Те, що російська державна верхівка має особливу слабкість до тролінгу своїх, м´яко кажучи, опонентів, жодною новиною не є. Перші особи Росії навіть зовні нагадують злих казкових тролів. Про внутрішнє ж наповнення цих створінь шкода й говорити.

Улюбленою тезою Росії щодо нашої теперішньої ситуації була й залишається теза про президентську легітимність Віктора Януковича. Від влади його, мовляв, було усунуто "неконституційним шляхом", "унаслідок путчу", тому він і далі залишається законним президентом України. На цьому постійно, причому ось уже три місяці, повсюдно, у себе в Москві й за кордоном, наголошують панове Путін, Медведєв, Лавров, десятки нижчих за рангом діячів типу Чуркіна чи Рогозіна, вперто підтверджуючи своє перебування у власній, паралельній реальності та наочно ілюструючи крилатий вислів "тим гірше для фактів".

Тролінгова складова цієї поведінки полягає в тому, що російська державна верхівка чудово усвідомлює свою неправоту. Тобто вона лукавить. Із запалом провінційного комедіанта вона вдає святе обурення. Але це не мистецтво заради мистецтва. І цілком зрозуміло, для чого їй це потрібно. Слідом за Путіним, Медведєвим, Лавровим та всіма іншими чуркіними цю тролінгову тезу не тільки підхопили широкі народні маси російських громадян, але і взяли на озброєння – на жаль, у дослівному сенсі теж – терористи з "донбаських республік". Цей тролінг обходиться нині великою кров´ю.

Автори української Конституції, кричуще порушення якої при усуненні від влади Януковича закидають росіяни нашому "фашистському режимові", пишучи свого часу її текст у частині дострокового припинення президентських повноважень, передбачили всіляке – відставку, хворобу, смерть і навіть процедуру імпічменту. Чого вони не передбачили й передбачити, щиро кажучи, не могли – це такого юридичного казусу, як втеча президента зі своєї країни. Бо вони ж не могли передбачити, що президентом України колись стане така потвора, як Віктор Янукович.

Ви можете собі уявити конституцію, в якій записано, що "повноваження президента припиняються достроково у випадку його втечі"? Я не можу.

22 лютого Верховна Рада змушена була шукати якомога вдаліше юридичне формулювання для такого екзотичного вчинку тодішнього очільника нашої країни. Слово "самоусунення" стало, мабуть, якщо не єдино можливим, то найкоректнішим варіантом. У тексті Конституції такого поняття справді немає. Як немає вже згаданого поняття "втеча". Як немає й інших аномалій. Таких, наприклад, як "боягузтво президента" або "злочинні накази президента". Янукович як президент був суцільною аномалією, Конституція з ним упоратись не змогла. Віктор Федорович був ширший за будь-яку конституцію. 

Але якщо нам усе ж ідеться про правову чистоту, то маємо дещо інший, так само цілком конституційний аргумент. Перш усього факт голосування в парламенті 22 лютого постанови з тезою про самоусунення Януковича конституційною більшістю голосів. 328 народних депутатів – це ж, як кажуть на святій Русі, "не хрен собачий". Якщо вже й цього замало для легітимності, то слід визнати, що її, легітимності, не існує взагалі.

Межигірські відеозаписи свідчать про те, що своє "самоусунення" Янукович готував протягом багатьох днів. Він, що називається, пакував манатки, набивав кишені, щоки й валізи, формував ешелони і каравани. Тобто вже тоді він погодився із тим-таки самоусуненням, вочевидь передусім керуючись російською приказкою "Не до жиру – быть бы живу". Ні, про "жир" Віктор Федорович усе-таки частково подбав. Він і досі годує цим "жиром" тисячі озброєних бандитів у Донбасі й не тільки. Натомість владою, президентською, він моментально вирішив пожертвувати – і раптово самоусунувся. Погані приклади Чаушеску й Каддафі не могли не зіграти своєї дидактичної ролі.

Надзвичайно цікавим є питання, чи Янукович узгоджував свою втечу з Москвою. Тобто чи план Путіна сягав аж так далеко, щоб наказати Януковичу "самоусунутись", а потім використовувати свій козир нелегітимності проти київських "путчистів". Чи все-таки це вже занадто, тобто російський президент такого повороту справді не чекав і після 22 лютого змушений був імпровізувати? Кажуть, що під час закриття Олімпіади в Сочі він мав досить приголомшений вигляд. І навряд чи причиною цього надто очевидного ступору була велич спортивних перемог його співвітчизників.  

Та хоч як там насправді було, Янукович у ті дні вислизнув. Тобто знати, як там насправді було і що саме наказував йому робити Путін, ми поки що не можемо. Ба більше – ми дедалі рідше згадуємо про Януковича, його режим та його злочини. Це можна зрозуміти, хоч це неправильно – ми повинні пам´ятати і нагадувати про цей жахний період щодня. Інакше він має дуже непогані шанси повернутися. Якщо не особисто Януковичем, то якимось модифікованим його проявом.  

Зате що ми можемо вже зараз – це найближчої неділі прийти на вибори і проголосувати так, аби навіть найвищим тролям Росії заціпило. Подаруймо собі їхній безсилий зубовний скрегіт.