Re: цензії

11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. Кременчук
Жінкам потрібна любов
"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Стефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ
Зоряний "Торф"
18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ
Про Віткація і не тільки. Слово перекладача
Художні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
14.02.2025|Ігор Зіньчук
Загублені в часі
05.02.2025|Ігор Чорний
Яке обличчя у війни?
Залишатись живим
29.01.2025|Ігор Зіньчук
Прийняти себе, аби стати сильнішою

Літературний дайджест

14.02.2011|21:00|ZIK

Історик Грицак про Бандеру: Символи не можна рухати голими руками

Сьогодні, 14 лютого, у Львові відбулося представлення «Страстей за Бандерою». Цей збірник статей та есеїв стосується феномену міфологізації знакового та символічного українського політичного діяча націоналiстичного руху ХХ століття.

Про це повідомляє кореспондент ЗІКу.

Представлення видавництвом «Грані-Т» книги із серії De profundis відбулося у форматі прес-конференції, де упорядник збірника історик Ярослав Грицак назвав «Страсті за Бандерою» найдраматичнішим та найважчим своїм досвідом: «Я за своє життя видав кілька книжок. І хочу сказати, що жодна не давалася мені так тяжко і так драматично, як ця. Від самого початку до самого кінця всі автори, а часом навіть самі упорядники сварилися між собою не перестаючи. Як вони сваряться тут (в книзі – ЗІК), так вони сварилися між собою в листуванні». Словесні баталії, на думку упорядника, пояснюється тими кардинально протилежними асоціативними образами, які побутують в українському суспільстві загалом відносно постаті голови Проводу ОУН-Б: «Жодна фігура в українській історії не ділить так глибоко і принципово українське суспільство та істориків, які пишуть про Україну. І не пишуть так просто, а так глибоко темпераментно і глибоко емоційно, ніби йшлося про щось найбільш дорожче для них. І це говорить про те що фігура Бандери є дуже сильно символічна. В сенсі, що символи завше мають викликати великі емоції. Символи не можна рухати голими руками. Це як провід в 10 тис. вольт. Тільки доторкнешся – зразу б’є. За цю книжку нас б’ють. Били і наперед будуть бити», – прогнозує Грицак.

Причина готовності істориків до подальших гострих суспільних реакцій криється у тому, що ні видавці, ні упорядники не цензурували добірку на догоду одній з крайніх позицій: «Бандера-герой» або «Бандера-фашист»: «Для когось ця книга буде «забандерівською», хтось побачить її все-таки «протибандерівською». Але і упорядники книги, і редакція видавництва не стали ні на чий бік. Книга є абсолютно неупередженою. Жодна зі статей не була цензурованою і далі правил української граматики ми носа в цю дискусію не пхали», – пояснює головний редактор видавництва «Грані-Т» Олена Мовчан. Видавці, у свою чергу, ставили перед собою мету дати слово фаховим українським і зарубіжним історикам у цьому питанні, задовольнивши таким чином суспільний попит на кваліфіковану дискусію.

Родзинка книги полягає у тому, що кілька авторів займають нехарактерну для них позицію: «Найважливішими є статті від людей, які пишуть несподівані речі. Скажемо, там є один дуже цікавий російськомовний автор, який пише дуже «забандерівську» статтю. Який пише: Дякую за те, що Бандера був! Там є один львівський автор дуже відомий, який вже зараз, на жаль, не львівський (у Києві він), який вимагає, щоб у Бандери забрали звання (героя – ЗІК). Є двоє євреїв (київських), мені дуже симпатичних, які може не так виступають на захист Бандери, як на захист Бандерівського руху. І це теж дуже цікаво».

Ярослав Грицак пояснює, чому, на його думку, ці статті і книга загалом дуже важливі. Про що писатиме історик, можна зрозуміти з його біографії, походження тощо. Виходити за межі особистого досвіду дозволяють ті автори, які не тільки пробують себе в аналітиці, але не бояться, що їх роботи можуть спровокувати зовсім несподіваний контекст, котрий створює площину виходу за рамки суб’єктивних переконань. «І якщо це стається, то намічаються точки… Не скажу, що примирення. А точки нормальної розмови. Певного консенсусу. Йде мова, що ми могли б створити про Бандеру спільну історичну пам’ять. Однакову, але яку розуміють у різних регіонах», – наводить Ярослав Грицак.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

13.03.2025|13:31
У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
13.03.2025|13:27
Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
11.03.2025|11:35
Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку
11.03.2025|11:19
Захоплива історія австрійського лижника: «Виходячи за межі» у кіно з 13 березня
11.03.2025|11:02
“Основи” видають ілюстрованого “Доктора Серафікуса” В. Домонтовича з передмовою Соломії Павличко
10.03.2025|16:33
Стартував прийом заявок на фестиваль для молодих авторів “Прописи”
07.03.2025|16:12
Життєпис Якова Оренштайна у серії «Постаті культури»
05.03.2025|09:51
Міжнародна премія Івана Франка оголосила довгий список претендентів
02.03.2025|11:31
Я стану перед Богом в безмежній самоті…
01.03.2025|11:48
У Харкові пошкоджено місцеву друкарню «Тріада-Пак» і дві книгарні мережі «КнигоЛенд»


Партнери