Роман Черковський: Насамперед роман "Таксист" – це твір на традиційну тему – боротьбу в людині тваринного та янгольського. Ну, і відповідно про втрату духовних орієнтирів сучасною людиною.

А друга тема – це проблема створення єдиної нації із колишніх рабів та їхніх господарів. Тобто, це твір про постколоніальне суспільство. Це те, що загал дуже цікавить.

ВВС Україна: Як би ви самі визначили її жанр?

Роман Черковський: Можна сказати, що це соціально-політичний роман. І можна навіть сказати, що порівняно з попередніми моїми творами я дещо еволюціонував, бо починав з такого доволі химерного, можна навіть сказати, з постмодерного твору. А в "Таксисті" все ж таки більше є реалістичних подій, хоча багато є такого, що відбувається у підсвідомості головних героїв.

ВВС Україна: А як ви уявляєте свого читача? Які в нього звички, які вподобання, які інтереси?

Роман Черковський: Перебуваючи на різних форумах, я маю можливість спілкуватися з читачем, який читав попередні мої твори. Тому можу сказати: насамперед це красиві, розумні жінки, а також чоловіки.

ВВС Україна: А от щодо якихось політичних вподобань чи мови спілкування?

Роман Черковський: Не помічав, тому що це люди різної статі, люди різного віку. Важливо просто, що вони цікавляться літературою, їм небайдужа людина загалом, те, що відбувається всередині людини.

ВВС Україна: А яку останню книжку ви прочитали?

Роман Черковський: Наразі я читаю найновіший роман Степана Процюка "Чорне яблуко", який ще не з’явився ніде друком, який існує поки що лише в електронному варіанті. Ще не дочитав, ще поки читаю його. Цей твір досить депресивний. Це черговий біографічний роман письменника про Архипа Тесленка. Але його, мабуть, по-іншому написати було б важко.

ВВС Україна: Ви у своїй книзі обходите те, де відбувається дія. Хоча це, в принципі, можна зрозуміти з контексту, з якихось інших деталей. Але чому ви не називаєте місце, де відбувається дія?

Роман Черковський: Там є багато натяків, власне, на мій Івано-Франківськ, багато топонімів саме з Івано-Франківська. Але для мене це просто не має великого значення, тому що зрозуміло, що події роману могли б відбуватися в будь-якому місті Західної України.

ВВС Україна: А от ваш образ таксиста для мене як для читача видався трошки, можливо, ідеалізованим. Свідомий українець, який зробив серйозний крок, відмовився від батькових статків, статусу – свого роду герой нашого часу. Наскільки ви його вважаєте ідеалізованим, чи він відповідає реальності?

Роман Черковський: Слід відзначити, що я поки що сам не знаю як автор, чи він відмовився від своїх статків чи ні. Більше того, коли я часом перечитую цю книгу, то інколи мій герой мене навіть дратує своїми вчинками. Я не знаю, що ви знайшли там такого ідеалізованого.

ВВС Україна: Ну, от в його позиціях, в тому, які він зрештою ухвалює рішення, в його ставленні до України, до українського, до радянського.

Роман Черковський: Мені здається, що він ще надто багато вагається, і він так і не може ніяк поладнати із тим світом, до якого він, власне, належить. Крім того, мені навіть рецензенти закидали, що в нього думки не завжди є правильними і послідовними, хоча він справді думає багато як такий собі український націоналіст, але можна йому закинути навіть певні якісь расистські тенденції і думки.

ВВС Україна: Ви саме такою бачите сучасну молоду людину? Чи сучасну молоду людину на Західній Україні? Чи це такий нетиповий образ? Як ви вважаєте?

Роман Черковський: Я думаю, що це не тільки нетиповий таксист, а й нетипова сучасна людина в принципі. В романі я досить гостро критикую своє покоління, до якого належить головний герой. Мені хотілося б, щоб це покоління було більш ініціативним і, дійсно, творило б свою країну такою, якою вона могла би бути. А зараз я бачу певну байдужість, і мені це не дуже подобається.

ВВС Україна: Я якраз теж хотіла вас запитати. Тобто, ви байдужість і таку життєву, я би сказала, млявість вважаєте типовими рисами сучасних українців, так? Такий висновок із книги напрошується.

Роман Черковський: Зокрема, свого покоління. Я вважаю, що це покоління, котре народилося ще за часів Союзу, але вже формувалось при інших обставинах, мало б мати вже чіткішу життєву позицію життєву і активніше втручатися у життя своєї країни, а не просто пливти за течією.

ВВС Україна: А от майбутню Україну ви пов’язуєте з яким поколінням? Вже з наступними якимись поколіннями? Чи можна назвати це покоління, до якого належить ваш головний герой, таким собі втраченим поколінням?

Роман Черковський: Воно не стільки, як на мене, втрачене, як затиснуте в лещата, тому йому важко зорієнтуватися, можливо, знайти справжні орієнтири в житті. Тому що виховувалось воно на одних принципах, а згодом виявилося, що ці принципи насправді були абсолютно фальшивими. А нових принципів не було кому особливо і навчити, тому що ціле покоління попередників, яке мало би це зробити, було просто знищене. Тому це і є те покоління, котре саме мало би стати вчителями, саме мало б знайти ці принципи і вчити вже наступників. Але так поки що не відбувається, тому і важко сказати, яке покоління стане тим, яке створить таку державу, в якій би хотілося жити.

ВВС Україна: У мене як у читача склалося враження, що ви хотіли не те, щоб прямо закінчити хеппі ендом книгу, але є такий сильний натяк на хеппі енд. От на вашу думку, у реальному житті люди, які належать до цього покоління, народжені в СРСР, але такі, що виросли в незалежній Україні, чи вони завжди успішно знаходять своє місце в житті?

Роман Черковський: Щодо хеппі енду, мені справді закидали те, що твір закінчується щасливо. Хоча я не переконаний, наприклад, що те, що відбувається в кінці з головним героєм, відбувається з ним насправді. Що це не те, що відбувається в його підсвідомості. Тобто, він знову ж таки згадує про свій ідеалізований образ коханої Марини, котра, до речі, не випадково поїхала за кордон, бо треба ж комусь набиратися певного досвіду - як же цю країну творити. Я не переконаний , що це, дійсно, хеппі енд.

Просто герой хоче, щоб відбувалися якісь зміни. І мені хотілося справді закінчити більш оптимістично, аніж, скажімо, закінчуються твори в Уельбека, в яких все погано, все втрачено, все занепало і ніякого оптимізму бути взагалі не може. Я хотів якось по-іншому закінчити, тому закінчив, з одного боку, нібито оптимістично, а з іншого боку, не надто реалістично.

ВВС Україна: Ну, і однозначно відкритий фінал.

Роман Черковський: Так, відкритий.

ВВС Україна: Але щодо того, чи знаходять от люди цього покоління себе в житті? От з ваших спостережень, на вашу думку. Чи є їм місце в незалежній Україні? Як вони влаштовуються?

Роман Черковський: Не настільки багато вже людей нашого покоління, які власне вже себе знайшли і повністю реалізували. На жаль, в нашій країні настільки багато фальші, нещирості і несправжнього, що ті, які ніби з одного боку себе уже реалізували, вони відчувають, що щось все ж таки не так, що їм некомфортно при такому загальному нібито реалістичному комфорті.

ВВС Україна: Пане Романе, ви згадували про деякі відгуки, які були в рецензіях на вашу книгу. От як ви взагалі ставитесь до рецензій? Наскільки вам цікаво чи не цікаво? Як ви до критики ставитесь?

Роман Черковський: До критики ставлюся дуже негативно (сміється -  ред. ). Це я жартую. А насправді я вважаю, що критика потрібна, звичайно. І чим більше з’явиться рецензій на твою книгу, тим краще ти розумієш, що книга є прочитаною і цікавою комусь. І ти маєш можливість дивитися вже більш об’єктивно на своє творіння, враховуючи певні критичні зауваження, .працювати над собою, щоб уникати таких моментів, за які тебе критикували.

ВВС Україна: А от як ви як автор ставитесь до різночитань, коли ви хотіли начебто вкласти одну ідею, а, наприклад, читачі трошки інакше це трактують? Тобто, вам би хотілося, щоб були різні сприйняття вашої книги чи ви це сприймаєте, як те, що щось читачі не зрозуміли, чи щось ви як автор не змогли донести?

Роман Черковський: Мабуть, кожен автор мріє про те, щоб його твір був відчитаний. Щоб все, що він закладав в цей твір, було знайдено читачем. Це, без сумніву, мета кожного автора. Часом знайдеться такий ретельний читач, який знаходить те, що автор сам не зміг побачити - деталь, надзвичайно важливу для розуміння всього твору. От зі мною таке трапилось нещодавно на презентації у Чернівцях. Модератор настільки добре прочитала мою книгу, що відкрила мені очі на такі речі, які я сам не помітив в своєму романі.

З Романом Черковським розмовляла Дар´я Тарадай.