
Re: цензії
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
- 23.05.2025|Ніна БернадськаГолос ніжності та криці
- 23.05.2025|Людмила Таран, письменницяВитривалість і віру маємо плекати в собі
- 15.05.2025|Ігор ЧорнийПірнути в добу романтизму
- 14.05.2025|Валентина Семеняк, письменницяМіцний сплав зримої краси строф
- 07.05.2025|Оксана ЛозоваТе, що «струною зачіпає за живе»
- 07.05.2025|Віктор ВербичЗбиткування над віршами: тандем поета й художниці
Видавничі новинки
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Ярослав Грицак: Наш політичний істеблішмент – це еліта провінційної та закритої країни
Днями в приміщенні Трапезної Національного музею «Софія Київська» в рамках проекту «Бізнес Credo» Львівської бізнес-школи Українського католицького університету відбулася зустріч з публіцистом та істориком Ярославом Грицаком на тему «Багата країна бідних людей: чому історія має значення і як її подолати?».
Головним, за великим рахунком, питанням зустрічі було те, чому за 20 років українська держава не змогла модернізуватися, а українське суспільство не стало заможним.
- Пам’ятаєте, на початку дев’яностих років поширювалися листівки про те, що, за підрахунками німецьких фахівців, відповідно до всіх економічних показників, Україна мала найкращі шанси на успіх із усіх колишніх радянських республік? На жаль, факти показали, що ті фахівці помилилися.
На думку Грицака, головна причина неуспішності України – в цінностях більшості її населення. Це – цінності самозбереження, а не самореалізації.
- Безпека і виживання – ось головні потреби українця, аж ніяк не самореалізація. Наприклад, Євген Головаха якось навіть вивів формулу голосування наших співгромадян. По-перше, українці ніколи не голосують за радикальні «екстреми» (лише незначний відсоток). По-друге, українець краще проголосує за старого бандита, ніж за нового демократа. І то не через нелюбов до демократії, а лише через те, що вже знає, чого чекати від попереднього керманича. На жаль, із такими цінностями реформ і проривів не роблять. Це – цінності закритого суспільства.
Ярослав Грицак переконаний, що успіх суспільству приносять інші цінності, передусім самореалізаційні. Навів він також іншу цікаву схему, з іще веберівським підґрунтям. За нею, в сучасних реаліях потенційна ймовірність розвитку, заможності суспільства вимірюється такими антитезами: краще ведеться монотеїстам, ніж політеїстам, християнам, ніж усім іншим, західним християнам краще, ніж східним, і протестантам краще, ніж католикам.
Звісно, схема ця легко піддається критиці. Хтось із присутніх висунув «зустрічну» формулу: про те, що розвиток і рівень добробуту країни прямо пропорційно залежить від кількості атеїстів у ній. Її Грицак розкритикував, а після цього вже визнав, що зовсім не впевнений у правильності «своєї».
З подачі Вахтанга Кіпіані обговорили ще один чинник – толерантність. І він, і Грицак переконані, що вона притаманна саме успішним країнам.
Відтак, розмова перейшла на друге істотне питання: якщо «не пасують» цінності, то як змінити їх, а заразом і країну? На переконання пана Ярослава, «стрибок», зміна парадигми та інші кардинальні реформи можуть відбутися тоді, коли критична маса, більшість суспільства усвідомить, що «так далі не можна», що «гірше вже немає куди» і коли сформується опозиційна еліта – рішуча, мотивована і така, котра знає, що робити. Так було в Західній Німеччині, у Польщі, в Грузії.
- Подивіться на лідерів Революції троянд і порівняйте з їхніми українськими колегами! Усі ті грузинські політики молодші, знають по дві-три іноземні мови й мають освіту в світових вузах. На жаль, у нас такої еліти не було і немає. Наш політичний істеблішмент – це «еліта» провінційної, закритої країни.
Тим не менше, Ярослав Грицак – не цілковитий песиміст. Позитив він бачить у тому, що нинішні поразки українського суспільства – привід усе ще раз обміркувати й спробувати знову підготуватися до ривку. Тим паче, що, на його думку, вже з’являється вічуття того, що гірше бути не може. А це дає надію на зміни.
Коментарі
Останні події
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві
- 30.05.2025|18:48«Літературний Чернігів» на перехресті часу
- 27.05.2025|18:32Старий Лев презентує книгу метеорологині Наталки Діденко «Тролейбус номер 15»
- 26.05.2025|10:38Поезія без кордонів