Re: цензії

29.09.2026|Тетяна Дігай, Тернопіль
Діти сьогочасної війни
24.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Чого навчає нова казка Юлії Перегуди?
23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя
Галузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
Про мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
16.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Та, що літає без крил
15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікацій
Самозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменниця
Коли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
12.09.2026|Буквоїд
«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Романи Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
07.09.2026|Анна-Віталія Палій
Ігор Павлюк: Між стражданнями і добром

Літературний дайджест

21.10.2013|22:22|ЖЖ Акуніна

Борис Акунин. Смешные языки

У языков, очень похожих на русский, мало шансов показаться нам красивыми.

Они слишком смешные для нашего уха – из-за обманчивой схожести смыслов. Все эти urodi-красавицы, čerstvé potraviny (свежие продукты), кiты-коты и кiшки-кошки ужасно нас веселят.
     Полякам, украинцам, чехам или болгарам русские слова наверняка тоже кажутся комичными. А, собственно, почему друг над другом не посмеяться? Что в этом плохого?
     Мне рассказывали (могли, впрочем, и пошутить), что сборник Пастернака «Сестра моя жизнь» в болгарском переводе называется «Брат ми живот».
     Помню,как в Чехии меня забавляли надписи и рекламы. Однажды, заинтригованный, свернул в пражский переулок,  куда звала вывеска «Umělé rostliny». Оказалось, никакого умелого растления, а «Искусственные растения», тьфу на них.
     Грешен, люблю почитать вслух украинский перевод моих собственных книжек. «Невже буваЄ така сяюча, снiжно-молочна шкiра?» – думает юний пан Фандорин про соблазнительную кожу роковой жiнки Бежецкой. Хорошо!
     Украинскому языку, конечно, приходится труднее всего, потому что очень сильно похож на наш и к тому же у человека моего поколения неистребимо ассоциируется с «суржиком» партийно-правительственных малороссов, которых в советской высшей элите было, как теперь питерских.
     Но когда я слушаю, как поет Святослав Вакарчук, я думаю: до чего же красивый язык.
     Вообще-то всё это я написал, чтобы вы послушали одну из недавних песен "Океана Эльзы". Я даже не знаю, про что там поется – мне хватило словосочетания «Моя субтильна незалежність». Вот-вот, именно. В точку и совсем не смешно.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери