорно-сірим і сіро-чорним, або між неодиктатурами та недодиктатурами.
У цьому сенсі Україна є чимось третім – особливим і дивовижним шансом. Саме їй належить ключова роль у поступовому звільненні світу від імперії зла. Подивіться, як багато від України залежить і як багато на неї поставлено, скільки зусиль "найвпливовішого політика світу" з усією його газово-економічною, мілітарною, шпигунською та пропагандистською потугою, з усіма його амбіціями та фобіями, спрямовано тільки на те, щоб її задушити, щоб тільки реалізувати свою улюблену тезу про failed state. Україна ж тримається і навіть не збирається здаватися.
І сьогодні, у ще один день нашої жалоби, поминаючи загиблих на Донбасі наших військових, я хотів би звернути увагу ще й на таке. Так, вони віддали свої безцінні життя, захищаючи країну від зовнішньої агресії та контрреволюції. Але є й вищий, універсальніший вимір їхнього подвигу: вони полягли за ідеал, що ім´я йому свобода, вільне суспільство вільних людей. Ми обов´язково зможемо.
Коментарі
Останні події
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві
- 30.05.2025|18:48«Літературний Чернігів» на перехресті часу
- 27.05.2025|18:32Старий Лев презентує книгу метеорологині Наталки Діденко «Тролейбус номер 15»
- 26.05.2025|10:38Поезія без кордонів
- 24.05.2025|13:24Дискусії, перформанс і культурна дипломатія: як пройшов інтенсив EcoLab 2.0